Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
місто Київ
справа № 643/2637/16-ц
провадження № 61-17945св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс +",
стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюф",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Євро-Сервіс +" на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року у складі судді Горбунової Я. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.. Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) у березні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс +" (далі - ТОВ "Євро-Сервіс +", товариство) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Банк обґрунтовував свої вимоги тим, що 28 грудня 2006 року ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 839/3/27/38/6-134, згідно з умовами якого позивач надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 276 000, 00 дол. США на умовах, визначених договором кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12, 8 %, з кінцевим терміном погашення 10 грудня 2016 року на фінансування будівництва, придбання (інвестування) житла відповідно до договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 01 вересня 2006 року № 1-13/11, що украдений між ОСОБА_3 та ТОВ "Євро-Сервіс +". ОСОБА_3 зобов`язався щомісячно, до 10 числа кожного місяця, згідно з графіком до договору сплачувати суму основної заборгованості.
На багаторазові письмові звернення ОСОБА_3 сторони вносили зміни до кредитного договору з покращеними для боржника умовами виконання зобов`язань. Відповідно до умов додаткової угоди від 01 червня 2014 року № 7 про внесення змін до кредитного договору встановлена відсоткова ставка 5 % річних, а далі, починаючи з 11 червня 2016 року, у розмірі 10 % річних. Сплата, відстрочена до сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 6 886, 63 дол. США, здійснюється позичальником, починаючи з 10 липня 2016 року до кінця терміну кредитування згідно з графіком погашення кредиту, який є додатком до угоди про внесення змін.
На забезпечення виконання умов кредитного договору укладені такі договори поруки: 28 жовтня 2006 року - договір поруки № 839/4/27/38/6-313 з ТОВ "Євро- Сервіс +", 11 червня 2014 року - договір поруки № 839М170130405001-ПОР/1 з ОСОБА_1, 11 червня 2014 року - договір поруки № 839М170130405001-ПОР/2 з ОСОБА_2 .
З лютого 2015 року ОСОБА_3 припинив виконувати свої зобов`язання за кредитним договором і станом на 25 лютого 2016 року сума його заборгованості складає: прострочена заборгованість з повернення суми кредиту - 183 916, 19 дол. США, заборгованість зі сплати процентів - 20 873, 62 дол. США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 500, 30 дол. США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 2 274, 63 дол. США
Отже, загальна сума заборгованості позичальника становить 204 789, 81 дол. США.
У зв`язку з викладеним банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ "Євро-Сервіс+", кожний з яких є окремо солідарним боржником разом з ОСОБА_3, на свою користь суму заборгованості в розмірі 204 798, 81 дол. США.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відзиви на позовну заяву не надходили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Євро-Сервіс +" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість у розмірі 204 789, 81 81 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов переконання, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені доказами.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року здійснено заміну стягувача ПАТ "Укрсоцбанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюф" (далі - ТОВ "Ньюф") у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у справі № 643/2637/16-ц.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Євро-Сервіс +" залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх. За умови розгляду такого спору в межах однієї справи одним судом гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин, що відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (касаційне провадження № 14-40цс18).
У зв`язку з наведеним апеляційний суд не встановив підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що позовні вимоги до ТОВ "Євро- Сервіс +" підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Апеляційний суд відхилив доводи заявника про те, що товариство не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки встановлено, що ТОВ "Євро-Сервіс +" було обізнаним про розгляд справи.
Також відхилені доводи заявника, що ТОВ "Євро-Сервіс +" постановою Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2018 року визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, а тому справа підлягає розгляду у господарському суді, оскільки до суду банк подав позов у березні 2016 року, рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості ухвалено у грудні 2017 року, розпочато процедуру ліквідації товариства у вересні 2018 року, тобто після ухвалення рішення про стягнення заборгованості з поручителів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і суді апеляційної інстанції не переглядалося.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду із застосуванням засобів поштового зв`язку у жовтні 2019 року, ТОВ "Євро-Сервіс +" просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, закрити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Євро-Сервіс +" на підставі пункту 1 частини першої стаття 255 ЦПК України.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та допущенням порушення норм процесуального права.
Товариство зазначає, що:
- суд першої інстанції розглянув справу за відсутності заявника, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи;
- у матеріалах справи відсутні докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, відсутні оригінали доказів або засвідчені їх копії;
- враховуючи, що позичальник ОСОБА_3 помер, порука товариства припинилася відповідно до правил статті 523 ЦК України, оскільки відсутні відомості про те, що ТОВ "Євро-Сервіс +" погодилося виконувати зобов`язання за будь-якого іншого боржника;
- провадження у справі в частині вирішення позовних вимог до ТОВ "Євро-Сервіс +" підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вимоги банку не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства після відкриття провадження господарським судом про банкрутство
ТОВ "Євро-Сервіс +".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюф" (далі - ТОВ "Ньюф"), яке ухвалою Московського районного суду м, Харкова від 06 квітня 2018 року залучено як правонаступник стягувача ПАТ "Укрсоцбанк" у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у справі, яка переглядається, просить відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги ТОВ "Євро-Сервіс +", залишити в силі оскаржувані судові рішення.
ТОВ "Ньюф" зазначає, що: суди першої та апеляційної інстанцій вживали усіх можливих заходів задля повідомлення заявника про розгляду справи; у матеріалах справи наявні копії документів, відповідність оригіналам яких ніхто не ставив під сумнів, товариство не просило суд витребувати оригінали доказів для їх огляду в судовому засіданні. Стягувач вважає, що фактично заявник не заперечував, що розгляд справи здійснено з дотриманням правил підсудності, але зазначає, що новий розгляд справи не може бути здійснено у порядку цивільного судочинства, оскільки стосовно товариства розпочато процедуру банкрутства. Питання про припинення поруки у порядку статті 523 ЦК України вирішувалося вже судом у межах справи про банкрутство.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 28 грудня 2006 року ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір
№ 839/3/27/38/6-134, згідно з умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 276 000, 00 дол. США, на умовах, визначених договором кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12, 8 %, з кінцевим терміном погашення 10 грудня 2016 року, на фінансування будівництва, придбання (інвестування) житла відповідно до договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 01 вересня 2006 року № 1-13/11, що укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Євро-Сервіс +".
ОСОБА_3 зобов`язався щомісячно до 10 числа кожного місяця, згідно з графіком до договору сплачувати суму основної заборгованості.
За письмовим зверненням ОСОБА_3 позичальнику були покращені умови кредитного договору на підставі додаткової угоди від 01 червня 2014 року № 7 про внесення до кредитного договору, відповідно до умов якої встановлена відсоткова ставка 5 % річних, а починаючи з 11 червня 2016 року - у розмірі 10 % річних. Умовами цієї угоди визначено, що сплата відстрочених до сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 6 886, 63 дол. США здійснюється позичальником починаючи з 10 липня 2016 року, щомісячно до 10 числа та до кінця терміну кредитування, згідно з графіком сплати процентів, який є додатком до угоди про внесення змін.
На забезпечення виконання умов кредитного договору укладені такі договори поруки: 28 жовтня 2006 року - договір поруки № 839/4/27/38/6-313 з ТОВ "Євро- Сервіс +",11 червня 2014 року - договір поруки № 839М170130405001-ПОР/1 з ОСОБА_1, 11 червня 2014 року - договір поруки № 839М170130405001-ПОР/2 з ОСОБА_2 .
Суди встановили, що банк свої зобов`язання за договором виконав повністю.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 25 лютого 2016 року сума заборгованості складає 204 789, 81 дол. США, а саме: прострочена заборгованість з повернення суми кредиту - 183 916, 19 дол. США, заборгованість зі сплати процентів - 20 873, 62 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 500, 30 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 2 274, 63 дол. США.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
1. Щодо доведення банком права на позов та розміру заявлених позовних вимог
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Заперечуючи проти задоволення позову, ТОВ "Євро-Сервіс +" зазначило, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені на підставі недопустимих доказів.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Обґрунтовуючи пред`явлені позовні вимоги, банк надав до суду копії договорів кредиту, поруки, додаткових угод, докази отримання кредитних коштів, розрахунок заборгованості. Проте, відповідачами, у тому числі й заявником, не було надано належних та допустимих доказів на спростування такого розміру заборгованості, зокрема платіжних документів щодо сплати щомісячних чергових платежів, не заявлялося клопотань про призначення судової економічної (бухгалтерської) експертизи тощо.
Заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не надав доказів на спростування доводів позивача та на підтвердження заперечень проти позову, не скористався правом звернутися із клопотанням про витребування доказів, про призначення судової економічної (бухгалтерської) експертизи.
Заперечуючи проти достовірності наданих позивачем доказів, товариство не просило суд витребувати їх оригінали, тим самим погодившись з їх достовірністю.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України).
У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що такі доводи касаційної скарги не підлягають врахуванню судом касаційної інстанції, оскільки заявник, не надавши судам першої та апеляційної інстанцій доказів на обґрунтування власної правової позиції у справі, не просив суд витребувати такі докази у разі існування об`єктивних перешкод у їх отриманні.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову (як первісного, так і зустрічного) за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів, пред`явлених вимог стороною відповідача як беззаперечні. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у разі їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню. Отже, доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.