Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 227/2751/19
провадження № 61-16065св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Другої добропільської нотаріальної контори Гусєва Олена Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Булгакова Оксана Дмитрівна, на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2020 року у складі судді Левченка А. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Агєєва О. В., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
14 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Другої добропільської нотаріальної контори Гусєва О. В., про поділ спадкового майна.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 залишений без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 та її представник адвокат Булгакова О. Д., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, двічі не з`явилися у судові засідання 28 липня 2020 року та 03 серпня 2020 року, про причини неявки суд не повідомили.
Постановою Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушень норм процесуального права. Зазначив, що представник позивачки не надала доказів того, що вона у період часу з 28 липня та 03 серпня 2020 року за станом здоров`я проходила амбулаторне лікування та була позбавлена можливості отримувати повістки та повідомлення суду та була неспроможна повідомити суд про наявність причин для відкладення розгляду справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2020 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Булгакова О. Д., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що представник позивачки 20 липня 2020 року надіслала на адресу суду заяву про поважність причини неявки в судове засідання та надала висновок лікаря з призначеним курсом лікування, проте суд першої інстанції призначив розгляд справи на дати (28 липня 2020 року та 03 серпня 2020 року) коли представник позивачки ще проходила лікування, тобто суд фактично створив умови для залишення позову без розгляду. Також суд мав можливість розглянути справу без участі позивачки та її представника. Отримавши 28 липня 2020 року уточнену позовну заяву, суд першої інстанції мав надати строк сторонам у справі для подачі відзиву. Суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачка знаходиться за межами України, судові повістки за адресою листування вона не отримувала.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі є підстава, передбачена частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - порушення норм процесуального права: статей 58, 128, 223, 252, 263, 264 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі.
Справа призначалася до розгляду неодноразово.
У травні 2020 року представник позивачки на адресу суду надіслала заяву, в якій просила надсилати процесуальні документи в електронному вигляді на її електронну адресу (т. 2, а. с. 6).
Відповідно до довідок про доставку електронного листа представнику позивачки на її офіційну електронну адресу надіслані судові повістки про призначення судового розгляду справи на 20 липня 2020 року та 03 серпня 2020 року (т. 2,
а. с. 46-47, 53).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).
У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи у судові засідання, призначені на 28 липня 2020 року та на 03 серпня 2020 року, позивачка та представник позивачки не з`явилися.
З урахуванням зазначеного, та враховуючи тривалість провадження у справі, а також неподання представником позивачки заяви про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що належним чином повідомлена представник позивачки повторно не з`явилася у судове засідання.
Ураховуючи подану представником позивачки заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, довідки про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу представника позивачки є належним та допустимим доказом про отримання Булгаковою О. Д. судових повісток про призначення розгляду справи на 28 липня 2020 року та на 03 серпня 2020 року.
Зазначене узгоджується із частиною шостою статті 128 ЦПК України відповідно до якої судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи. Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи (пункт 2 частини восьмої статті 128 ЦПК).
Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку процесуальній поведінці представнику позивачки, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачці та її представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
Посилання заявниці на те, що суд першої інстанції не врахував подану нею 20 липня 2020 року заяву, в якій вона зазначила, що не може з`явитися у судове засідання призначене на 20 липня 2020 року у зв`язку зі станом здоров`я на підтвердження чого надала висновок лікаря, не мають правового значення, оскільки суд першої інстанції встановив, що належним чином повідомлена представник позивачки не заявилася у судові засідання призначені на 28 липня 2020 року, 03 серпня 2020 року, не повідомила про причини неявки і не подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Доводи касаційної скарги, про те, що позивачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, тому у суду не було правових підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є безпідставними, оскільки про судові засідання, призначені на 28 липня 2020 року та на 03 серпня 2020 року, повідомлялася належним чином її представник. Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов`язки. Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Посилання заявниці на порушення судами попередніх інстанцій статті 6 Конвенції суд не бере до уваги, оскільки представник позивачки була належним чином повідомлена про судовий розгляд справи та не скористалася своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, подання заяви про відкладення розгляду справи із зазначенням поважних причин або на подання заяви про розгляд справи за її відсутності.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права та непогодження із судовими рішеннями.