У Х В А Л А
27 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 200/2857/19-а
Провадження № 11-205за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткач І. В., Штелик С. П.,
розглянула заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня2019 року у справі № 200/2857/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, та
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області), у якому просила:
- зобов`язати перерахувати вислугу років у пільговому обчисленні;
- зобов`язати внести зміни до наказу від 21 грудня 2018 року № 541 о/с в частині кількості вислуги років у пільговому обчислені та уточнивши підстави звільнення - "за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років";
- зобов`язати підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення пенсії за вислугою років;
- зобов`язати виплатити суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 21 грудня 2018 року по 14 лютого 2019 року (включно) у розмірі 24 650,64 грн.
Рішенням Донецькогоокружного адміністративного суду від 14 травня 2019 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ГУНП в Донецькій області Краснюк Т.С. внести зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 21 грудня 2018 року № 541 в частині визначення вислуги років у календарному обчисленні 20 років 04 місяці 07 днів, та у пільговому обчисленні 27 років 10 місяців 27 днівта виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку із дня звільнення, тобто з 21 грудня 2018 року по 14 лютого 2019 року, у розмірі 23 312 грн 85 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ГУНП в Донецькій області задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14травня 2019 року змінено. Абзац другий рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14травня 2019 року скасовано. В цій частині прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 внести зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 21 грудня 2018 року № 541 в частині визначення вислуги років у календарному обчисленні. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року залишено без змін.
Не погодившись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася із заявою, у якій просить: переглянути рішення у справі № 200/2857/19-а та задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання ГУНП в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення заявниці пенсії за вислугою років.
Прохання мотивує тим, щоз 1998 року по 2015 рік заявниця проходила службу в органах внутрішніх справ України, з 2015 року по 2018 рік в Національній поліції України. Згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 21 грудня 2018 року № 541 о/с мала вислугу в календарному обчисленні 20 років 04 місяці 06 днів та 26 років 03 місяці 12 днів у "пільговому обчисленні", а отже на підставі сукупності наведених вище норм, мала право на пенсію за вислугу років. Однак ГУНП в Донецькій області відмовив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення заявниці пенсії за вислугою років, посилаючись, що пільгова вислуга років не зараховується. Наказом ГУНП в Донецькій області від 23 квітня 2021 року № 247 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 21 грудня 2018 року № 541 о/с в частині визначення вислуги років у пільговому обчисленні - станом на 21 грудня 2018 року вислуга років у "пільговому обчисленні" складає 27 років 03 місяці 15 днів. ОСОБА_1 зазначає, що постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційною адміністративного суду України від 03 березня 2021 року по справі № 805/3923/18-а (К/9901/134/19) визнано, що пільгова вислуга років, розрахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" зараховується до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону N 2262-ХІІ. Отже на підставі вищенаведеного просить переглянути рішення по справі № 200/2857/19-а.
Подану заяву скаржниці не може бути прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду виходячи з наступного.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Отже, Велика Палата Верховного Суду може переглядати в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним лише як судом першої інстанції у зазначеній вище категорії справ.
Відповідно до частини першої статті 24 КАСУкраїни Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
У поданій заяві ОСОБА_1 висловлює свою незгоду з постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня2019 року, постановлену за наслідками розгляду її касаційної скарги на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, а також з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року.
Чинним процесуальним законодавством не передбачена можливість оскарження до Великої Палати Верховного Суду судових рішень, постановлених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, як судом касаційної інстанції.
Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 355 КАС України, судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними й оскарженню не підлягають.
До повноважень Великої Палати Верховного Суду не відноситься касаційний перегляд судових рішень, які є остаточними.
Також КАС України не передбачена можливість оскарження до Великої Палати Верховного Суду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційний перегляд судових рішень Великою Палатою Верховного Суду може бути здійснено лише за визначених статтями 346 та 347 КАС України передумов.
Зі змісту зазначених норм слідує, що саме суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Тобто питання про передачу адміністративної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішує саме касаційний суд (у цьому випадку - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) після подання учасником справи касаційної скарги відповідно до статті 331 КАС України. При цьому позивачка скористалася своїм правом на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, можливість повторного оскарження у касаційному порядку таких рішень до Великої Палати Верховного Суду, чинним процесуальним законодавством не передбачена, як і не передбачено підстав для розгляду будь-яких клопотань (заяв) долучених до такої скарги (заяви).
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови у прийнятті до свого розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 200/2857/19-а.
Керуючись статтями 22, 24, 248, 292, 346, 347, 355 КАС України, Велика Палата Верховного Суду