П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 800/540/16
Провадження № 11-1394заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
представниці Вищої ради правосуддя - Нарольської Т. С.,
розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правонаступник - Вища рада правосуддя) про визнання незаконним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року (судді Мороз Л. Л., Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Гімон М. М., Кравчук В. М.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, позов, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 17 листопада 2015 року № 871/0/15-15, яким вирішено внести подання Президентові України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
2. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що оскаржуване рішення відповідач прийняв за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої щодо неї за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 22 квітня 2015 року № 25/2-15. У цьому висновку зазначено про допущені суддею порушення під час розгляду 20 лютого 2014 року двох справ відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які стосувалися вчинення ними адміністративних правопорушень, передбачених статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Зокрема, зазначено, що розгляд справ здійснено без дотримання вимог статей 251, 261, 281 КУпАП та без повернення протоколів про адміністративні правопорушення на дооформлення до органів внутрішніх справ (не вказано, вимоги яких саме працівників міліції вони не виконали, відсутнє обґрунтування законності таких вимог, не зазначена адреса місця вчинення правопорушень). Також указано на відсутність інших, окрім протоколів про адміністративні правопорушення та рапортів працівників міліції, доказів вчинення адміністративних правопорушень. Водночас ВРЮ встановила, що судовий розгляд указаних справ проведено 20 лютого 2014 року в нічний час.
3. На переконання позивачки, під час розгляду зазначених справ вона не допустила порушень норм права, не вчинила жодних дій щодо дискредитації судової влади та дій, що порочать звання судді. ОСОБА_1 зазначає, що ТСК не перевірила обставин участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у масових акціях протесту як однієї з обов`язкових умов для проведення перевірки судді суду загальної юрисдикції за пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні". У свою чергу члени ВРЮ також не перевірили існування підстав для проведення перевірки та відкриття відносно неї дисциплінарного провадження, оскільки за статтею 94 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів місцевих судів віднесено до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
4. Також позивачка вважає, що оскільки заяви ОСОБА_4 від 18 вересня 2014 року та заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М. від 12 грудня 2014 року на підставі яких ТСК провела перевірку і ВРЮ в подальшому відкрила дисциплінарне провадження, було подано до набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", дисциплінарне провадження щодо неї мало здійснюватись відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідних заяв цими особами, а тому підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків застосування дисциплінарних стягнень.
5. Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу на те, що звернення ОСОБА_4 до ТСК носить анонімний характер та спрямоване на дискредитацію судді, тому ВРЮ мала застосувати пункт 58 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого її рішенням від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15, з подальшими змінами (далі - Регламент), відповідно до якого, якщо скарга (звернення) є анонімною та/або не містить адреси заявника, ухвала про повернення разом зі скаргою (зверненням) залишається у ВРЮ. Звернення ж до ТСК заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М., на думку позивачки, не містить обставин та доказів порушення нею під час розгляду справ про адміністративні правопорушення норм процесуального законодавства та присяги судді, а також обставин щодо вчинення нею дій, що підривають довіру до судової системи та порочать звання судді. Водночас відповідач не з`ясував, чи зверталися ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за захистом своїх прав до прокуратури.
6. Також ОСОБА_1 наголосила на тому, що органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді не наділені повноваженнями оцінювати законність судових рішень, відповідно ухвалені суддями рішення не повинні бути предметом перегляду поза межами установленої процесуальним законом процедури оскарження, при цьому зазначила, що прийняті нею постанови від 20 лютого 2014 року про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку не оскаржені, не скасовані та є чинними.
7. Позивачка вважає, що ВРЮ на засіданні 17 листопада 2015 року не встановила обставин, що можуть свідчити про порушення присяги судді.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 25 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є законним і правових підстав для його скасування судом немає, оскільки установлені під час дисциплінарного провадження порушення суддею Васильєвою О. О. вимог закону порочать звання судді, викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов`язків та принижують авторитет судової влади. Таким чином, ВРЮ правильно встановила наявність у її діях ознак порушення присяги, що є достатньою підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади. Застосоване відповідачем стягнення є пропорційним скоєному та виправданим з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття ним рішення.
10. Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився з висновками ВРЮ про те, що під час розгляду справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було забезпечено їх права на захист, а у прийнятих за результатами розгляду цих справ постановах не відображено об`єктивної сторони вчиненого правопорушення, тобто в чому саме полягала злісна непокора правопорушників законним вимогам працівників міліції, які конкретно дії були ними вчинені. Крім того, наявні у справі докази отримані виключно від працівників міліції, тобто з одного джерела, при цьому були суперечливими та недостатніми для визнання цих осіб винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КУпАП, та накладення найсуворішої санкції, передбаченої цією статтею, а саме арешту строком на 15 діб. Водночас у справі щодо ОСОБА_2 зазначено про наявність обставини, яка пом`якшує відповідальність, а саме щирого каяття, однак це ніяк не вплинуло на суворість санкції. Крім того, на порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку Червонозаводського районного суду міста Харкова позивачка проводила засідання в нічний час доби.
11. Суд відхилив доводи ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не були учасниками масових акцій протесту, оскільки постановами цієї ж судді від 22 лютого 2014 року їх було звільнено від відбування адміністративного арешту, а постановами від 06 березня 2014 року звільнено і від адміністративної відповідальності на підставі положень Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України". Також суд критично оцінив твердження позивачки про порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, пославшись на позицію Верховного Суду України, за якою після набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, у тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
12. В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
13. В основному наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до того, що суддя Васильєва О. О. розглянула справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до вимог закону, права на захист цих осіб не порушувала, прийняті нею 20 лютого 2014 року постанови є чинними, жодної скарги на рішення або дії судді від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції, ТСК або ВРЮ не надходило, при цьому матеріали не містили даних про те, що ці особи були учасниками мирних зібрань, а відповідач, діючи поза межами своїх повноважень, фактично вдався до оцінки ухвалених суддею постанов, що віднесено до компетенції судів вищих інстанцій, водночас ті порушення, про які зазначила ВРЮ в спірному рішенні, не підпадають під ознаки порушення суддею присяги, визначені частиною другою статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
14. Скаржниця зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, а також залишив поза увагою постанову слідчого прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження № 42016220000000072 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України (далі - КК), за фактами порушення ними Правил внутрішнього трудового розпорядку Червонозаводського районного суду міста Харкова, порядку роботи з автоматизованою системою документообігу суду та надання суддям незаконних вказівок проводити в нічний час доби судові засідання в адміністративних справах стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
15. Крім того, суд не надав оцінки тій обставині, що ВРЮ в спірному рішенні установила порушення ТСК вимог закону, оскільки подана громадянином ОСОБА_4 заява не відповідала положенням частини другої статті 2 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", однак, незважаючи на це, під час дисциплінарного провадження взяла висновок ТСК за цією заявою до розгляду, продовживши незаконні дії.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
16. ВРП, яка є правонаступником ВРЮ, подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, у якому просила залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідач вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки наведені в рішенні ВРЮ висновки про порушення позивачкою присяги судді є належним чином умотивованими, а застосоване до неї дисциплінарне стягнення - пропорційним вчиненому з урахуванням часу, що минув. Водночас доводи скаржниці, на переконання відповідача, є необґрунтованими, спростовуються наявними у справі матеріалами.
Рух апеляційної скарги
17. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 16 та 28 січня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 04 квітня 2019 року.
18. 03 квітня 2019 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивачки.
19. Розгляд справи було відкладено до 16 травня 2019 року, про що повідомлено сторін.
20. 15 травня 2019 року від позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому вона зазначила, що 03 квітня 2019 року її було прооперовано, після операції вона перебувала під наглядом, однак стан її здоров`я погіршився і з 13 травня 2019 року ОСОБА_1 була змушена знов пройти курс лікування, у зв`язку із чим позбавлена можливості прибути в судове засідання, призначене на 16 травня 2019 року.
21. У зв`язку із цим розгляд справи було відкладено до 27 червня 2019 року.
22. 05 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 13/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Князєву В. С. Розгляд справи було відкладено до 10 жовтня 2019 року, про що повідомлено її учасників.
24. 08 жовтня 2019 року від позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю участі в судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у стані тимчасової непрацездатності. Позивачка зазначила, що у вересні 2019 року її було прооперовано, після операції вона перебувала під наглядом лікаря, однак стан здоров`я погіршився і з 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 була змушена знов пройти курс лікування, у зв`язку із чим позбавлена можливості прибути в судове засідання, призначене на 10 жовтня 2019 року.
25. Ухвалою від 10 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяву судді Гриціва М. І. про самовідвід від участі в її розгляді. У зв`язку з відсутністю кворуму розгляд справи не відбувся.
26. Учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 30 січня 2020 року.
27. 28 січня 2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю участі в судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у стані тимчасової непрацездатності з 27 січня 2020 року, попередній діагноз - запалення легень.
28. У судовому засіданні 30 січня 2020 року було поставлено на обговорення питання щодо можливості розгляду справи за відсутності позивачки. Заслухавши думку представниці ВРП та порадившись на місці, Велика Палата Верховного Суду ухвалила відкласти розгляд справи.
29. Учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 09 квітня 2020 року.
30. 08 квітня 2020 року від позивачки надійшло клопотання, у якому вона, посилаючись на обставини запровадження карантину і потребу дотримання правил самоізоляції під час пандемії, просила відкласти розгляд справи до кінця карантину.
31. Цього ж дня надійшло клопотання від представниці ВРП, у якому вона просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.
32. З огляду на наведене, розгляд справи було відкладено до 10 вересня 2020 року, про що повідомлено сторін.
33. 08 вересня 2020 року на адресу Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому вона просила відкласти розгляд справи до кінця карантину, мотивувавши його тим, що позбавлена можливості прибути на засідання з огляду на її стан здоров`я та перебування на самоізоляції під час пандемії.
34. 10 вересня 2020 року в судовому засіданні було поставлено на обговорення питання щодо можливості здійснення розгляду справи за відсутності позивачки. Заслухавши представницю ВРП та порадившись на місці, Велика Палата Верховного Суду ухвалила відкласти розгляд справи.
35. Учасників справи повідомлено, що судове засідання призначено на 05 листопада 2020 року.
36. 03 листопада 2020 року від позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що в кінці жовтня 2020 року її було прооперовано, однак виникли ускладнення зі здоров`ям і вона перебуває у стані тимчасової непрацездатності, у зв`язку із чим не може прибути в судове засідання, призначене на 05 листопада 2020 року.
37. У судовому засіданні 05 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила відкласти розгляд справи.
38. Учасників справи повідомлено, що судове засідання відбудеться 04 березня 2021 року.
39. 01 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у лютому 2021 року вона отримала травму - надрив м`язів, на цей час позбавлена можливості пересуватися самостійно, у зв`язку із чим не в змозі прибути в судове засідання, призначене на 04 березня 2021 року.
40. Розгляд справи відкладено до 03 червня 2021 року.
41. 31 травня 2021 року від позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що вона перебуває на лікарняному та з огляду на стан здоров`я не має змоги прибути в судове засідання.
42. Розглядаючи заявлене клопотання, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позивачка не обґрунтувала конкретних обставин перебування у стані тимчасової непрацездатності, не надала суду належних доказів зазначених нею обставин, а також ураховує, що учасник справи, який бажає взяти участь у судовому засіданні, однак з різних причин не може з`явитися до приміщення суду, має право звернутися з відповідним клопотанням у порядку, визначеному статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). При цьому під час карантину учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
43. Так, за змістом частин першої, другої та четвертої статті 195 КАС учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.
44. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені позивачкою аргументи стосовно неможливості прибути в судове засідання жодним чином не спростовують відсутності перешкод для звернення до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або забезпечення участі в судовому засіданні представника. При цьому, на думку Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 мала для цього достатньо часу.
45. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання позивачки про чергове відкладення розгляду справи спрямована на її затягування, зазначені позивачкою причини є неповажними, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду знаходить можливим розглянути справу за її відсутності.
Обставини справи
46. Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 ОСОБА_1 призначено суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова строком на п`ять років.
47. 29 травня 2012 року позивачка склала присягу судді.
48. До ТСК надійшли заяви громадянина ОСОБА_4 від 18 вересня 2014 року та заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М. від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні".
49. Заявники стверджували, що суддя Васильєва О. О. прийняла завідомо неправосудні, на їхню думку, постанови від 20 лютого 2014 року, якими на підставі статті 185 КУпАП на громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було накладено адміністративні стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб. У зв`язку із цим просили перевірити дії судді Васильєвої О. О. на підставі пункту 5 частини першої статті 3 зазначеного Закону.
50. 22 квітня 2015 року ТСК склала висновок № 25/2-15, відповідно до якого визнала у діях судді ОСОБА_1 наявність ознак порушення присяги. Цей висновок з матеріалами перевірки направлено до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
51. ВРЮ ухвалою від 10 вересня 2015 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Васильєвої О. О.
52. 06 жовтня 2015 року дисциплінарна секція ВРЮ склала висновок у якому рекомендувала ВРЮ відмовити у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова за порушення присяги, а висновок ТСК від 22 квітня 2015 року № 25/2-15 направити до ВККС, оскільки не встановила, що адміністративне стягнення, застосоване суддею ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 потягло для них тяжкі наслідки, водночас вчиненні цією суддею дії під час розгляду і прийняття судових рішень про притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності вказують на порушення статті 33 КУпАП (неврахування особи порушника при обранні виду адміністративного стягнення) та можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку. Вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності належить до повноважень ВККС.
53. На засіданні ВРЮ 05 листопада 2015 року, під час розгляду дисциплінарної справи щодо іншого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова, було встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала розгляд справ № 646/1516/14-п та 646/1514/14-п у нічний час доби, чим порушила Правила внутрішнього трудового розпорядку Червонозаводського районного суду м. Харкова.
54. Розглянувши висновок ТСК, ВРЮ погодилася з тим, що в діях судді ОСОБА_1 наявні ознаки порушення присяги, та прийняла рішення від 17 листопада 2015 року № 871/0/15-15 про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова за порушення присяги (результати голосування: 14 - "за"; 0 - "проти").
55. У цьому рішенні ВРЮ встановила такі обставини.
56. 20 лютого 2014 року близько 1 год 45 хв до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею185 КУпАП, які автоматизованою системою були розподілені на суддю Васильєву О. О. (справи № 646/1516/14-п, 646/1514/14-п) та розглянуті того ж дня.
57. За результатами розгляду цих справ суддя Васильєва О. О. винесла постанови про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП і наклала на них стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб.
58. Указані постанови були проголошені у присутності затриманих, кожному з яких було роз`яснено їхній зміст, порядок та строк на їх оскарження.
59. 22 лютого 2014 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшли подання прокурора м. Харкова про звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до статті 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України".
60. Того ж дня, 22 лютого 2014 року, суддя Васильєва О. О. задовольнила ці подання прокурора м. Харкова та звільнила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування адміністративного арешту, призначеного постановами від 20 лютого 2014 року.
61. 06 березня 2014 року суддя Васильєва О. О. ухвалила постанови, якими звільнила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення із закриттям провадження у справах. У цих постановах суддя зазначила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не були учасниками мирного зібрання або масових акцій протесту, а діяння, за які вони притягнуті до адміністративної відповідальності, вчинені ними в період, зазначений у згаданому вище Законі.
62. ВРЮ дійшла висновку, що, розглядаючи зазначені справи про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, суддя Васильєва О. О. допустила низку порушень, а саме: розгляд цих справ здійснено в нічний час доби; суддя залишила поза увагою те, що протоколи про адміністративні правопорушення не містили даних про особи працівників міліції і в них не вказано, які саме вимоги вони висували; суддя не з`ясувала обставин, які характеризують особи порушників та обставини, що пом`якшують чи обтяжують їх відповідальність, зокрема, не врахувала визнання ОСОБА_2 вини у вчиненому правопорушенні, що є пом`якшуючою обставиною.
63. Із цих підстав відповідач погодився з висновком ТСК про незабезпечення позивачкою повного і всебічного дослідження всіх обставин у справах про адміністративні правопорушення, прийняття необґрунтованих судових рішень, дійшовши висновку, що допущені ОСОБА_1 порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов`язків та принижують авторитет судової влади. ВРЮ визнала, що ці порушення свідчать про невиконання позивачем покладених на неї професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, сприяння нею поширенню суспільно небезпечних посягань на правосуддя, незабезпечення в межах своїх повноважень дотримання принципів самостійності судів і незалежності суддів, конституційних засад судочинства. З огляду на це, ВРЮ погодилася з висновком ТСК від 22 квітня 2015 року про наявність у діях судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ознак порушення присяги.
64. ОСОБА_1 з рішенням ВРЮ про внесення подання Президентові України про звільнення її з посади судді не погодилася та оскаржила його до суду.
65. Вищий адміністративний суд України постановою від 29 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав незаконним та скасував зазначене рішення ВРЮ.
66. Верховний Суд України постановою від 20 вересня 2016 року постанову Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року скасував, передавши цю справу на новий судовий розгляд до того ж суду.
67. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС викладено в новій редакції.
68. На підставі підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС цю справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який за результатами її розгляду відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
69. Статтею 131 Конституції України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад (пункт 1).
70. Однією з підстав звільнення судді з посади за статтею 126 Основного Закону України (у цій же редакції) визначено порушення суддею присяги.
71. Згідно зі статтею 54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час вчинення суддею дій, кваліфікованих як порушення присяги) суддя зобов`язаний, крім іншого, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; додержуватися присяги судді.
72. Згідно із частиною першою статті 55 цього Закону (у цій же редакції) зміст присяги судді полягає в урочистому зобов`язанні об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
73. Відповідно до статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (у редакції, чинній на час вчинення суддею дій, кваліфікованих як порушення присяги) порушенням суддею присяги визначалося: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, установлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.