Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
місто Київ
справа № 641/8253/18
провадження № 61-19562св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, визначення порядку користування житлом, виселення.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 09 листопада 2015 року йому видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яку придбано ним на електронних торгах.
Попередньо квартира належала ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності з його сином ОСОБА_3 . ОСОБА_2 продовжує користуватися квартирою, споживає комунальні послуги, за які систематично не сплачує, несанкціоновано споживає електричну енергію, наслідками чого стало притягнення позивача до цивільної відповідальності.
ОСОБА_3 не узгоджував з позивачем можливість користування квартирою ОСОБА_2 . Домовленості про порядок володіння та користування майном сторонами не досягнуто. Вважає, що ОСОБА_2 підлягає виселенню як особа, яка втратила право власності на частку в праві спільної сумісної власності, з урахуванням відсутності його згоди на подальше проживання ОСОБА_2 у квартирі. Позивач не має доступу до квартири, у нього відсутні ключі від вхідних дверей. Відповідачі чинять перешкоди у вільному доступі до спірної квартири.
Оскільки ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами в натурі в квартирі співвласникам виділити неможливо, доцільним буде встановити порядок користування квартирою.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_3 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав його необґрунтованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено такий порядок користування приміщеннями квартири: виділено ОСОБА_1 житлову кімнату, площею 11, 5 кв. м; у користуванні ОСОБА_3 залишено житлову кімнату, площею 17, 6 кв. м.; місця загального користування залишено у спільному користуванні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири, а тому має право на користування нею, позовні вимоги про вселення підлягають задоволенню. Виділення у відособлене користування кожному із співвласників частини квартири, яка б відповідала їх ідеальним часткам є неможливим, проте за запропонованим позивачем варіантом відхилення від розміру ідеальних часток є незначним, тому суд вважає за можливе визначити порядок користування спірною квартирою, при цьому поділ майна для припинення права спільної часткової власності не здійснюється і такий правовий режим майна зберігається. ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі та постійно там проживає зі згоди власника ОСОБА_3 . Доказів того, що ОСОБА_2 порушує право власності позивача на 1/2 частину квартири ОСОБА_1 не надано, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції у частині встановлення порядку користування квартирою скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову про встановлення порядку користування квартирою відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, зазначив, що доказів проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі та відсутності перешкод у здійсненні права власності відповідачем не надано, обставини, зазначені позивачем, не спростовано. Факт подання апеляційної скарги ОСОБА_3 також свідчить про його незгоду з вселенням ОСОБА_4 . За таких обставин рішення суду щодо вселення ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, оскільки він є власником квартири та його права власника підлягають захисту. ОСОБА_3 не заперечує проти проживання у квартирі його батька ОСОБА_2 . Враховуючи, що ОСОБА_2 є членом сім`ї одного з співвласників квартири, вже проживає та зареєстрований у квартирі, тобто, не потребує вселення, на яке потрібна згода іншого співвласника, вважати, що у нього відсутнє право на користування квартирою та він підлягає виселенню, не можна.
Крім того, постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2018 року у справі № 641/3871/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування припиненим та зняття з реєстраційного обліку відмовлено. Відповідно до технічного паспорта квартира складається з двох кімнат, житловою площею 29, 1 кв. м, у тому числі одна кімната, площею 17, 6 кв. М, інша кімната, площею 11, 5 кв. м. Одна кімната не є ізольованою, а є прохідною між коридором та другою кімнатою. Враховуючи, що одна з кімнат, яку позивач просить виділити у користування відповідачу, є прохідною, а сторони не є членами сім`ї, а є сторонніми особами, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4, не погодившись із судовим рішенням апеляційного суду, у листопаді 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на той факт, що ОСОБА_3 не узгоджував із позивачем можливості користування квартирою ОСОБА_2, домовленості про порядок володіння та користування квартирою, отже він підлягає виселенню. Позивач не просив виділити йому у натурі частину квартири, яка належить йому на праві власності, а просив встановити порядок користування, внаслідок чого питання про ізольованість кімнат не є обов`язковим під час вирішення цієї справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 10 квітня 2003 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3
21 вересня 2015 року ОСОБА_1 на електронних торгах придбав 1/2 частину цієї квартири, яка належала ОСОБА_2, про що 09 листопада 2015 року видано відповідне свідоцтво про право власності.
Відповідно до технічного паспорта квартира складається з двох кімнат, житловою площею 29, 1 кв. м, у тому числі одна кімната, площею 17, 6 кв. М, інша кімната, площею 11, 5 кв. м. Одна кімната не є ізольованою, є прохідною між коридором та другою кімнатою.