П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2021 року
м. Київ
Провадження № 11-197сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
скаржник ОСОБА_1,
представники скаржника - Волошинович О. П., Готін О. М.,
представник Вищої ради правосуддя Русакова І. Г.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 18 червня 2020 року № 1878/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. 02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою (позовною заявою) на рішення ВРП від 18 червня 2020 року № 1878/0/15-20 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19 про притягнення судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що ВРП залишила поза увагою те, що у своєму рішенні її Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку про можливість притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарний проступок "позапроцесуальне спілкування зі стороною по справі". Однак щодо цього дисциплінарного проступку Друга Дисциплінарна палата ВРП на порушення приписів частини десятої статті 49 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) рішення про відкриття дисциплінарної справи не приймала. До того ж Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) звернулося до ВРП зі скаргою про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з приводу абсолютно іншого дисциплінарного проступку, а саме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
3. На переконання скаржника, якщо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється у зв`язку зі скоєнням ним злочину, то оцінку вчиненому має надати суд шляхом постановлення обвинувального або виправдувального вироку, і лише після цього як похідний результат до судді можуть бути застосовані заходи дисциплінарного впливу. При цьому зібрані у кримінальному провадженні докази мають значення для встановлення обставин у цьому провадженні та не можуть бути використані для підтвердження дисциплінарного проступку до того часу, допоки оцінка цих доказів не буде здійснена судом у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) порядку. До того ж матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) не можуть бути доказами у дисциплінарному провадженні щодо судді, оскільки закон забороняє можливість їхнього копіювання та використання в інших цілях, окрім застосування у кримінальному провадженні.
4. ОСОБА_1 також указав, що надані ВРП протоколи про проведення НСРД та протоколи обшуку не можуть бути допустимими доказами у межах дисциплінарного провадження через неможливість переконатися в тому, чи були вони одержані з дотриманням вимог статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки до ВРП не надано ані судових рішень, на підставі яких проводилися НСРД та обшук, ані відповідних клопотань, на підставі яких ухвалювалися такі судові рішення. Крім того, зі змісту протоколів НСРД не випливає однозначного висновку про те, що учасником зафіксованих у цих протоколах подій поза розумним сумнівом є саме суддя Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 . Скаржник заперечує факт позапроцесуального спілкування з ОСОБА_2 та спростовує будь-які спільні розмови з ним з приводу інкримінованих подій. При цьому будь-які покази особи як свідка, що були отримані на стадії досудового розслідування, можуть набрати статус доказів лише в разі їхнього відображення й фіксації під час розгляду кримінального провадження в суді, а тому до прийняття судом рішення у кримінальному провадженні протокол допиту свідка не може вважатись належним юридично значущим доказом у дисциплінарній справі.
5. Скаржник зауважив, що на сьогодні винуватість його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, судом не встановлена, а тому немає події, яка могла б стати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
6. На думку ОСОБА_1, судові рішення Великої Палати Верховного Суду, на які посилається у своєму рішенні Друга Дисциплінарна палата ВРП, не можуть бути застосовані (використані) при розгляді цієї дисциплінарної справи з огляду на різницю в природі правовідносин, за якими приймалися ці рішення. У дисциплінарному провадженні щодо судді ОСОБА_1 підстави дисциплінарної відповідальності не є самостійними, оскільки вони повністю тотожні підставам притягнення судді до кримінальної відповідальності.
7. Скаржник також зазначив, що відомості про кримінальне правопорушення "одержання неправомірної винагороди" до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, а тому орган досудового розслідування взагалі не мав права направляти обвинувальний акт по нерозпочатому кримінальному провадженню до суду. До того ж отримання неправомірної вигоди згідно з положеннями статті 368 КК України не є злочином, оскільки вказана стаття Кодексу не передбачає кримінальної відповідальності за таке діяння, як "отримання неправомірної вигоди".
8. ОСОБА_1 послався й на те, що він не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки на документі, пойменованому "Повідомлення про підозру судді ОСОБА_1", на порушення вимог пункту 8 частини першої статті 277 КПК України немає підпису заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. Указаний прокурор у день підписання судді ОСОБА_1 підозри 02 грудня 2016 року не міг підписати текст цієї підозри не лише фізично, але й юридично не мав на те процесуального права, оскільки перебував у територіальній юрисдикції іншої держави, а саме у відрядженні в Республіці Панама. При цьому строк досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням закінчився 01 лютого 2017 року, а обвинувальний акт прокурором затверджений 14 квітня 2017 року. Постанова ж від 01 лютого 2017 року про продовження строку досудового розслідування ОСОБА_3 також не підписувалася, оскільки останній у вказаний день перебував у відрядженні поза межами територіальної юрисдикції України, а саме на території США у місті Вашингтоні.
9. На переконання скаржника, ВРП залишила поза увагою його пояснення про провокацію до вчинення інкримінованого злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, зі сторони правоохоронних органів, оскільки систематичне звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів, а саме до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, із заявами про вчинення кримінальних правопорушень відносно нього, тісне спілкування з працівниками правоохоронних органів до подання заяви про вчинення злочину і після закінчення НСРД свідчать про те, що ОСОБА_2 від початку діяв під керівництвом та впливом оперативних працівників правоохоронних органів.
10. ОСОБА_1 також заперечує спілкування з ОСОБА_2 з предмета адміністративної справи № 826/16498/16, оскільки останній ніколи не брав участі в судових засіданнях у межах указаної справи ані в Окружному адміністративному суді міста Києва, ані в Київському апеляційному адміністративному суді.
Позиція ВРП
11. 28 жовтня 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що: оскаржуване рішення прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя Петрик І. Й. був належним чином повідомлений про засідання ВРП; у засіданні ВРП був присутній адвокат Готін О. М. як представник ОСОБА_1, який підтримав доводи, викладені в скарзі судді на рішення Дисциплінарної палати; оскаржуване рішення ВРП містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
12. ВРП зазначила, що дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 відкрито саме у зв`язку з установленням Дисциплінарною палатою обставин, які, на її думку, можуть свідчити про позапроцесуальне спілкування судді з учасником процесу, а тому безпідставними є посилання скаржника на частину десяту статті 49 Закону № 1798-VIII, яка стосується стадії розгляду дисциплінарної справи, а не її відкриття.
13. На думку ВРП, її Другою Дисциплінарною палатою встановлено обставини, які вказують на те, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1, який як член колегії суддів брав участь у розгляді Київським апеляційним адміністративним судом справи № 826/16498/16, з ОСОБА_2 щодо розгляду цієї справи, який діяв у інтересах учасника справи. Таким чином, суддя Петрик І. Й. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.
14. На переконання ВРП, її Друга Дисциплінарна палата в межах наданих їй законом повноважень не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йдеться у дисциплінарній скарзі, а лише перевірила викладені у скарзі НАБУ обставини на предмет дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, забезпечення ним прав людини і основоположних свобод під час розгляду у складі колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду справи № 826/16498/16. Отже, дисциплінарний орган перевіряв наявність чи відсутність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, а не кримінального правопорушення.
15. ВРП також зазначила, що здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів визначається спеціальним законодавством, процедура доказування під час такого провадження не містить обмежень щодо допустимості доказів.
16. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його скарги до ВРП повністю.
Рух скарги
17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 вересня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 18 червня 2020 року № 1878/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19 про притягнення судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
18. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
19. 15 січня 2021 року від адвоката Тірзікян С. Г. як представника ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначалось, зокрема, про незаконну, на думку скаржника, відмову ВРП у витребуванні доказів - матеріалів, з яких можна було б довести, що ОСОБА_2 не був учасником судового розгляду справи № 826/16498/16, а отже, у ОСОБА_1 не було позапроцесуального спілкування з представником сторони в указаній справі.
20. 16 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від адвоката Волошиновича О. П. як представника ОСОБА_1 надійшли доповнення до скарги, у яких як на підставу для скасування оскаржуваного рішення ВРП зазначено, що член ВРП ОСОБА_4 як головуючий суддя розглянув матеріали кримінального провадження № 420163000000003697 під час розгляду справи № 760/20638/16-к, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року, що свідчить про наявність у цього члена ВРП сформованої позиції, яка виникла під час розгляду й дослідження матеріалів кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
21. 13 травня 2021 року від ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшли письмові пояснення, у яких скаржник зазначив, зокрема, про те, що ОСОБА_2 в адміністративній справі № 826/16498/16 не мав процесуального статусу та не брав у ній участі. Відтак у ВРП на час розгляду скарги судді не було доказів, що могли свідчити про позапроцесуальне спілкування судді з учасником справи № 826/16498/16. Отже, на думку ОСОБА_1, обставини того, що ОСОБА_2 діяв в інтересах учасника справи можуть бути встановлені лише вироком суду на підставі матеріалів, зібраних слідством у кримінальному провадженні № 42016000000003697, а у відповідача не було підстав вважати вказані обставини доведеними.
22. Того ж дня до Великої Палати Верховного Суду надійшли письмові пояснення адвоката Готіна О. М. як представника ОСОБА_1, у яких указано, що версія щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 як представником сторони у справі № 826/16498/16 щодо ухвалення певного рішення в цій справі є суб`єктивним висновком прокурора-скаржника. Натомість розмова між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувалася у форматі приватної бесіди між особами й точилася навколо обговорення інших обставин, аніж службові питання.
23. У судових засіданнях 21 січня та 13 травня 2021 року ОСОБА_1 та його представники підтримали скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
24. Представник ВРП у судових засіданнях просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його скарги.
Обставини, установлені матеріалами справи
25. Указом Президента України від 20 березня 1996 року № 202/96 "Про призначення суддів", зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Арбітражного суду Харківської області.
26. Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2512-VI "Про обрання суддів", зокрема, ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду.
27. 18 вересня 2018 року до ВРП надійшла скарга НАБУ на дії судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 під час здійснення ним правосуддя у справі № 826/16498/16 у складі колегії.
28. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 18 вересня 2018 року вказану скаргу передано члену ВРП Бойку А. М. У зв`язку із закінченням терміну його повноважень згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі від 05 червня 2019 року вказану скаргу передано члену ВРП ОСОБА_5 . У зв`язку зі звільненням останнього згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі від 14 серпня 2019 року вказану скаргу передано члену Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4 для проведення попередньої перевірки.
29. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги 06 вересня 2019 року член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4 запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 .
30. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 23 вересня 2019 року № 2530/2дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 з підстав наявності у скарзі НАБУ відомостей, що можуть свідчити про позапроцесуальне спілкування судді з учасником процесу під час перегляду в апеляційному порядку судового рішення в адміністративній справі № 826/16498/16.
31. Рішенням від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19 Друга Дисциплінарна палата ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
32. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що згідно з відомостями вебсайту "Судова влада України" здійснено автоматизований розподіл справи № 826/16498/16 від 08 листопада 2016 року, сторонами у якій є Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпечні технології утилізації" (далі - ТОВ "БТУ"), доповідачем/головуючим - суддю Мельничука В. П., учасниками колегії - суддів Мацедонську В. Е., Петрика І. Й.
32.1. Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду Мельничука В. П. від 09 листопада 2016 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою представника Міністерства на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, якою частково задоволено клопотання представника ТОВ "БТУ" про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ТОВ "БТУ" до Міністерства про визнання протиправним і скасування рішення, закінчено підготовку до розгляду справи апеляційним судом та призначено її до розгляду на 17 листопада 2016 року.
32.2. Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у складі головуючого судді Мельничука В. П., суддів Мацедонської В. Е., Петрика І. Й. апеляційну скаргу представника Міністерства залишено без задоволення, а ухвалу судді окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року - без змін.
33. Друга Дисциплінарна палата ВРП дослідила долучені до дисциплінарної скарги НАБУ копії документів: протокол за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відеоконтролю особи від 08 грудня 2016 року; протокол за результатами проведення НСРД, а саме відеоспостереження за особою від 20 грудня 2016 року; протокол, складений за результатами проведення НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 грудня 2016 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 01 грудня 2016 року тощо та встановила таке.
33.1. 30 листопада 2016 року відбулася зустріч судді ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під час якої співрозмовники обговорювали передачу грошових коштів у сумі 5 000 доларів США за прийняття "потрібного" рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства у справі № 826/16498/16.
33.2. 01 грудня 2016 року під час телефонної розмови з ОСОБА_2 суддя ОСОБА_1 повідомив про свою зайнятість та запевнив у можливості "спілкування" з його помічником ( ОСОБА_6 ).
33.3. Того самого дня під час зустрічі в кафе " Северин Наливайко" ОСОБА_2 передав ОСОБА_6 конверт з обумовленими грошовими коштами. Того самого дня цей конверт був вилучений зі службового кабінету судді ОСОБА_1 під час обшуку.
33.4. За даними проколу допиту свідка ОСОБА_6 від 01 грудня 2016 року, суддя ОСОБА_1 вранці 01 грудня 2016 року попросив його зустрітися з раніше незнайомою йому особою в кафе " Наливайко" для отримання та подальшої передачі судді ОСОБА_1 документів, на що ОСОБА_6 погодився. Після зустрічі ОСОБА_6 у службовому кабінеті судді Петрика І. Й. передав йому отриманий конверт.
34. Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що вказані вище документи містять інформацію про розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_2 від 30 листопада та 01 грудня 2016 року, та констатувала, що ОСОБА_1 запевняв ОСОБА_2 у можливості розгляду апеляційної скарги Міністерства на користь сторони у справі - ТОВ "БТУ", в разі надання грошової винагороди, а для отримання грошової винагороди залучив свого помічника.
35. За наслідками розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що зустріч 30 листопада 2016 року судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2, під час якої ОСОБА_1 переконував співрозмовника у можливості ухвалення необхідного рішення у разі надання грошової винагороди, вказує на умисний характер допущених проступків, оскільки суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді ОСОБА_1 створює уявлення про можливість вплинути на прийняття судового рішення у позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.
36. Друга Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що події, які є предметом розгляду, набули розголосу в засобах масової інформації та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності суду, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, мало негативний вплив на авторитет не лише Київського апеляційного адміністративного суду, а й судової системи в цілому.
37. На переконання дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.
38. 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19.
39. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 20 грудня 2019 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_7 .
40. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі, член ВРП ОСОБА_7 склав висновок від 08 січня 2020 року про відсутність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП.
41. Розглянувши скаргу ОСОБА_1, ВРП прийняла рішення від 18 червня 2020 року № 1878/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19 про притягнення судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
42. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП виходила з того, що:
- рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП прийнято з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах НСРД, у сукупності з інформацією, яку містять інші матеріали кримінального провадження стосовно судді Петрика І. Й.: протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 01 грудня 2016 року, повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 від 06 грудня 2016 року тощо. При цьому Дисциплінарна палата під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 не надавала оцінки цим матеріалам кримінального провадження;
- в межах наданих законом повноважень Дисциплінарна палата не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йдеться у дисциплінарній скарзі, а лише перевірила викладені у скарзі НАБУ обставини на предмет дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, забезпечення ним прав людини і основоположних свобод під час розгляду справи № 826/16498/16 у складі колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду;
- Друга Дисциплінарна палата ВРП під час дисциплінарного провадження встановила факти й з`ясувала обставини, що мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
43. ВРП зазначила, що критично ставиться до категоричного висновку її Дисциплінарної палати про відсутність сумніву в тому, що суддя ОСОБА_1 спілкувався з ОСОБА_2 щодо розгляду судової справи у позапроцесуальний спосіб. Водночас ВРП вважає, що дисциплінарним органом встановлено обставини, які вказують, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не як з учасником справи, а особою, яка відповідно до оскаржуваного рішення діяла в інтересах учасника справи.
44. За висновками ВРП, дії судді Петрика І. Й., який брав участь у розгляді справи № 826/16498/16, що полягають у позапроцесуальному спілкуванні з ОСОБА_2, який діяв в інтересах учасника справи, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
45. ВРП указала, що її Дисциплінарна палата з огляду на умисний та грубий характер порушень, допущених суддею Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, що свідчать про порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, врахувавши позитивну характеристику судді та відсутність дисциплінарних стягнень, дійшла обґрунтованого висновку, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді є єдино необхідним та пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника
46. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
47. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
48. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
49. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
50. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
51. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
52. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
53. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
54. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
55. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
56. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
57. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
58. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").
59. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
60. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
61. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
62. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
63. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
64. Згідно з положеннями частин другої, п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.
65. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
66. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 18 червня 2020 року були присутні 13 членів ВРП, які за результатами голосування проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
67. Посилання представника ОСОБА_1 у доповненнях до скарги на те, що член ВРП ОСОБА_4 як головуючий суддя розглянув матеріали кримінального провадження № 420163000000003697 під час розгляду справи № 760/20638/16-к, що, на думку скаржника, свідчить про наявність у цього члена ВРП сформованої позиції, яка виникла під час розгляду і дослідження матеріалів кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП з таких міркувань.
68. Так, відповідно до частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.
69. Таким чином, указаною нормою встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас член Дисциплінарної палати ВРП, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати. При цьому інших обмежень стосовно доповідача в дисциплінарній справі Закон № 1798-VIII не визначає.
70. З матеріалів справи вбачається, що член ВРП ОСОБА_4, який був доповідачем у дисциплінарній справі ОСОБА_1 при її розгляді Другою Дисциплінарною палатою ВРП, виступив з доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати на засіданні ВРП, однак не брав участі в голосуванні під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП.
71. Таким чином, ОСОБА_4 не брав участі при ухваленні рішення про відкриття дисциплінарного провадження у складі Другої Дисциплінарної палати ВРП, а був лише доповідачем у цій справі. Крім того, ОСОБА_4 не брав участі у прийнятті рішення Другою Дисциплінарною палатою ВРП від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та не був у складі ВРП при прийнятті рішення від 18 червня 2020 року № 1878/0/15-20 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати.
72. До того ж з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ОСОБА_4 як головуючий суддя у складі колегії суддів Апеляційного суду міста Києва брав участь лише у вирішенні процесуального питання у кримінальному провадженні № 420163000000003697, за результатами вирішення якого було постановлено ухвалу від 31 січня 2017 року про залишення без змін ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року в указаному кримінальному провадженні про повернення скарги представника сторони на бездіяльність прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого під час обшуку майна.
73. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що в матеріалах провадження немає доказів щодо заявлення ОСОБА_1 або його представниками відводу члену ВРП ОСОБА_4 як доповідачу в дисциплінарній справі.
74. Отже, оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП.
75. Про засідання ВРП 18 червня 2020 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений.Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП, що не ставиться під сумнів стороною скаржника.
76. 18 червня 2020 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2020 року № 1878/2дп/15-19 був присутній представник ОСОБА_1 - адвокат Готін О. М., якому на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення, чим забезпечено право скаржника на участь у прийнятті рішення.
77. Указані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 48 засідання ВРП від 18 червня 2020 року.
78. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
79. Оцінюючи рішення ВРП від 18 червня 2020 року № 1878/0/15-20 щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що основним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
80. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що згідно з відомостями вебсайту "Судова влада України" здійснено автоматизований розподіл справи № 826/16498/16 від 08 листопада 2016 року, сторонами у якій є Міністерство та ТОВ "БТУ", визначено доповідача/головуючого - суддю Мельничука В. П., учасників колегії - суддів Мацедонську В. Е., Петрика І. Й.
81. Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду Мельничука В. П. від 09 листопада 2016 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою представника Міністерства на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року, якою частково задоволено клопотання представника ТОВ "БТУ" про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом цього товариства до Міністерства про визнання протиправним і скасування рішення, закінчено підготовку до розгляду справи апеляційним судом та призначено її до розгляду на 17 листопада 2016 року.
82. Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у складі головуючого судді Мельничука В. П., суддів Мацедонської В. Е., Петрика І. Й. апеляційну скаргу представника Міністерства залишено без задоволення, а ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року - без змін.
83. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП дослідила долучені до дисциплінарної скарги НАБУ копії документів: протоколу за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відеоконтролю особи від 08 грудня 2016 року; протоколу за результатами проведення НСРД, а саме відеоспостереження за особою від 20 грудня 2016 року; протоколу, складеного за результатами проведення НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 грудня 2016 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 01 грудня 2016 року тощо та встановила таке.
83.1. Зі змісту протоколу від 08 грудня 2016 року за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відеоконтролю особи, вбачається, що на аудіо- та відеофайлах містяться матеріали щодо зафіксованої 30 листопада 2016 року зустрічі ОСОБА_2 та судді ОСОБА_1, під час якої співрозмовники обговорювали передачу грошових коштів у сумі 5 000 доларів США до початку судового засідання з розгляду апеляційної скарги Міністерства, яке, як установлено під час розгляду дисциплінарної справи, мало відбутися наступного дня. При цьому суддя Петрик І. Й. указав, що о 08:30 (01 грудня 2016 року) він перебуватиме на робочому місці, та запевнив співрозмовника у прийнятті "потрібного" рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, однак, можливо, з висловленням окремої думки одним із членів колегії суддів, а також зазначав про можливість отримання в день прийняття рішення його короткого тексту. Суддя Петрик І. Й. також запевнив ОСОБА_2, що рішення буде ухвалено незалежно від явки представників Міністерства.
83.2. Із протоколу від 08 грудня 2016 року за результатами проведення НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, убачається, що на аудіофайлах зафіксовано телефонну розмову між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка відбулась 01 грудня 2016 року о 08:32. Під час розмови ОСОБА_2 повідомив, що очікує на зустріч із суддею. При цьому ОСОБА_1 указав, що потрібно зачекати та запропонував місце очікування - навпроти кафе " Наливайко".
83.3. Згідно з протоколом від 20 грудня 2016 року за результатами проведення НСРД, а саме відеоспостереження за особою, на вказану зустріч суддя ОСОБА_1 особисто не прибув, а направив свого помічника ОСОБА_6 . Під час зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_2, яка відбувалась у кафе " Северин Наливайко", ОСОБА_2 передав ОСОБА_6 конверт, у якому містились обумовлені грошові кошти. Передачу конверта здійснено після телефонної розмови, що відбулась о 09:04 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з мобільного телефону ОСОБА_6, у якій ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про свою зайнятість та запевнив його у можливості "спілкування" без нього з його помічником, що підтверджується протоколом від 08 грудня 2016 року за результатами проведення НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
83.4. Указаний конверт з грошовими коштами в сумі 5 000 доларів США, як убачається з протоколу обшуку від 01 грудня 2016 року, того самого дня (01 грудня 2016 року) був вилучений зі службового кабінету судді ОСОБА_1 .
83.5. За даних проколу допиту свідка ОСОБА_6 від 01 грудня 2016 року установлено, що суддя ОСОБА_1 ранком 01 грудня 2016 року попросив ОСОБА_6 зустрітися з раніше незнайомою йому особою в кафе " Наливайко" для отримання та передачі в подальшому судді документів, на що ОСОБА_6 погодився. Після зустрічі ОСОБА_6 повернувся до суду, де в службовому кабінеті судді ОСОБА_1 передав йому отриманий на цій зустрічі конверт.
84. Отже, ВРП та її дисциплінарний орган установили, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2, який відповідно до оскаржуваного рішення діяв в інтересах учасника справи, щодо розгляду в апеляційному порядку справи № 826/16498/16.
85. Друга Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19 указала, що інформація про події, що були предметом розгляду, набула розголосу в засобах масової інформації та спричинила негативну оцінку діяльності суду громадськістю, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, мало негативний вплив на авторитет не лише Київського апеляційного адміністративного суду, а й судової системи в цілому.
86. Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
87. Згідно зі статтею 3 цього Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
88. Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов`язана з його посадою.
89. Таким чином, ВРП та її дисциплінарний орган правильно зазначили, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
90. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП та її дисциплінарного органу про те, що дії судді ОСОБА_1, який брав участь у розгляді справи № 826/16498/16, що полягають у позапроцесуальному спілкуванні з ОСОБА_2, який діяв в інтересах учасника справи, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, а отже і про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
91. На підставі пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
92. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
93. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
94. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду (пункти 1, 7 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII).
95. Зважаючи на характер допущених суддею Петриком І. Й. порушень, які свідчать про порушення ним норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, навіть з урахуванням даних про особу судді, його позитивної характеристики та відсутності дисциплінарних стягнень, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата дійшли вмотивованого висновку про те, що застосування до скаржника дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді є єдино можливим і пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.
96. У скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що Друга Дисциплінарна палата ВРП на порушення приписів частини десятої статті 49 Закону № 1798-VIII не приймала рішення про відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарний проступок "позапроцесуальне спілкування зі стороною по справі". До того ж і НАБУ звернулося до ВРП з приводу абсолютно іншого дисциплінарного проступку, а саме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
97. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими вказані доводи скаржника з огляду на таке.
98. Відповідно до частини десятої статті 49 Закону № 1798-VIII якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
99. Згідно з абзацами першим та четвертим пункту 12.9 глави 12 розділу II Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з наступними змінами, за результатом попередньої перевірки доповідач складає мотивований висновок. У разі виявлення під час попередньої перевірки додаткових фактів та підстав для дисциплінарної відповідальності судді, про які не зазначено у скарзі, про це зазначається у висновку.
100. З дисциплінарної скарги НАБУ вбачається, що в ній зазначено про необхідність, на думку НАБУ, притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу. При цьому у скарзі вказано про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно судді Петрика І. Й.
101. Як зазначено вище, в матеріалах дисциплінарної справи наявний висновок члена Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4 від 06 вересня 2019 року, у якому зазначено, що вказані у скарзі НАБУ відомості можуть свідчити про позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з учасником процесу під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку, у зв`язку із чим запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно цього судді.
102. З ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 вересня 2019 року № 2530/2дп/15-19 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 убачається, що під час попередньої перевірки скарги НАБУ встановлено, що суддя Петрик І. Й. брав участь у розгляді справи № 826/16498/16 як член колегії суддів, а зазначені у скарзі відомості можуть свідчити про позапроцесуальне спілкування судді з учасником процесу під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
103. Крім того, в рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19 також зазначено про встановлення дисциплінарним органом факту, що суддя ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи № 826/16498/16 як член колегії суддів, а встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини не залишають у дисциплінарного органу сумніву стосовно позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 щодо розгляду судової справи з ОСОБА_2, який діяв в інтересах учасника справи.
104. Отже, всупереч доводам скаржника, дисциплінарну справу стосовно нього відкрито у зв`язку з установленням Другою Дисциплінарною палатою ВРП обставин, які можуть свідчити про позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з учасником процесу під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку, що спростовує наведені вище посилання скаржника про порушення дисциплінарним органом положень частини десятої статті 49 Закону № 1798-VIII.
105. При цьому згідно з кінцевими висновками ВРП за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено факт позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не як з учасником справи, а як з особою, яка діяла в інтересах учасника справи.
106. Не є слушними й посилання скаржника на те, що матеріали НСРД не можуть бути доказами у дисциплінарному провадженні щодо судді, оскільки закон забороняє можливість їхнього копіювання та використання в інших цілях, окрім застосування в кримінальних провадженнях.
107. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що немає підстав вважати, що надані НАБУ окремі матеріали НСДР було використано ВРП у спосіб, не передбачений законом, оскільки хоча дисциплінарне провадження й ґрунтувалося на матеріалах, отриманих від органів досудового слідства, але оцінювалися ці матеріали ВРП та її Дисциплінарною палатою лише в аспекті того, чи були в діях ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. При цьому ВРП не робила висновку про обґрунтованість будь-яких кримінальних обвинувачень, висунутих ОСОБА_1, у зв`язку із чим питання наявності або відсутності вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не охоплюється предметом доказування в цій справі.
108. Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі "Х. проти Австрії" (X. v. Austria) про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі "С. проти Сполученого Королівства" (C. v. the United Kingdom) про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі "Рінґвольд проти Норвегії", заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
109. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження за подібних обставин стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно), від 10 березня 2020 року (справа № 9901/740/18), а також від 14 квітня 2021 року (справа № 9901/508/19).
110. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду також вважає помилковими доводи ОСОБА_1 про те, що зібрані в кримінальному провадженні докази мають значення для встановлення обставин у цьому провадженні та не можуть бути використані для підтвердження дисциплінарного проступку до того часу, допоки оцінка цих доказів не буде надана судом у передбаченому КПК України порядку.
111. Із цих же підстав не є слушними й доводи скаржника про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності до розгляду порушеного щодо нього кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. При цьому, як зазначено вище, під час дисциплінарного провадження ВРП та її дисциплінарний орган вирішували виключно питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
112. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що надані НАБУ до ВРП протоколи про проведення НСРД та протоколи обшуку не можуть бути допустимими доказами в межах дисциплінарного провадження через неможливість переконатися в тому, чи були вони одержані з дотриманням вимог статті 49 Закону № 1402-VIII, оскільки, як правильно зазначила ВРП в оскаржуваному рішенні, ці обставини не підлягають дослідженню цим органом під час розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. До того ж ВРП обґрунтовано вказала, що дисциплінарним органом установлювалась наявність чи відсутність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, а не кримінального правопорушення.
113. Посилання ОСОБА_1 на те, що: орган досудового розслідування взагалі не мав права направляти обвинувальний акт по нерозпочатому кримінальному провадженню до суду; стаття 368 КК України не передбачає кримінальної відповідальності за "отримання неправомірної вигоди"; суддя ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні та інші доводи скаржника щодо порушення, на його думку, органами досудового розслідування вимог КПК України та КК України не впливають на правильність оскаржуваного рішення ВРП та її дисциплінарного органу. При цьому вказані обставини підлягають перевірці судом лише в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
114. Доводи скаржника про те, що зі змісту протоколів НСРД не випливає однозначного висновку стосовно того, що учасником зафіксованих у цих протоколах подій поза розумним сумнівом є саме суддя Київського апеляційного адміністративного суду Петрик І. Й., а також його заперечення щодо позапроцесуального спілкування з ОСОБА_2 спростовуються посиланнями самого ОСОБА_1 у скарзі на те, що ВРП залишила поза увагою його пояснення про провокацію до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, зі сторони правоохоронних органів, оскільки з урахуванням систематичного звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів, а саме до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України із заявами про вчинення кримінальних правопорушень відносно нього, тісне спілкування з працівниками правоохоронних органів до подання заяви про вчинення злочину і після закінчення НСРД свідчать про те, що ОСОБА_2 від початку діяв під керівництвом та впливом оперативних працівників правоохоронних органів. При цьому провокація до вчинення неправомірних дій сама собою передбачає позапроцесуальне спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_2, який діяв в інтересах учасника справи, за що скаржника й притягнуто до дисциплінарної відповідальності рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19, залишеним без змін рішенням ВРП від 18 червня 2020 року № 1878/0/15-20. До того ж у письмових поясненнях від 13 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Готін О. М. указав, що розмова між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувалася в форматі приватної бесіди, що спростовує доводи ОСОБА_1, наведені в його скарзі, щодо заперечення про будь-які спільні розмови з ОСОБА_2 з приводу інкримінованих скаржнику подій.
115. Інші доводи та міркування, викладені в скарзі ОСОБА_1, також не спростовують правильності висновків ВРП, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього органу.