Постанова
Іменем України
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 226/1868/19
провадження № 51- 529 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Щепоткіної В. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Костюка О. С.,
захисника Стороняка В. Я.,
в режимі відеоконференції
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050490000479, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Димитрова Донецької області, жительки АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України такої, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, 28 квітня 2019 року приблизно о 16:30 год, розпиваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, спиртні напої з ОСОБА_2 та своїм співмешканцем ОСОБА_3, під час виниклої з останнім на ґрунті особистих неприязних стосунків сварки, в ході якої ОСОБА_3 взяв у руки зі столу кухонний ніж та висловлювався на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою, ОСОБА_1, реалізуючи злочинний умисел на вбивство ОСОБА_3, коли він сидів на дивані в кімнаті, вихопила з рук останнього кухонний ніж та нанесла йому один удар в життєво-важливий орган - серце, внаслідок чого потерпілий помер.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями, за їх змістом, засуджена ОСОБА_1 просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і пом`якшити призначене їй покарання до 7 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи про те, що враховуючи всі наявні в справі дані про її особу, а також те, що вона визнала свою вину у скоєному, розкаялась, хворіє на ряд захворювань, у суду є достатньо підстав для пом`якшення призначеного їй покарання. Вважає, що призначене в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України покарання, відповідатиме вимогам ст. 65 КК України.
Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_1 підтримала свою касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Стороняк В.Я. під час касаційного розгляду висловив позицію щодо необхідності, на його думку, скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі засудженої доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 115 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
Зі змісту касаційної скарги і доповнень засудженої ОСОБА_1, убачається, що вона не погоджується з призначеним їй покаранням та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженої внаслідок суворості.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
У цій справі, як видно з її матеріалів, суд при призначенні ОСОБА_1 покарання, керуючись вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як особливо тяжке, дані про особу засудженої, яка за місцем проживання характеризувалась негативно. Визнавши обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та врахувавши все наведене, суд обґрунтовано обрав ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, ближче до мінімальної межі.
Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_1 менш суворого покарання у касаційній скарзі засудженої не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, підстав не вбачається. При цьому, як видно з вироку, обставини, про які вказує у касаційній скарзі засуджена, були враховані судом при призначенні ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги засудженої щодо суворості, на її думку, призначеного їй покарання та обґрунтовано залишив її без задоволення.
Колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1 покарання справедливим, необхідним й достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів, таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України та підстав для його пом`якшення, як про це ставить питання засуджена, не вбачає.
Що стосується посилань ОСОБА_1 у касаційній скарзі про наявність у неї тяжких захворювань, то колегія суддів звертає увагу, що можливість звільнення особи від відбування покарання в зв`язку з хворобою, передбачено ст. 84 КК України і дане питання може бути вирішено в порядку, передбаченому статтями 537 - 539 КПК України.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог засудженої слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд