Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 521/1267/18
провадження № 61-1317св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Бушуєв Максим Олексійович, на постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про визнання недійсними умови трудового договору щодо визначення строку його дії, визнання трудового договору таким, що укладений безстроково.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що 05 січня 2018 року на його адресу як директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця" надійшло повідомлення від ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до якого на підставі підпункту 2.3.5 пункту 2.3 розділу 2 трудового договору від 08 лютого 2017 року № 23, укладеного ним із ПАТ "Укрзалізниця", його повідомлено про те, що строк дії трудового договору закінчується 07 лютого 2018 року, згідно з пунктом 8.1 розділу 8 трудового договору від 08 лютого 2017 року № 23 і його буде звільнено з посади відповідно до вимог чинного законодавства України.
Саме зі змісту цього повідомлення йому стало відомо, що укладений між ним та ПАТ "Укрзалізниця" трудовий договір мав строковий характер.
Наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 05 лютого 2018 року № 162/ос про припинення трудового договору його звільнено з посади директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця" з 07 лютого 2018 року, у зв`язку із закінченням строку договору.
ОСОБА_1 вважає, що положення укладеного трудового договору є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та порушує права працівника.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати пункт 8.1 розділу 8 трудового договору № 23, укладеного 08 лютого 2017 року між ним та ПАТ "Укрзалізниця", недійсним в частині визначення строку дії з 08 лютого 2017 року до 07 серпня 2018 року та визнати трудовий договір від 08 лютого 2017 року № 23 укладеним на невизначений строк.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Укрзалізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що всупереч вимогам чинного законодавства України його не було повідомлено про звільнення заздалегідь, зокрема за два місяці, і звільнення відбулось без згоди на це профспілкової організації.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 05 лютого 2018 року № 162/ос про припинення трудового договору та звільнення; поновити його на посаді директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця" та стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2018 року до дати поновлення на посаді, виходячи із розміру середньої заробітної плати 108 000,00 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2018 року цивільну справу № 521/3106/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрзалізниця" про визнання трудового договору недійсним в частині визначення строку, на який він був укладений, та визнання його таким, що укладений безстроково, об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 521/1267/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрзалізниця" про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2018 року у складі судді Коблової О. Д. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано пункт 8.1 розділу 8 трудового договору № 23, укладеного 08 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрзалізниця" (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), в частині визначення строку дії даного трудового договору з 08 лютого 2017 року до 07 лютого 2018 року недійсним.
Трудовий договір від 08 лютого 2017 року № 23 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визнано таким, що укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрзалізниця" на виконання трудових обов`язків директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця" на невизначений строк (безстроково) від часу його укладення.
Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) ПАТ "Укрзалізниця" від 05 лютого 2018 року № 162/ос про припинення трудового договору (контракту), табельний номер 3465, яким ОСОБА_1 звільнено 07 лютого 2018 року з посади директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця".
Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2018 року до часу поновлення на посаді директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця", виходячи з розміру середньої заробітної плати у розмірі 108 000,00 грн за місяць.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року у складі судді Коблової О. Д. заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
В резолютивну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2018 року додано таке: "Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця" та стягнення з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць".
Суд виходив із того, що ОСОБА_1 з 2017 року перебував у складі виборного органу (профспілкового комітету) первинної профспілкової організації, не звільнений від своїх виробничих чи службових обов`язків та попередньої згоди Профспілкового комітету ППО ВП "НПП ВД станції Київ-Пасажирський" філії ПАТ "Укрзалізниця" на його звільнення не надавалось. Факт вступу до виборного органу (профспілкового комітету) первинної профспілкової організації підтверджує відсутність наміру щодо строковості його трудових відносин. Вступаючи у склад виборного органу терміном на п`ять років, ОСОБА_1 вважав, що працює на умовах безстроковості, тому наявні підстави вважати, що трудовий договір від 08 лютого 2017 року № 23 був укладений між сторонами на невизначений строк.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрзалізниця" задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2018 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції постановив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки позивач свідомо уклав з ПАТ "Укрзалізниця" саме строковий договір терміном дії на один рік, після закінчення якого з ним правомірно було припинено трудові правовідносини шляхом звільнення та проведено відповідний розрахунок.
Крім того, з позовом про визнання недійсним пункту 8.1 розділу 8 трудового договору від 08 лютого 2017 року № 23 таким, що укладений на невизначений строк (безстроково), позивач мав звернутися в тримісячний строк з дня підписання трудового договору, оскільки саме з цього часу він повинен був дізнатися про порушення свого права, проте з таким позовом звернувся до суду лише у січня 2018 року з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Враховуючи відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) ПАТ "Укрзалізниця" від 05 лютого 2018 року № 162/ос про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця" за пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) по закінченню строку трудового договору, підстави для поновлення позивача на роботі та підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, оскільки вказані вимоги мають похідний характер та їх задоволення залежить від задоволення основної вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Бушуєв М. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у трудовому контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови, але такі умови не повинні суперечити законодавству, а контрактна форма трудового договору може укладатися виключно у випадках, визначених законодавством. Вважає, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд не навів жодного доводу та підстав щодо незастосування статті 9 КЗпП України.
ОСОБА_1 зазначає, що не ініціював та не виявляв інтересу укладати саме строковий трудовий договір, а вважав, що працює за безстроковим трудовим договором.
Також стверджує, що виданий без рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" наказ про його звільнення є незаконним.
Крім того, в матеріалах справи містяться довіреності представників відповідача, які не завірені належним чином та невідомо ким видані.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрзалізниця" зазначило, що ініціатором укладення трудового договору на певний строк був позивач, а його інтересом у цьому було суттєве збільшення заробітної плати.
Також позивач до дати звільнення був попереджений про бажання роботодавця припинити трудові відносини, отже, трудовий договір з ним не міг перетворитися на безстроковий, оскільки трудові відносини фактично не продовжилися і вимога про їх припинення була заявлена заздалегідь.
Крім того, для припинення трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України не вимагається подання працівником окремої заяви про припинення трудового договору, оскільки своє бажання припинити трудові відносини він вже висловив шляхом написання власноруч заяви та підписання трудового договору із зазначенням дати закінчення строку його дії. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, для визнання трудового договору безстроковим та недійсним у частині строку його дії сплив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Бушуєв М. О., на постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року і витребувано із Малиновського районного суду м. Одеси цивільну справу № 521/1267/18.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Бушуєв М. О., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
З 1993 року ОСОБА_1 працював на Одеській залізниці, звідки 09 серпня 2016 року був звільнений шляхом переведення до ПАТ "Укрзалізниця".
У серпні 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрзалізниця" укладено безстроковий трудовий договір, введений в дію наказом (розпорядженням) від 09 серпня 2016 року № 613/ос, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення за переведенням з регіональної філії "Одеська залізниця", з відшкодуванням найму житла на період роботи на посаді.
08 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління ПАТ "Укрзалізниця" із заявою про призначення його на посаду першого заступника директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення на умовах трудового договору (т. 1, а. с. 12).
Того ж дня між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрзалізниця" укладено строковий трудовий договір, введений в дію наказом (розпорядженням) № 187/ос про переведення на іншу роботу, згідно з яким ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця" (т. 1, а. с. 14-20).
12 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Укрзалізниця" із заявою про призначення його на посаду директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця".
Того ж дня між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрзалізниця" укладено додаткову угоду до трудового договору, відповідно до якої ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ПАТ "Укрзалізниця".