Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа 640/8231/18
провадження № 61-14477св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у м. Харкові Кунєва Марина Іванівна,
заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року, постановлену у складі судді Лях М. Ю, та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Кругової С. С., Тичкової О. Ю., Бурлаки І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції
у м. Харкові Кунєва М. І. (далі - державний виконавець), заінтересована особа - ОСОБА_3 (стягувач).
Скарга мотивована тим, що на виконанні державного виконавця знаходиться виконавчий лист № 640/8231/18, виданий 01 жовтня 2018 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, 2014 року народження
у розмірі 800,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 10 травня 2018 року, до його повноліття.
25 жовтня 2018 року державний виконавець, у виконавчому провадженні де він є боржником, з посиланням на положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", винесла постанову про арешт всього майна боржника та про розшук майна боржника.
Скаржник стверджував, що рішення суду він виконував добровільно, оскільки кошти перераховував безпосередньо стягувачу, а згодом через державного виконавця.
Вказував, що відсутні обставини, визначені у статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", які б мали наслідком звернення стягнення на майно, а відповідно і накладання арешту на все його майно є безпідставним та суперечить вимогам статті 321 ЦК України.
На його вимогу про зняття арешту з майна, 05 вересня 2019 року державний виконавець винесла постанову про припинення розшуку майна боржника, оскільки згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, станом на
05 вересня 2019 року відсутня заборгованість зі сплати аліментів, що є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, на його заяву від 31 жовтня 2019 року про видачу довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, державний виконавець
11 листопада 2019 року надала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений станом на 11 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року він повторно звернувся до державного виконавця із заявою про видачу довідки про заборгованість зі сплати аліментів та про зняття арешту з майна. 05 грудня 2019 року державний виконавець надала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом на 05 грудня
2019 року, при цьому питання зняття арешту з його майна залишилось не вирішеним.
Вважає, що вказані дії державного виконавця суперечать чинному законодавству України, порушують його права.
ОСОБА_1 просив суд визнати дії державного виконавця неправомірними; поновити його порушене право власності та зняти арешт з належного йому майна, накладеного постановою державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Кунєвою М. І. від 25 жовтня
2018 року у виконавчому провадженні № 57438001 з примусового виконання виконавчого листа № 640/8231/18, виданого 01 жовтня
2018 року Київським районним судом м. Харкова.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 03 вересня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції
у м. Харкові Кунєвої М. І. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини, державний виконавець діяв у межах повноважень та на підставі Закону України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для визнання його дій неправомірними.
Законом передбачена умова, відсутність якої унеможливлює зняття арешту з майна боржника, а саме можливість забезпечення виконання рішення
в інший спосіб. Суди взяли до уваги те, що боржник офіційного заробітку не має у зв`язку із звільненням з роботи з 09 квітня 2019 року, іншого майна чи грошових коштів державним виконавцем не виявлено, підстави для скасування арешту відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення скарги.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
06 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Київського районного суду
м. Харкова.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 13, 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Висновки судів щодо відсутності у платника аліментів офіційного заробітку, який є приватним підприємцем, вважає помилковими.
Заявник стверджує, що оскаржуваною постановою порушуються його права власника.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 266/266/17 (провадження
№ 61-17230св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18 (провадження № 61-45100сво18), від 27 травня 2020 року у справі
№ 750/3788/18 (провадження № 61-2715св19).
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом касаційної інстанції строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист № № 640/8231/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 800,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи
з 10 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
17 жовтня 2018 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції
у Харківській області (далі - Шевченківський ВДВС м. Харкова ГТУЮ
у Харківській області) відкрито виконавче провадження № 57438001
з примусового виконання виконавчого листа № 640/8231/18, виданого
01 жовтня 2018 року Київським районним судом м. Харкова.
17 жовтня 2018 року державним виконавцем вжиті заходи щодо розшуку майна боржника.
Згідно з відповідями Пенсійного фонду України від 17 жовтня 2018 року про осіб-боржників, які отримують пенсію, відомості відносно боржника відсутні.
Відповідно до інформації Державної фіскальної служби України
від 17 жовтня 2018 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями (далі - ФОП) відомості щодо боржника відсутні. За інформацією з Державної фіскальної служби України боржник доходів не отримує.
За період з 10 травня 2018 року по 25 жовтня 2018 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості по аліментах, і станом на 25 жовтня 2018 року борг складав 4 800 грн.
З повідомлень Пенсійного фонду України від 17 жовтня 2018 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами щодо останнього місця роботи боржника встановлено, що боржник отримує дохід у ФОП ОСОБА_7
25 жовтня 2018 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, розмір заборгованості складає 4 800 грн, копію якої направлено до ФОП ОСОБА_7 для виконання.
25 жовтня 2018 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду. Відповідні записи про обтяження внесено до Державних реєстрів.
25 жовтня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, зокрема, автомобіля Mitsubishi ASX, д/н НОМЕР_1, зареєстрований на ім`я боржника, оскільки при виході за місцем проживання боржника вказаний автомобіль не виявлений.
Наказом від 09 квітня 2019 року № Б00005/3-К ФОП ОСОБА_7 звільнив ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням.
05 вересня 2019 року державний виконавець у виконавчому провадженні №57438001 винесла постанову про припинення розшуку майна боржника, враховуючи, що згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, станом на 05 вересня 2019 року відсутня заборгованість по сплаті аліментів за вищевказаним виконавчим документом.
31 жовтня 2019 боржник ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби з заявою про видачу йому довідки про наявність чи відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
11 листопада 2019 державний виконавець надала боржнику розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 11 листопада 2019 року, згідно з якою заборгованість - 1 129,42 грн.
28 листопада 2019 боржник ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів та заявою про скасування арешту майна.
05 грудня 2019 державний виконавець надала боржнику розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 05 грудня 2019 року, згідно з якою заборгованість складає 143,45 грн.
Постанова про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 державним виконавцем не виносилася.
Станом на 05 березня 2020 року заборгованість зі сплати аліментів
у ОСОБА_1 відсутня.
Мотивувальна частина
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.