Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 1306/596/2012
провадження № 61-18557св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2011 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року № 11316944000 в загальному розмірі 94 626,52 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становило 756 056,44 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "УкрСиббанк" посилалося на те, що 21 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11316944000 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальнику надано кредит на загальну суму 83 000,00 дол. США зі сплатою 12,40 % річних.
21 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 189821, за умовами якого поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_1 .
Позичальник взятих на себе зобов`язань не виконувала, унаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з цим банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором з відповідачів солідарно.
Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції та ухвали за наслідками його перегляду
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області заочним рішенням від 24 лютого 2012 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 94 626,52 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становило 756 056,44 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідачі не виконали взятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредитних коштів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
У січні 2017 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 27 січня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року залишив без задоволення.
13 січня 2020 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що її не було повідомлено про розгляд цієї справи, а тому вона пропустила строк на апеляційне оскарження з поважних причин.
Короткий зміст ухвал та постанови суду апеляційної інстанції
Львівський апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2020 року визнав неповажними зазначені заявником причини пропуску процесуального строку та залишив скаргу без руху з наданням можливості подати клопотання із зазначенням поважних причин пропуску на апеляційне оскарження та подати документи на підтвердження сплати судового збору.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 10 березня 2020 року у складі судді Крайник Н. П. поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на зазначене заочне рішення.
Львівський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2020 року заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2008 року № 11316944000 у загальному розмірі 94 626,52 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становило 756 056,44 грн, та сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2 823,00 грн, а всього 758 879,44 грн - скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, надіславши боржнику та поручителю 13 березня 2010 року вимоги про дострокове повернення кредиту, АТ "УкрСиббанк" змінило умови договору в частині строку виконання основного зобов`язання з 21 березня 2032 року на 13 березня 2010 року (+ 32 календарні дні з дати отримання позичальником повідомлення банку про дострокове повернення кредиту (пункт 6.2 кредитного договору), а з позовом до суду кредитор звернувся лише у грудні 2011 року, тобто зі спливом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог АТ "УкрСиббанк" до поручителя ОСОБА_2 через припинення договору поруки.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У грудні 2020 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування преклюзивного (присічного) строку на апеляційне оскарження, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 160/7524/18; щодо необхідності дотримання процесуальних обов`язків учасниками справи, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16409/15, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 червня 2020 року у справі № 916/3200/17. Також заявник посилається на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом частини четвертої статті 559 ЦК України та порушенням апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, щодо не направлення позивачу ухвали про відкриття провадження у справі та копії апеляційної скарги; не повідомлення позивача про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року. Також заявник вказував на те, що відповідачі належним чином повідомлялися про розгляд справи в місцевому суді, та враховуючи, що подання ОСОБА_2 заяви про перегляд заочного рішення свідчить про її обізнаність із справою, апеляційний суд зобов`язаний був застосувати присічний (преклюзивний) строк та відмовити ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження. Зазначив, що, постановляючи ухвалу від 20 січня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд встановив факт того, що зміна ОСОБА_2 свого місця проживання не є належною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження. Водночас 10 березня 2020 року апеляційний суд прийняв ухвалу, якою поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження. При цьому у вказаній ухвалі апеляційний суд не навів жодної підстави для поновлення присічного строку на апеляційне оскарження, що свідчить про непослідовність та суперечність у зроблених судом висновках. Єдиною підставою було зазначено неотримання відповідачкою судових рішень, оскільки вона змінила своє місце проживання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
15 січня 2021 року справа № 1306/596/2012 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, апеляційний суд встановив такі обставини.
Оскаржуване заочне рішення постановлене за відсутності ОСОБА_2, його копію суд надсилав на адресу відповідачки, однак доказів його отримання ОСОБА_2 в матеріалах справи немає.
16 січня 2017 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, однак доказів отримання нею копії ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2017 року, якою її заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, в матеріалах справи немає.
Копію ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2017 року представник відповідачки - ОСОБА_3 отримала 03 січня 2020 року, що підтверджується відповідною відміткою на заяві про видачу копії судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про поновлення строку на оскарження заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, з метою забезпечення права на апеляційний розгляд апеляційний суд вважав за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм пр