Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 509/1431/17
провадження № 61-3094св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Висоцький Володимир Едуардович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
На обґрунтування позову посилалися на те, що 05 серпня 2016 року близько 23:00 год. на автодорозі Одеса-Чорноморськ, на повороті с. Сухий Лиман Овідіополького району Одеської області сталася ДТП за участю автомобіля марки "Renault Logan", номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля марки "Mercedes Benz", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_3 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу у розмірі 137 624,45 грн, витрати за проведення оцінки автомобіля у розмірі 1 485 грн, а також 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 1 738,50 грн та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 136 142 грн на відшкодування майнових збитків (ринкової вартості автомобіля), 1 485 грн на відшкодування вартості проведення оцінки пошкодженого автомобіля, 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 1 406,27 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Зобов`язано ОСОБА_1 після відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди (ринкової вартості пошкодженого автомобіля) у розмірі 136 142 грн передати ОСОБА_3 автомобіль марки "Renault Logan", номерний знак НОМЕР_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнових збитків, вартості оцінки пошкодженого автомобілю, моральної шкоди, судового збору та зобов`язання ОСОБА_1 передати автомобіль ОСОБА_3 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові у цій частині вимог.
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Висоцький В. Е. звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року за нововиявленими обставинами.
Заяву обґрунтував тим, що Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) підтвердило, що у відповідача ОСОБА_3 на момент ДТП був відсутній дійсний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також встановлені нові обставини, а саме факт того, що поліс № АЕ/9039881, копія якого була надана суду відповідачем, обліковується як невикористаний, а отже, між власником наземного транспортного засобу ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "СКАЙД" (далі - ПАТ "СК "СКАЙД") не було укладено договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/9039881 від 28 квітня 2016 року. Ці обставини є істотними для справи, судом не встановлювалися, не були відомі та не могли бути відомі ОСОБА_1 .
Заявник просив задовольнити його заяву на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, постанову апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року скасувати, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2018 року залишити в силі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені заявником обставини не можуть бути підставою для перегляду рішення суду, оскільки вони не підтверджують істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляд справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників
У січні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Висоцький В. Е., звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_2, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пункту 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 01 березня 2019 року на адвокатський запит МТСБУ надано відповідь, у якій підтверджено, що у відповідача на момент ДТП був відсутній дійсний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також встановлені нові обставини, а саме, що поліс № АЕ/9039881 обліковується як невикористаний. Таким чином, між власником наземного транспортного засобу ОСОБА_3 та ПАТ "СК "СКАЙД" не було укладено договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 28 квітня 2016 року № АЕ/9039881. Ці обставини є істотними для справи, вони судом не встановлювались та не були відомі при розгляді справи, так само як і не могли бути відомі позивачам на момент судового розгляду. Указаного апеляційний суд безпідставно не взяв та помилково відмовив у заяві про перегляд рішення у звязку з нововиявленими обставинами.
Відзив на касаційні скарги не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справіз підстав, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відомості про те, що ОСОБА_2 був належним чином, у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи, відсутні.
Встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_2 зазначив дві адреси: АДРЕСА_1 (адреса місця реєстрації) та АДРЕСА_2 (адреса місця проживання).
У матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення та конверт (т. 2, а. с. 67, 68), відповідно до яких суд апеляційної інстанції надіслав ОСОБА_2 повістку-повідомлення про розгляд справи, призначеної у суді апеляційної інстанції на 14 січня 2020 року (день постановлення оскаржуваної ухвали) за адресою місця реєстрації, проте зазначену судову повістку ОСОБА_2 не отримав, оскільки зворотнє повідомлення повернулось з відміткою "не проживає". Щодо направлення повідомлення за місцем проживання ОСОБА_2, то в матеріалах справи така інформація відсутня.
З урахуванням наведеного, необхідно дійти висновку, що апеляційний суд не виконав вимог ЦПК України щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи призначеної на 14 січня 2020 року, причини неявки позивача у судове засідання не з`ясував, розгляд справи не відклав та розглянув справу без участі належено повідомленого ОСОБА_2 .
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі "Лазаренко та інші проти України", від 03 жовтня 2017 року у справі "Віктор Назаренко проти України" ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.
Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику його застосування уваги не звернув, розглянув справу призначену на 14 січня 2020 року, за відсутності ОСОБА_2, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.