ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 10/5026/290/2011(925/1502/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Остапенко, судді: О.С. Копитова, Б.М. Грек) від 28.01.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
про спонукання до виконання мирової угоди.
1. Короткий зміст вимог
1.1 20.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (далі - Позивач) подало позов до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (далі - Відповідач) про спонукання Відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 у справі № 10/5026/290/2011 про банкрутство Відповідача, шляхом стягнення з нього на користь Позивача 17 110 358 грн 83 коп.
1.2 Позов обґрунтований невиконанням Відповідачем добровільно умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 у справі № 10/5026/290/2011 (далі - Мирова угода), та стягненням приватним виконавцем з Відповідача на користь Позивача в межах примусового виконання Мирової угоди лише частини суми - 1 425 774 грн 95 коп. із загальної суми кредиторської заборгованості, що є предметом Мирової угоди, внаслідок чого невиконаною Відповідачем за умовами Мирової угоди лишилась сума зобов`язань на спірну суму вимог.
1.3 20.11.2020 Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача в межах суми стягнення в 17 110 358 грн 83 коп.
1.4 Заява обґрунтована зловживання Відповідачем своїм обов`язком з виконання Мирової угоди перед Позивачем та зняттям арешту з усього виявленого у Відповідача майна (виявленої готової продукції, рухомого та нерухомого майна) в межах виконавчого провадження з примусового виконання Мирової угоди, що в сукупності свідчить про можливість вчинення Відповідачем дій з відчуження, знищення, приховування ним своїх активів в цілях подальшого невиконання свого обов`язку перед Відповідачем на спірну суму вимог.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1 25.11.2020 Господарський суд Черкаської області ухвалив задовольнити заяву Відповідача та накласти арешт на рухоме та нерухоме майно Відповідача в межах суми стягнення - 17 110 358 грн 83 коп.
2.2 Рішення суду мотивоване наявністю підстав для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову у цій справі та накладення арешту на майно Відповідача у межах спірної суми вимог через виявлене у Відповідача у межах виконавчого провадження з примусового виконання Мирової угоди рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів, а також через встановлені судом обставини здійснення Відповідачем повної, фактичної господарської діяльності з видобутку в кар`єрі гранітного каміння, однак за відсутності руху коштів на рахунках Відповідача та в касі підприємства Відповідача.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1 28.01.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив про часткове задоволення апеляційної скарги Відповідача, скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 25.11.2020 з прийняттям нового рішення - про задоволення заяви Відповідача про забезпечення позову та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача у межах суми стягнення - 17 110 358 грн 83 коп., де стягувачем є Позивач, а боржником є Відповідач.
3.2 Рішення суду в частині скасування рішення суду першої інстанції мотивоване порушенням визначеного законом порядку визначення складу суду для розгляду цієї справи, оскільки незважаючи на те, що спір у цій справі випливає з мирової угоди, затвердженої у справі про банкрутство Відповідача, між тим він не є спором, що вирішується у межах цієї справи про банкрутство, не є пов`язаним зі справою про банкрутство спором у процесуальному розумінні, а тому не міг бути переданий на розгляд судді, що розглядав справу про банкрутство Відповідача, як раніше визначеному складу суддів.
В іншій частині мотиви рішення апеляційного суду в цілому аналогічні мотивам в рішенні суду першої інстанції, які доповнені мотивами щодо реальної необхідності вжиття заходів до забезпечення позову у цій справі з тих підстав, що Відповідач, незважаючи на стверджувану ним неможливість виконати зобов`язання перед Позивачем через відновлені виконавчі провадження зі стягнення заборгованості та накладені в межах цих проваджень арешти на майно Відповідача, між тим виконав повністю свої зобов`язання за Мировою угодою перед кредиторами другої та третьої черги - перед державними органами - всього на 650 тис. грн, а також незважаючи на встановлені обставини здійснення Відповідачем господарської діяльності, не виконує добровільно зобов`язання за Мировою угодою перед Позивачем попри сплив строку виконання цих зобов`язань згідно з умовами Мирової угоди.
4. Встановлені судами обставини
4.1 Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2020 заяву Позивача від 20.11.2020 про спонукання Відповідача до виконання Мирової угоди у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20) та про стягнення спірної суми передано на розгляд судді Боровику С.С.
Одночасно з позовною заявою Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача в межах суми стягнення 17 110 358 грн 83 коп.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2020 вказану заяву по забезпечення позову передано на розгляд судді Боровику С.С.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 у складі судді Боровика С.С. затверджено мирову угоду у справі № 10/5026/290/2011, припинено процедуру санації боржника (Відповідача), провадження у справі про банкрутство Відповідача закрито.
З підстав порушення встановленого статтею 32 ГПК України порядку визначення судді Боровика С.С. для розгляду позовної заяви Позивача для розгляду цієї справи, тобто через визначення судді Боровика С.С. для розгляду позовної заяви у цій справі без застосування автоматизованого розподілу справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 задоволено заявлений суддею Боровиком С.С. самовідвід з розгляду позовної заяви від 20.11.2020 про спонукання Відповідача до виконання Мирової угоди у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), а відповідну позовну заяву передано до автоматизованої системи документообігу господарського суду Черкаської області для визначення нового складу суду в порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.
4.2 У справі №10/5026/290/2011 про банкрутство Відповідача ТОВ "УніКредит Лізинг" визнано кредитором боржника (Відповідача) на суму 18 536 133 грн 78 коп., з яких 17 152 164 грн 81 коп. погашення в четверту чергу та 1 383 968 грн 97 коп. погашення у шосту чергу вимог кредиторів.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 28.12.2017 та 21.02.2018 здійснено заміну кредитора, а саме: ТОВ "УніКредит Лізинг" на ТОВ "Неос Лізинг" та ТОВ "Неос Лізинг" на Позивача.
4.3 25.04.2019 між кредиторами в особі голови комітету кредиторів боржника ТОВ "Девелопмент Констракшн Холдінг" та боржником (Відповідачем) підписано мирову угоду у справі №10/5026/290/2011.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 23.07.2019 та від 10.09.2019, затверджено мирову угоду у справі №10/5026/290/2011, укладену 25.04.2019 між кредиторами в особі голови комітету кредиторів та боржником, провадження у справі №10/5026/290/2011 про банкрутство Відповідача закрито.
Відповідно до умов затвердженої судом Мирової угоди від 25.04.2019 Відповідач зобов`язався сплатити, в тому числі, на користь Позивача наступні грошові зобов`язання:
- п. 2.3.2 кредиторська заборгованість в сумі 17 152 164 грн 81 коп. сплачується протягом шести місяців, починаючи з дати закінчення строку відстрочки погашення заборгованості, визначеної чотирьохмісячним строком від моменту набрання чинності мирової угоди, та щомісячними платежами в сумі 2 858 694 грн 13 коп. в останній день відповідного місяця;
- п. 2.4.1 кредиторська заборгованість в сумі 1 383 968 грн 97 коп. сплачуються протягом двох місяців, починаючи з дати закінчення строку відстрочки погашення заборгованості, визначеної десятимісячним строком від моменту набрання чинності мирової угоди, та щомісячними платежами в сумі 691 984 грн 48 коп. в останній день відповідного місяця.
Виходячи з умов Мирової угоди, укладеної на умовах відстрочки та розстрочки, Відповідач повинен був в самостійному порядку сплатити на користь Позивача 17 152 164 грн 81 коп., починаючи з 31.10.2019 до 31.03.2020, а також 1 383 968 грн 97 коп., починаючи з 30.04.2020 до 31.05.2020.
4.4 З початку настання строку виконання зобов`язання зі сплати заборгованості перед Позивачем умови Мирової угоди Відповідач не виконувались, у зв`язку з чим Позивач пред`явив ухвалу про затвердження Мирової угоди до примусового виконання в частині несплачених відповідачем платежів, строк сплати яких настав.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. від 20.12.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 60924313 з примусового виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 № 10/5026/290/2011.
В ході здійснення виконавчого провадження № 60924313 приватний виконавець виявив у Відповідача на праві власності нерухоме майно, рухоме майно у вигляді техніки та транспортних засобів, а також готівкові кошти та гранітно-щебеневу продукцію, на яке постановами приватного виконавця від 20.12.2019, від 23.12.2019, від 07.02.2020 та від 25.06.2020 накладено арешт та заборону на відчуження.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. від 29.07.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу, а також:
- знято арешт із усіх грошових коштів (у будь-якій валюті), що знаходяться на всіх рахунках боржника, відкритих в будь-якій банківській (фінансовій) установі України, або іноземній фінансовій установі, яка законно здійснює свою діяльність на території України;
- знято арешт із всього рухомого та нерухомого майна боржника, на яке було накладено арешт постановами приватного виконавця та скасовано інші заходи примусового виконання рішення;
- знято арешт із каси божника, всіх грошових коштів, яка знаходяться в касі боржника;
- знято арешт із готової продукції боржника, з описаного та арештованого майна боржника.
За період примусового виконання судового рішення приватним виконавцем стягнуто на користь Позивача кошти в сумі 1 425 774 грн 95 коп., як наслідок Позивач звернувся до суду з цим позовом про спонукання до виконання Мирової угоди шляхом стягнення 17 110 358 грн 83 коп., що становить різницю між загальною сумою боргу (18 536 133 грн 78 коп.) та сумою, стягнутою в межах виконавчого провадження (1 425 774 грн 95 коп.).
Згідно з матеріалами виконавчого провадження Відповідач здійснює належну, повну, фактичну господарську діяльність з видобутку в кар`єрі гранітного каміння, про що свідчить наявна у боржника готова продукція.
Відповідні обставини у своїх поясненнях підтверджено представником Позивача та, відповідно, належними чином не спростовано Відповідачем.
4.5 Здійснюючи свою господарську діяльність, Боржник не надав суду жодних належних та допустимих доказів вжиття протягом тривалого часу будь-яких заходів щодо самостійного та добровільного погашення наявної перед кредитором (Позивачем) заборгованості за Мировою угодою як з початку настання строку виконання зобов`язання зі сплати такої заборгованості, так і на дату звернення Позивача з відповідною позовною заявою та заявою про забезпечення позову.
4.6 Станом на 20.11.2020 визначений в Мировій угоді строк погашення заборгованості сплив, однак за наявними у справі документами Відповідач не виконав умови Мирової угоди, оскільки кошти на погашення заборгованості перед Позивачем йому не направлялися і докази зворотного матеріали справи не містять.
4.7 Згідно з відзивом Відповідача на позовну заяву Позивача грошові вимоги другої та третьої черги перед державними органами, які за умовами Мирової угоди складали більш ніж 650 тис. грн., були погашені у повному обсязі.
4.8 Предметом позовної заяви у справі є спонукання до виконання Мирової угоди, укладеної між кредиторами Відповідача та Відповідачем у справі про його банкрутство, шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості, що визначена у Мировій угоді.
У прохальній частині позовної заяви міститься вимога стягнути з Відповідача на користь Позивача 17 113 358 грн 83 коп. кредиторської заборгованості згідно з ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 у справі № 10/5026/290/2011.
За подання цього позову Позивач сплатив у загальному розмірі 256 655 грн 38 коп. судового збору згідно з платіжними дорученнями від 29.10.2020 № 8449 на суму 2 102 грн 00 коп. та від 24.11.2020 № 9047 на суму 254 553 грн 38 коп., тобто як за позовну заяву майнового характеру (1,5% від суми позову).
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1 17.02.2021 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 в частині прийнятого нового судового рішення, а саме про задоволення заяви Позивача про забезпечення позову, накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача в межах суми 17 110 358 грн 83 коп.; а також просить прийняти нове рішення - про відмову Позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1 Суди не послалися на чіткі висновки та не встановили обставини і докази щодо можливого істотного ускладнення виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення вимог Позивача: вчинення Позивачем дій, направлених на підготовку або відчуження майна, погіршення його за якістю тощо.
6.2 Суди не навели висновків щодо необхідності застосування саме застосованого судами способу забезпечення позову - арешту всього рухомого та нерухомого майна Відповідача, що не є предметом спору у цій справі, у зв`язку із чим суди не здійснили оцінку заяви Позивача на предмет обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог Позивача щодо заходу забезпечення позову, щодо можливого порушення прав інших осіб, а саме прав інших кредиторів, щодо яких укладена Мирова угода, оскільки їх права порушуються у разі вжиття заходів на забезпечення позову в інтересах на користь лише одного кредитора (заявника)
6.3 Суди не врахували, що застосований за заявою Позивача захід до забезпечення позову не може мати наслідком повне припинення господарської діяльності, якщо така діяльність не призведе до погіршення стану належного Позивачу майна чи до зниження його вартості.
6.4 Суди не вирішили у справі питання про зустрічне забезпечення, а також всупереч Закону вдались до дослідження та встановлення обставин обґрунтованості позовних вимог, зокрема щодо невиконання Мирової угоди.
6.5 Суди не врахували немайновий характер позовних вимог, щодо яких заявлено застосування заходів забезпечення позову.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1 Аргументи Позивача у відзиві на касаційну скаргу, у яких сторона погодилась із висновками та мотивами в оскаржуваній постанові апеляційного суду, аналогічні аргументам в заяві про забезпечення позову.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо співвідносності та адекватності заходу до забезпечення позову
8.1 Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
8.2 За змістом вказаних норм під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів тощо.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
8.3 У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У наведених висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, що неодноразово викладалась, зокрема в пункті 15 постанови від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, в пункті 14 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, а також в постановах від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 29.01.2021 у справі № 910/10957/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20 тощо.
8.4 Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, наведеної в пункті 15 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
8.5 Між тим, суди наведеного не врахували та дійшли передчасного та безпідставного висновку щодо застосування у справі за заявою Позивача такого заходу до забезпечення позову у цій справі як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача у межах вартості предмета спору -суми стягнення.
Так, апеляційний суд, встановивши, що предметом спору є вимоги про стягнення суми грошових коштів, що підлягали сплаті Відповідачем Позивачу на виконання умов Мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство Відповідача, однак застосовуючи такий захід до забезпечення цього позову як арешт рухомого та нерухомого майна Відповідача хоча і у межах суми стягнення грошових коштів у спорі за вимогами Позивача, між тим не дотримав принципу співвідносності застосованого судом заходу до забезпечення позову із предметом спору, не встановивши при цьому зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки щодо майна, на яке накладений арешт, Позивач вимог не заявляв, тому це майно не належить до предмета спору.
Водночас, щодо обставин відсутності/наявності у Відповідача залишку готівкових грошових коштів або залишку коштів на рахунках Відповідача в установах банку на момент звернення із відповідною заявою у цій справі Позивач не зазначив, а суди відповідні обставини не досліджували та не встановлювали, вказавши лише на відсутність руху коштів на рахунках та в касі підприємства Відповідача незважаючи на здійснення ним господарської діяльності.
8.6 Крім цього Суд зазначає про помилковий висновок апеляційного суду про обґрунтованість і адекватність вимог заявника про забезпечення позову у цій справі, оскільки суд оскаржуваним рішенням не забезпечив збалансованості інтересів сторін, не встановивши на підставі доказів фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого Позивачем заходу забезпечення позову, а саме арешту рухомого та нерухомого майна Відповідача, а саме обставин, що вказують на обґрунтованість припущення, що невжиття саме вказаного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
Між тим встановлені апеляційним судом, з посиланням на матеріали виконавчого провадження, обставини здійснення Відповідачем належної, повної, фактичної господарської діяльності з видобутку в кар`єрі гранітного каміння, з посиланням на наявну у боржника (Відповідача) готову продукцію; а також встановлені судом обставини ненадання Відповідачем доказів вжиття протягом тривалого періоду заходів щодо самостійного та добровільного погашення наявної перед кредитором (Позивачем) заборгованості за Мировою угодою, попри здійснення Відповідачем господарської діяльності (пункти 4.4. 4.5) не вказують на вчинення Відповідачем дій, що істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
При цьому Суд враховує, що апеляційний суд, встановивши обставини здійснення Відповідачем господарської діяльності, між тим не встановив обставин вчинення Відповідачем дій, направлених підготовку відчуження або на відчуження, зменшення за кількістю/вартістю належного Відповідачу майна, яке б могло забезпечити виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позову.
Навпаки, обставини здійснення Відповідачем господарської діяльності з встановленням її результатів - наявної у Відповідача видобутої продукції, спростовують стверджуване Позивачем ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача у цій справі у разі задоволення вимог.
А тому посилання Позивача в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування з наданням відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 8.3).
Крім цього Суд зазначає, що встановлені апеляційним судом обставини невиконання Відповідачем обов`язку сплатити Позивачу спірну суму коштів на виконання обов`язків згідно з умовами Мирової угоди попри виконання умов Мирової угоди перед іншими кредиторами, та надання цим Позивачем переваги іншим кредиторами у виконанні Мирової угоди перед Відповідачем (пункти 4.5-4.7), може свідчити про недобросовісну поведінку Відповідача при виконанні умов Мирової угоди, що належить до обставин, які підлягають дослідженню, встановленню та врахуванню судом для визначення наявності/відсутності підстав для задоволення позову по суті заявлених вимог, тобто до обставин, що мають значення для формування висновку та вирішення спору по суті, однак не до обставин, що мають значення для вирішення питання щодо застосування у спірних правовідносинах заявленого заходу забезпечення позову, а саме арешту майна Відповідача.
8.7 Поряд з наведеним висновком щодо оцінки співмірності та адекватності застосованого апеляційним судом за заявою Позивача заходу до забезпечення позову за вимогами Позивача у вигляді арешту рухомого та нерухомого майна Відповідача у межах суми стягнення за Мировою угодою Суд враховує також права Відповідача як суб`єкта господарювання, у зв`язку із чим зазначає про таке.
Відповідно до положень статей 6, 124, 129-1 Конституції України при здійсненні правосуддя шляхом ухвалення судових рішень, суди повинні діяти в межах, встановлених Конституцією України, і відповідно до законів України, а, зокрема, з урахуванням загальних принципів господарювання в Україні при прийнятті рішень, що стосуються прав та обов`язків суб`єктів господарювання.
За змістом статей 3, 6 Господарського кодексу України господарська діяльність як діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, здійснюється за принципом свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом, та заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
За приписами частин першої та другої статті 66 та статті 85 цього Кодексу господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками (учасниками) як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, інші цінності, що використовуються у діяльності суб`єктів господарювання. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові і матеріальні внески засновників.
Водночас, оцінюючи обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови, Суд дійшов висновку, що апеляційний суд, застосовуючи такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача хоча і в межах суми стягнення за вимогами Позивача, однак без дослідження обставин вартості наявного у Відповідача рухомого та нерухомого майна, не дослідив можливість чинення таким заходом негативного впливу на діяльність товариства Відповідача в цілому, зокрема щодо блокування його господарської діяльності, щодо виготовлення та реалізації продукції, оплати праці працівникам, сплати податків, враховуючи також і те, що при застосуванні арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача не вирішено питання про право Відповідача використовувати арештоване майно у своїй господарській діяльності, а також з огляду на те, що у такому випадку заборона поширюється і на відчуження будь-яких активів Відповідача, до яких належать і матеріальні цінності (видобута продукція, від продажу якої Відповідач міг би отримати прибуток та здійснити за його рахунок погашення вимог кредиторів тощо).
Відтак, апеляційний суд не виконав вимог частини четвертої статті 269 ГПК України щодо перевірки рішення суду першої інстанції на предмет його прийняття з додержанням норм процесуального права у відповідній частині.
У цих висновках Суд звертається до правої позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної в постанові від 21.03.2019 у справі № 902/1722/14.
8.8 Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 6.1-6.3) та частково з аргументами в пункті 6.4 в тій їх частині, у якій скаржник стверджує про те, що апеляційний суд вдався до дослідження та встановлення обставин обґрунтованості позовних вимог.
У зв`язку із цим Суд відхиляє протилежні аргументи Позивача (пункт 7.1).
8.9 Водночас Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.4) про невирішення судами у справі питання про зустрічне забезпечення з огляду на те, що частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, наведеної в пункті 29 постанови Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 903/246/18, в пункті 6.9 постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18 та в постанові від 20.08.2020 у справі № 910/6503/19.
8.10 Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.5) зі ствердженням щодо немайнового характеру заявлених у справі Позивних вимог, що спростовуються заявленими Позивачем у цій справі вимогами - про спонукання Відповідача до виконання Мирової угоди шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 17 110 358 грн 83 коп.
Водночас Суд погоджується із висновками апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини третьої статті 277 ГПК України - через порушення цим судом визначеного статтею 32 ГПК України порядку визначення складу суду для розгляду цієї справи, з огляду на те, що спір у цій справі не міг бути переданий на розгляд судді, що розглядав справу про банкрутство Відповідача, як раніше визначеному складу суддів.
У цьому висновку Суд враховує, що спір у цій справі хоча і випливає з Мирової угоди, затвердженої у справі про банкрутство Відповідача, між тим він не є спором, що вирішується у межах цієї справи про банкрутство з огляду на її закриття у зв`язку із затвердженням Мирової угоди (пункт 4.3), відповідно не є пов`язаним з цією справою про банкрутство спором, у зв`язку із чим має бути вирішений судом у порядку відповідного судочинства за предметною та суб`єктною юрисдикцією за вимогою кредитора (Позивача) про стягнення з боржника (Відповідача) заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім відповідного зобов`язання у строки, передбачені Мировою угодою.
При цьому Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20.
8.11 Згідно з пунктом 3 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
8.12 Враховуючи викладене, положення пункту 3 частини першої статті 308, статті 311 ГПК України, дійшовши висновків про відсутність через необґрунтованість в заяві Позивача встановлених законом підстав для застосування за заявою Позивача заходів до забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача в межах суми стягнення, неспіввідносність та неадекватність цього заходу, оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині прийнятого нового судового рішення - про задоволення заяви Позивача про забезпечення позову та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Відповідача в межах суми стягнення, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову Позивачу в задоволенні цієї заяви; а в іншій частині оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд