Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 128/3291/16-ц
провадження № 61-5592св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Казенне науково-виробниче об`єднання "Форт" Міністерства внутрішніх справ України,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1,
представник третьої особи -ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області, у складі судді Ганкіної І. А., від 14 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Медвецького С. К.,
від 04 березня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви, заяви про забезпечення позову та їх обґрунтування
У вересні 2016 року Казенне науково-виробничого об`єднання "Форт" Міністерства внутрішніх справ України (далі - КНВО "Форт" МВС України) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру
у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_1, про визнання протиправним наказу про затвердження документації із землеустрою, його скасування та зобов`язання скасувати державну реєстрацію прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Вінницької обласної ради
від 14 листопада 2001 року № 516 КНВО "Форт" МВС України надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,147 га, яка знаходиться на території Бохоницької сільської ради Вінницького району і видано державний акт на право постійного користування землею І-ВН № 003190. Згодом наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 серпня
2015 року № 2-3241/20-15-сг було затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,9 га, яка знаходиться на території Бохоницької сільської ради Вінницького району для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказував, що земельна ділянка відноситься до земель промисловості і перебуває у користуванні позивача, надання її у власність ОСОБА_3 свідчить про зловживання посадовими особами відповідача.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 серпня 2015 року № 2-3241/20-15-сг; зобов`язати реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,9 га на території Бохоницької сільської ради Вінницького району.
У липні 2020 року КНВО "Форт" МВС України звернулось до суду з заявою про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1, у власності якого перебуває спірна земельна ділянка, може в будь-який час розпорядитись нею, ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення, що у подальшому може призвести до необхідності скасування відповідних рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду із новим позовом.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд невідкладно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту
і належить на праві приватної власності ОСОБА_1, площею 0,9 га, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003; заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії із вказаною земельною ділянкою, спрямовані на зміну цільового використання, її поділ чи об`єднання з іншими земельними ділянками, а також відчуження у будь-який спосіб; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 серпня
2020 року заяву КНВО "Форт" МВС України про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003; заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового використання, її поділ чи об`єднання з іншими земельними ділянками,
а також відчуження у будь-який спосіб; заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Вінницького районного суду від 14 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами існує спір, оскільки позивач оспорює наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, яким затверджена документація із землеустрою щодо надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, що входить до ділянок, якими користується позивач на законних підставах, а тому невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку у подальшому може утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що вжиті заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом спору і при їх застосуванні враховано принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області
від 14 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 04 березня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка буде відчужена, а отже не підтвердив реальної загрози невиконання рішення суду. Крім того, заявник вказує, що заходи забезпечення позову порушують права третьої особи як власника земельної ділянки. Також на думку заявника, суди не звернули увагу на те, що позов забезпечено накладенням арешту на майно, яке належить особі, яка не є відповідачем, а предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу КНВО "Форт" МВС Українипросить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Заявник вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та безпосередньо пов`язані з предметом спору. Також наголошує на тому, що ОСОБА_1 підтвердив свої наміри щодо відчуження спірної земельної ділянки, здійснивши 14 грудня 2020 року її продаж іншій особі, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У липні 2020 року КНВО "Форт" МВС України звернулось до суду з заявою про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1, у власності якого перебуває спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003, може в будь-який час розпорядитись нею, ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення, що у подальшому може призвести до необхідності скасування відповідних рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду із новим позовом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 виходив із, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвалам про забезпечення позову.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003, загальною площею 0,9 га, яка розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області і на момент звернення позивача до суду належала ОСОБА_1, а позивачем оспорюється наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 серпня 2015 року № 2-3241/20-15ск про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1, а також державна реєстрація за останнім права власності на вказану земельну ділянку, надавши оцінку відповідності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам,суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Застосовані судами заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового використання спірної земельної ділянки, її поділ чи об`єднання з іншими земельними ділянками, відчуження у будь-який спосіб, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, який звернувся до суду за захистом права користування земельною ділянкою, та є співмірними із заявленими вимогами за встановлених судами обставин.
Колегією суддів враховано, що після постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003, на користь
ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2020 року, що свідчить про недобросовісну поведінку особи, яка була власником спірної земельної ділянки на момент звернення позивача до суду, та наявність у нього дійсного наміру відчужити земельну ділянки, право на яку оспорюється позивачем, до вирішення спору по суті, а також про наявність обставин, що можуть ускладнити виконання ймовірного судового рішення.
У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 22 лютого 2021 року власником земельної ділянки, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003, є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2020 року.
Отже, доводи касаційної скарги про обмеження прав ОСОБА_1 внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову є безпідставними. Відчуження земельної ділянки, право власності на яке оспорюється, під час розгляду судом цивільної справи свідчить про реальне існування ризиків, які є підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору.
Разом із тим, при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка на момент подання заяви про забезпечення позову та її розгляду судом першої інстанції належала ОСОБА_1, суди не звернули увагу на те, що у відповідності до пункту 1 частини першої
статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, тому накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, є помилковим. Визначення відповідачів є правом позивача.
Подібні за змістом висновки висловлені у постанові Верховного Суду
від 24 лютого 2020 року у справі № 755/5333/20.
За таких обставин оскаржені судові рішення у частині накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003, підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову у цій частині.
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково, оскаржені судові рішення у частині накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:005:0003, скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви КНВО "Форт" МВС України про забезпечення позову, а в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.
У зв`язку з частковим задоволення касаційної скарги, судовий збір, сплачений заявником при поданні касаційної скарги, покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 410, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду