Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 133/960/19
провадження № 61-18742св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Гойдик Тетяною Леонідівною, на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада
2020 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К.,
Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3
про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 травня 2019 року провадження у справі закрито.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 травня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду нову редакцію позовної заяви,
позивач доповнила позовні вимоги та просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та визнати за нею право на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка постійно проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті залишилось спадкове майно,
що складається із права на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває
в колективній власності КСП "Першотравневе" с. Першотравневе Ружинського району Житомирської області.
Починаючи з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року включно позивач проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Вони спільно вели підсобне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, несли спільні витрати з утримання будинку з надвірними спорудами, присадибної земельної ділянки, придбавали майно, зокрема, предмети домашнього обігу для спільного користування. Їхні відносини будувалися на взаєморозумінні, злагоді, підтримці. Позивач доглядала за спадкодавцем до її смерті.
Позивач та ОСОБА_4 не є між собою кровними родичами. ОСОБА_4 була дружиною вітчима її, ОСОБА_1, батька, після смерті якого вона і стала проживати однією сім`єю з ОСОБА_4, оскільки та досягла похилого віку
та потребувала сторонньої допомоги.
Позивач організувала та оплатила поховання ОСОБА_4, а також поминальні обіди.
Посилаючись на статтю 1264 ЦК України та знаючи, що ОСОБА_5 мала право на земельну частку (пай), позивач звернулася до нотаріуса з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом як спадкоємиці четвертої черги, а саме як особі, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Приватний нотаріус Власюк П. В. постановою від 15 липня 2019 року відмовив
їй у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину
за законом через відсутність доказів проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до часу відкриття спадщини. У вказаній постанові нотаріус також зазначив,
що 03 серпня 2018 року згідно із заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (онуки ОСОБА_4 ) заведено спадкову справа щодо спадкування майна
ОСОБА_4 .
Посилаючись на наведені обставини, позивач просила встановити факт
її проживання разом зі спадкодавицею ОСОБА_4, яка померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини,
а саме з лютого 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за нею відповідно до статті 1264 ЦК України право на спадщину
за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4,
а саме право на земельну частку (пай) у земель, які перебувають у колективній власності КСП "Першотравневе" с. Першотравневе Ружинського району Житомирської області, розміром 5,84 умовних кадастрових гектара
без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2020 року позов задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавицею
ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме - з лютого 1998 року до
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом відповідно
до статті 1264 ЦК України на спадкове майно, яке залишилося після
ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на земельну частку (пай)
із земель, що перебувають у колективній власності КСП "Першотравневе"
у с. Першотравневе Ружинського району Житомирської області, розміром
5,84 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі
(на місцевості).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним те, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю
з лютого 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від встановлення вказаного факту залежить виникнення майнових прав позивача на спадщину, і цей факт є підставою для визнання
за ОСОБА_1 права на спадкове майно, яке належало ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2020 року скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд зазначив, що при вирішенні спорів про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає законодавство, чинне на час існування вказаних правовідносин, зокрема Цивільний кодекс УРСР (далі - ЦК УРСР), а не Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Крім того, підставою для визнання права на спадщину за законом відповідно
до статті 1264 ЦК України є встановлення факту проживання особи разом
із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Отже, оскільки факт спільного проживання в період до 01 січня 2004 року
не може бути встановлений, а встановлення такого факту в період з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто до дня смерті ОСОБА_4, не дає підстав для визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за законом згідно зі статтею 1264 ЦК України на спадщину, яка відкрилася після смерті
ОСОБА_4, то встановлення такого факту не створює для позивача відповідних юридичних наслідків.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У грудні 2020 року адвокат Гойдик Т. Л., діючи в інтересах ОСОБА_1, надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року і залишити в силі рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2020 року.
Особа, яка подає касаційну скаргу, посилається на те, що висновки апеляційного суду про відсутність між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відносин, притаманних сімейним, не ґрунтуються на матеріалах справи.
У касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у правовідносинах про встановлення факту перебування у сімейних відносинах, які виникли до 1 січня 2004 року, з метою визнання права на спадкування відповідно до статті 1264 ЦК України.
Вказує, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 526/1607/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 644/5619/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 23 травня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, від 06 червня 2019 року у справі № 296/371/17, від 16 січня 2019 року у справі
№ 521/17654/15-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 607/4316/17-ц,
від 20 червня 2018 року у справі № 820/1186/17.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що доводи про незаконність прийнятого у справі судового рішення необґрунтовані.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції скасоване правильно, оскільки воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. До того ж, на думку ОСОБА_2, позов не доведено належними
та допустимими доказами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 133/960/19 та витребувано її з Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
Зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) із земель, які перебувають у колективній власності
КСП "Першотравневе" Ружинського району Житомирської області.
03 серпня 2018 року приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Житомирської області Власюком П. В. заведено спадкову справу № 56/2018 про спадкування майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса від 15 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з видачі свідоцтва про право
на спадщину за законом через відсутність доказів проживання
зі спадкодавицею однією сім`єю до часу відкриття спадщини.
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона
є спадкоємицею четвертої черги за законом після ОСОБА_4, оскільки
з 1998 року до дня смерті останньої постійно проживала з нею однією сім`єю
у належному ОСОБА_4 будинку.
Відповідно до довідки Вчорайшенської сільської ради Малочернявського старостинського округу Ружинського району Житомирської області № 376, виданої на підставі запису в погосподарській книзі № 4 Малочернявської сільської ради за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1, ОСОБА_1 з 1998 року фактично проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1, до часу відкриття спадщини, а також ОСОБА_1 та її сім`я були зареєстровані на одній житловій площі у АДРЕСА_1 .
Копії погосподарської книги у справі немає.
Згідно з копією паспорта ОСОБА_1 встановити, за якою адресою і коли саме вона була зареєстрована у с. Першотравневому Ружинського району Житомирської області, неможливо через неналежну якість наданих копій.
У провадженні Ружинського районного суду Житомирської області перебуває справа № 291/1260/18 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3
до Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, ОСОБА_6, Ружинська районна державна адміністрація Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, а саме: на земельну частку (пай) із земель, які перебувають у колективній власності КСП "Першотравневе" Ружинського району Житомирської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.