УХВАЛА
02 червня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-86зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Григор`євої І.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2002 року за виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
За вироком Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 08 квітня 2003 року, ОСОБА_1 засуджено ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, ст. 69, ст. 17 пунктами "а", "г", "з" ст. 93, пунктами "а", "г", "е", "з" ст. 93, ч. 2 ст. 223, ст.17 ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 117 Кримінального кодексу України 1960 року із застосуванням положень ст. 42 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Фарзієв та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 77389/17) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. У зв`язку зі встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушень становить достатню справедливу сатисфакцію.
28 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_1, підписана ним 24 травня 2021 року, у якій він просить переглянути вищевказаний вирок апеляційного суду щодо нього за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення щодо нього, скасувати цей вирок, та передати кримінальне провадження до Апеляційного суду Луганської області для постановлення нового вироку сумісного в частині призначення покарання зі ст. 3 Конвенції.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
01 квітня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі "Фарзієв та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1, стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від 19 січня 2000 року, встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду вироку апеляційного суду та його скасування, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду