П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/126/19
Провадження № 11-376заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
позивачки ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (судді Стеценко С. Г., Шарапа В. М., Єзеров А. А., Тацій Л. В., Чиркін С. М.) у справі № 9901/126/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
- зобов`язати ВККС внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рекомендацію про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки: оголошений рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема на 26 посад у Касаційному адміністративному суді, та, відповідно, кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу проведені відповідачем на підставі нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України; Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затверджений рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), і Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення), прийняті Комісією, а не законодавчим органом, як того вимагає Конституція України; Положення, на підставі якого Комісія приймає рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання, передбачає надширокий рівень дискреції цього органу, що є свавільним; у Положенні та Регламенті не визначено та не встановлено з достатньою чіткістю, яким чином Комісія виставляє бали за той чи інший критерій, чим вона при цьому керується, які дані суддівського досьє бере до уваги, що робить ці дії та рішення ВККС непередбачуваними. Отже, оскаржуване рішення прийнято Комісією на підставі неконституційних норм Регламенту, Положення та пунктів 4, 7, 9, 14 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
3. На думку позивачки, вимога зайняття посади судді через конкурс на посади, які вони займають, не може поширюватися на працюючих суддів, оскільки їх посади не є вакантними, а тому проведення конкурсу відносно неї є неприйнятним. При цьому слід враховувати, що при проведенні судової реформи не змінюється рівень суду, у якому позивачка працювала суддею, її було обрано на посаду судді безстроково, відтак вона може бути усунута з посади лише у випадках, передбачених законодавством.
4. На переконання ОСОБА_1, у відповідача не було підстав для оцінки її як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в 0 балів за критеріями "Професійна етика" та "Доброчесність", оскільки матеріали перевірки не містять доказів, які б свідчили про порушення правил професійної етики, які є значними, неприпустимими та ганьблять репутацію суддівства. При прийнятті оскаржуваного рішення Комісія порушила свій внутрішній акт - Положення, оскільки не розмежувала критерії "Професійна етика" та "Доброчесність" і, відповідно, не визначила за кожним із цих критеріїв кількість балів, а за обидва критерії оцінювання виставила один нульовий бал.
5. Позивачка вважає, що наведена в оскаржуваному рішенні Комісії мотивація є абсолютно необґрунтованою, голослівною, а подекуди образливою, оскільки в тексті оскаржуваного рішення містяться застереження (звинувачення) щодо порушення нею вимог законодавства, а саме: незазначення в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012 - 2013 роки права власності на будинок площею 254 кв. м та земельної ділянки площею 0,0800 га у селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області. Проте під час проведення співбесіди 04 лютого 2019 року вона пояснила, що дійсно визнає свою помилку щодо невідображення у деклараціях за 2012 - 2013 роки вказаного будинку (не задекларувала право власності на зазначений будинок, оскільки вважала, що він не введений в експлуатацію, тому немає обов`язку його декларувати), проте самостійно виправила вказану помилку в деклараціях за 2014 - 2016 роки, що свідчить про відсутність умислу на укриття цього будинку.
6. ОСОБА_1 також зазначила, що фактично на порушення статті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року № 40/32 та від 13 грудня 1985 року № 40/146, а також статті 24 Конституції України позивачку було визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду з мотивів, пов`язаних з ознаками її майнового стану та майнового стану членів її родини.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 05 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
8. Судове рішення мотивовано тим, що: оскаржуване рішення відповідача ухвалено повноважним складом Комісії, підписано усіма членами зі складу, який провів кваліфікаційне оцінювання позивачки, яку було належним чином повідомлено про проведення кваліфікаційного оцінювання; рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Таким чином, указане свідчить про дотримання Комісією вимог чинного законодавства, а отже, неможливість скасування рішення Комісії від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
9. При цьому суд першої інстанції зауважив, що позовна вимога про зобов`язання ВККС внести до ВРП рекомендацію про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19, а тому суд також не вбачає підстав для її задоволення.
Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог
10. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,на обґрунтування якої зазначила, що суд неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для її вирішення, у справі не доведено обставини, які суд визнав установленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
11. На думку скаржниці, стосовно вищих спеціалізованих судів Закон № 1402-VIII фактично встановлює реорганізацію (приєднання до Верховного Суду України). Ліквідації вищих спеціалізованих судів не передбачено в Конституції України. Отже, позивачку слід було перевести без конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який створено на базі Вищого адміністративного суду України і який продовжує фактично виконувати його функцію касаційного перегляду рішень адміністративних судів першої та другої інстанцій. Виходячи з позиції Конституційного Суду України у справі № 2-р/2020 призначення позивачки суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за умови проходження конкурсу або переведення її до суду нижчої інстанції суперечить положенням Конституції України, а тому порушує принцип законності.
12. ОСОБА_1 зауважила, що суд не надав належної оцінки тому, що ВККС своїми власними рішеннями встановила собі необмежений обсяг повноважень щодо оцінювання суддів, передбачила незрозумілі та нечіткі критерії та непрозору процедуру оцінювання.
13. Скаржниця також зазначила, що суд не зробив щонайменшої спроби розглянути доводи позивачки про необґрунтованість, голослівність, а подекуди й абсурдність висновку ВККС про недоброчесність ОСОБА_1 та повну відсутність дотримання професійної етики. Суд у такий спосіб ухилився від надання оцінки дійсним обставинам справи.
14. Крім того, вимоги щодо професійної етики та доброчесності є окремими, самостійними і підлягають окремому оцінюванню, а отже й окремому самостійному їх встановленню та доведенню, проте в оскаржуваному рішенні ВККС немає мотивів для прийняття рішення окремо щодо кожного з указаних критеріїв, а також аргументів Комісії на користь прийняття чи відхилення доводів і доказів позивачки при встановленні саме такої кількості балів.
15. На переконання скаржниці, до складу колегії суддів, що розглядала справу за її позовом, у якому ставиться під сумнів конституційність і законність проведення конкурсу до Верховного Суду, не могли входити судді, які брали участь у цьому конкурсі, за результатами якого вони стали суддями Верховного Суду.
16. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
Рух апеляційної скарги
17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 листопада 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, а ухвалою від 09 грудня 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
18. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
19. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.
20. Представник відповідачав судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
21. ВККС рішенням від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема на 26 посад у Касаційному адміністративному суді.
22. 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
23. Комісія рішенням від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .
24. Відповідно до умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду ОСОБА_1 проходила кваліфікаційне оцінювання як суддя.
25. За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 за анонімне письмове тестування набрала 85,5 бала, за практичне завдання - 80 балів.
26. Згідно з рішенням ВККС від 27 грудня 2018 року № 327/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
27. ВККС рішенням від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання визнала ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
28. У рішенні від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 Комісія зазначила, що 29 січня 2019 року на електронну адресу Комісії від Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) надійшов висновок, затверджений 25 січня 2019 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Оскільки зазначений висновок було подано без дотримання вимог підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, тобто менше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно кандидата ОСОБА_1, то він не вважався поданим. На підставі протокольного рішення колегії Комісії обставини, викладені у висновку, розглянуто як додаткову інформацію щодо кандидата на посаду судді ОСОБА_1, яка кореспондується з інформацією, наявною у досьє цього кандидата.
29. Колегією Комісії під час перевірки та аналізу наявної інформації під час співбесіди 04 лютого 2019 року з кандидатом ОСОБА_1 за участю представника ГРД проаналізовано, зокрема, майновий стан кандидата ОСОБА_1 та членів її родини, обставини ухвалення ОСОБА_1 12 - 13 вересня 2013 року трьох судових рішень під час перебування на навчанні у місті Львові та незазначення ОСОБА_1 про отримання нею повісток та викликів до суду.
30. Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснила, що їй належав житловий будинок загальною площею 254 кв. м та земельна ділянка, на якій він розташований, загальною площею 0,0800 га в селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області. Цей будинок будувався її сім`єю господарським способом протягом 2005 - 2012 років. Оскільки з 2005 року позивачка постійно проживала в місті Києві, то представляти свої інтереси як власника цього будинку вона доручила своїй сестрі ОСОБА_2 .
31. У деклараціях про майно, доходи і зобов`язання фінансового характеру за 2012 - 2013 роки кандидат не декларувала права власності на зазначений будинок, оскільки вважала його не введеним в експлуатацію. Дізнавшись у 2014 році про фактичне існування свідоцтва на право власності на житловий будинок загальною площею 254 кв. м у селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області, виданого Великокучугурівською сільською радою Чернівецької області 29 серпня 2012 року, ОСОБА_1 у відповідних деклараціях за 2014 - 2015 роки задекларувала його як такий, що належить їй на праві власності.
32. Надалі відповідно до договорів купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, були продані ОСОБА_3 . Загальна сума угоди становила 4 265 390 грн, про що 28 жовтня 2016 року кандидатом було подано до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Грошові кошти від продажу об`єктів нерухомості в сумі 4 075 500 грн на підставі договору дарування грошових коштів від 13 грудня 2017 року були подаровані її дочці ОСОБА_4, 1987 року народження.
33. Між тим, у січні 2010 року донька ОСОБА_1 на підставі договору позики грошей від 01 січня 2010 року отримала безпроцентну позику від фізичної особи ОСОБА_5 у розмірі 1 200 000 грн на умовах повернення спочатку в строк до 07 вересня 2015 року, а пізніше відповідно до нотаріально посвідченого договору про внесення змін та доповнень до договору позики грошей від 07 вересня 2015 року - до 07 вересня 2018 року.
34. Позику було використано донькою на придбання у вересні 2010 року квартири загальною площею 44,20 кв. м у м. Києві, а у травні 2011 року - земельної ділянки загальною площею 0,1499 га в селі Малютянка Києво-Святошинського району Київської області.
35. Окрім того, під час співбесіди з`ясовувались підстави законності набуття права власності на об`єкти нерухомості у матері позивачки ОСОБА_6 (1944 року народження, пенсіонерка), зокрема квартири в м. Києві площею 111,5 кв. м, яка згідно з електронною декларацією за 2016 рік зазначена ОСОБА_1 на іншому праві користування, а також квартири в м. Одесі площею 82,2 кв. м, земельної ділянки загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області, а також земельної ділянки загальною площею 0,0792 га, яка знаходиться в м. Чернівці.
36. ОСОБА_1 пояснила, що її мати фактично проживає в м. Одесі в належній їй квартирі, яка придбана на підставі договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 12 листопада 2014 року. Внески до кооперативу робила її сестра, яка також працює суддею. Мати своїх коштів на придбання цього майна не вносила. Квартира у м. Києві площею 111,5 кв. м була отримана ОСОБА_1 від суду та приватизована на ім`я матері у 2011 році. Земельна ділянка загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області, у 2014 році придбана на ім`я матері за рахунок коштів від продажу її квартири в м. Чернівці. Окрім того, мати позивачки у 1995 - 1998 роках перебувала на заробітках у Сполучених Штатах Америки, а в 2001 - 2002 роках - в Італії. Після повернення матері із США вона збудувала на ринку " Карпати" малу архітектурну форму - кафе-кулінарію, яку згодом продала.
37. Також під час співбесіди ОСОБА_1 надано пояснення з приводу невведення в експлуатацію будинку доньки, який розташований у селі Малютянка Києво-Святошинського району Київської області, та стосовно інформації щодо ухвалення нею 12 - 13 вересня 2013 року трьох судових рішень під час перебування на навчанні у м. Львові.
38. Колегією Комісії було також досліджено питання щодо підстав незазначення ОСОБА_1 у своїй анкеті кандидата на посаду судді інформації про отримання нею повісток та викликів до суду у судових справах за її участю як позивачки, на що ОСОБА_1 пояснила, що була позивачкою у справі про відшкодування вартості невиданої їй мантії, однак за її клопотанням справа розглядалась без її участі, тому повістки та виклики вона не отримувала.
39. Оцінюючи здатність ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснювати правосуддя у цьому суді, ВККС виходила з того, що кандидати на посаду судді найвищого суду у системі судоустрою мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до Верховного Суду. Враховуючи мету кваліфікаційного оцінювання, яке здійснювалося для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що обумовлювало перевірку кандидата на відповідність найвищим стандартам та вимагало відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву у чеснотах майбутніх суддів Верховного Суду, Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не підтвердила відповідності високим стандартам професійної етики та доброчесності, й оцінила кандидата за критеріями "Професійна етика" та "Доброчесність" у 0 балів.
40. Не погодившись з рішенням відповідача від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 про визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
43. Пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
44. Частинами першою, другою та дев`ятою статті 79 Закону № 1402-VIII визначено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Комісією.
Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
45. Відповідно до частин першої та другої статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
46. За змістом пункту 2 частини п`ятої статті 81 Закону № 1402-VIII у межах цієї спеціальної процедури Комісія, крім іншого, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку.
47. Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
48. Статтею 85 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
49. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення, а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
50. ВККС рішенням від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема 26 посад у Касаційному адміністративному суді.
51. 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
52. Отже, всупереч доводам скаржниці, Комісія правомірно на підставі положень статей 81, 83 та пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ затвердила Положення й Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, а ОСОБА_1 добровільно звернулася до ВККС із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у цьому суді.
53. Комісія рішенням від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .
54. За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 за анонімне письмове тестування отримала 85,5 бала, за практичне завдання - 80 балів.
55. Згідно з рішенням ВККС від 27 грудня 2018 року № 327/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
56. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 81 Закону № 1402-VIII ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у Верховному Суді та визначає його рейтинг для участі в конкурсі.
57. Частинами першою - третьою статті 88 Закону № 1402-VIII установлено, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
58. Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
59. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 94 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) організаційними формами діяльності ВККС є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом.
Колегія ВККС формується не менше ніж з трьох членів Комісії.
60. На підставі частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.
61. Згідно з пунктом 3 розділу І Положення кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією у складі, визначеному рішенням Комісії.
62. Оскільки частина перша статті 88 Закону № 1402-VIII установлює імперативний порядок лише для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді в разі наявності негативного висновку ГРД, Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме для ухвалення такого остаточного рішення необхідне проведення пленарного засідання ВККС та прийняття його не менше ніж одинадцятьма її членами.
63. Натомість рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється колегією Комісії у складі, визначеному її рішенням для відповідного кваліфікаційного оцінювання, незалежно від наявності чи відсутності висновку ГРД.
64. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що його підписано всіма членами ВККС, які проводили кваліфікаційне оцінювання. Позивачка брала участь у співбесіді, надавала свої пояснення та відповіді на запитання членів ВККС.
65. Отже, немає підстав для скасування оскаржуваного рішення, передбачених пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
66. Відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється Комісією за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення, прийнятого на виконання вимог частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII.
67. Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
68. За змістом пунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення, критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.
69. Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
70. Відповідно до пункту 10 глави 3 розділу ІІ Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 10.1); відповідність кандидата на посаду судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції (підпункт 10.2); наявність фактів притягнення кандидата на посаду судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про неетичність його поведінки (підпункт 10.5); інша інформація, що міститься у досьє кандидата на посаду судді (підпункт 10.6). Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.
71. Згідно з пунктом 11 глави 3 розділу ІІ Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця (підпункт 11.1); достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом (підпункт 11.2); наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності (підпункт 11.3); наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя (підпункт 11.4); відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 11.5); дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність (підпункт 11.6); чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності (підпункт 11.7); інші дані, які можуть вказувати на відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності (підпункт 11.9).
72. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку ГРД (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.
73. Пунктом 12 глави 3 розділу ІІ Положення визначено, що для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно кандидата на посаду судді, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді.
74. Згідно з пунктом 16 розділу ІІІ Положення дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
75. Пунктом 18 розділу ІІІ Положення передбачено, що за результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь. У доповіді зазначаються, зокрема, встановлені у ході дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє.
76. На підставі пункту 19 розділу ІІІ Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення із суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
77. За пунктом 20 розділу ІІІ Положення під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
78. Дослідження досьє та проведення співбесіди як один з етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто в цьому випадку встановлено легітимну мету дій ВККС.
79. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя й діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
80. З положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
81. З огляду на наведене правове регулювання, повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
82. Таким чином, жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
83. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для його ухвалення слугували встановлені відповідачем обставини, які, на переконання ВККС, не підтверджують відповідності поведінки кандидата ОСОБА_1 високим стандартам, дотримання яких слід очікувати від кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.
84. Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що факти, наведені в оскаржуваному рішенні, мали місце, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що навіть з урахуванням пояснень позивачки вони могли мати неоднозначну оцінку.
85. Доводи ОСОБА_1 про те, що наведена в оскаржуваному рішенні Комісії мотивація є абсолютно необґрунтованою та голослівною, не можна визнати вагомими та переконливими, оскільки зі змісту цього рішення випливає, що його колегіально ухвалювали члени Комісії, які мали повноваження на проведення кваліфікаційного оцінювання.
86. ВККС, ухвалюючи оскаржуване рішення, дослідила інформацію суддівського досьє, заслухала пояснення ОСОБА_1 та дійшла висновку про невідповідність її високим стандартам професійної етики та доброчесності, при цьому з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач достатньо мотивував свою незгоду з наданими поясненнями кандидата.
87. Велика Палата Верховного Суду не може погодися з посиланнями позивачки на самоусунення суду першої інстанції від розгляду справи, формальний підхід останнього до оцінки законності та правомірності спірного рішення чи незастосування до розгляду справи принципу верховенства права.
88. Ці твердження не є обґрунтованими, оскільки процедуру проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання і роль Комісії у цьому оцінюванні суд дослідив повно, всебічно та в об`єктивно можливому обсязі. Встановлені обставини отримали правову оцінку через призму законодавчих положень проведення кваліфікаційного оцінювання у процедурі оголошеного ВККС конкурсу на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
89. Ураховуючи наведе, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відсутність підстав, визначених у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII, для скасування оскаржуваного рішення Комісії. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позовна вимога про зобов`язання Комісії внести до ВРП рекомендацію про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19, а тому немає підстав для її задоволення.
90. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновки відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні Комісії, застосовні виключно в межах проведеного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду.
91. Проходження позивачкою конкурсної процедури для зайняття вакантної посади судді у Верховному Суді не тотожне кваліфікаційному оцінюванню в разі її бажання здійснювати правосуддя у будь-якому іншому суді, не впливає на таке кваліфікаційне оцінювання і не виключає його, оскільки хоч і регулюється одними й тими ж законодавчими актами з останнім, проте має різні процедури та різні юридичні наслідки.
92. Фактично під час проведення оцінювання доброчесності та професійної етики у межах конкурсу до Верховного Суду як найвищого судового органу ВККС мала відібрати кандидатів, щодо яких у неї відсутні щонайменші сумніви.
93. З огляду на суть процедури проведення конкурсу, обмеженість у часі на його проведення, ця процедура не передбачає глибокого розслідування тих чи інших сумнівів, а тому Комісія не може визнавати переможцем у конкурсі осіб, щодо яких у межах конкурсних процедур, зокрема і з огляду на їх певну спрямованість, не вдалося достатньо дослідити і спростувати наявні сумніви.
94. Отже, прийняте щодо позивачки рішення ВККС у жодному разі не означає, що вона визнана недоброчесною суддею або такою, що допускала неетичну поведінку, і не може бути перешкодою для зайняття нею посади судді в майбутньому.
95. Не є слушними посилання скаржниці на те, що до складу колегії суддів, що розглядав справу за її позовом у суді першої інстанції, у якому позивачка ставить під сумнів конституційність і законність проведення конкурсу до Верховного Суду, не могли входити судді, які брали участь у цьому конкурсі і за результатами якого вони стали суддями Верховного Суду.
96. Так, Верховний Суд створено на підставі Конституції України, а суддів Верховного Суду призначено відповідним Указом Президента України за конкурсом відповідно до процедури, визначеної Законом № 1402-VIII. Відповідач як визначений законом орган здійснював процедуру відбору шляхом проведення конкурсу на посаду суддів Верховного Суду. У вказаній процедурі за власним бажанням брали участь, зокрема, позивачка та інші конкурсанти. Конкурс на зайняття посади судді Верховного Суду закінчився, результати його оголошені та імплементовані, на час розгляду справи ані ОСОБА_1, ані судді, які брали участь у прийнятті рішення у складі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, не є конкурентами у вказаній процедурі. Крім того, наявність правовідносин між суддею та органом суддівського врядування (ВРП, ВККС), якщо він розглядає справу про аналогічні правовідносини іншого судді з таким органом, не породжує конфлікту інтересів. Під час розгляду конкретної справи приватний інтерес, який мають усі інші судді, також не утворює конфлікту інтересів.
97. Доводи скаржниці про те, що в оскаржуваному рішенні ВККС відсутні мотиви для прийняття рішення окремо щодо кожного з критеріїв доброчесності та професійної етики, а також аргументи Комісії на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивачки та встановлення саме такої кількості балів, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
98. Як убачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
99. Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.