Постанова
Іменем України
02 червня 2021року
м. Київ
справа № 726/2395/19-ц
провадження № 61-4730св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Чернівецька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2019 року Чернівецька міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю-склад, загальною площею 1 154,80 кв. м., на АДРЕСА_1 . Відповідач не брав участі у створенні та розвитку інфраструктури м. Чернівці і не перерахував до місцевого бюджету міста кошти пайової участі. Внаслідок невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді м. Чернівці завдано збитки у розмірі не отриманих коштів пайової участі.
Посилаючись на викладене, Чернівецька міська рада просила стягнути з відповідача заподіяні збитки у розмірі 791 615,40 грн.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2020 у складі судді Асташева С. А. від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позову Чернівецької міської ради відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами у встановленому законом порядку не досягнуто згоди щодо укладення договору про пайову участь, цей договір є неукладеним, а отже, не породжує жодних зобов`язань для його сторін, у тому числі щодо відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову Чернівецької міської ради. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради збитки у розмірі 6 200,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не порушене, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц). Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Обов`язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту Законом покладено саме на замовника такого будівництва. Тобто, замовник будівництва має звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію з тим, щоб уповноваженим органом було підготовлено необхідний розрахунок величини пайової участі та проект договору про пайову участь, який замовник після ознайомлення має підписати з дотриманням вимоги щодо строку - до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. З огляду на викладене, зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту на відповідача покладено актом цивільного законодавства, незалежно від наявності чи відсутності договору між сторонами у справі щодо пайової участі у розвитку інфраструктури чи його належного повідомлення.
Відповідач як забудовник порушив свої обов`язки щодо укладення з міською радою договору про його пайову участь та сплати коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернівці. Відповідач не звертався з приводу укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м .Чернівці, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій, у результаті чого настали негативні наслідки: Чернівецька міська рада була позбавлена коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі. Отже, з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради підлягають стягненню збитки у розмірі 6 200,00 грн, завдані невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі, що становить 10 % вартості будівництва, визначеної незалежною оцінкою об`єкта.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року Чернівецька міська рада подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 грудня 2020 року, в якій просить змінити зазначене судове рішення та стягнути з відповідача 791 615,40 грн, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 922/3693/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 572/3066/17. Розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чернівці проводиться на підставі Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 24 грудня 2015 року № 54. Суд апеляційної інстанції здійснив посилання на пункт 2.5.1, який відсутній у положенні.
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, згідно з яким, якщо позивач вважає, що між відповідачем повинен був укладений договір про пайову участь, то предметом позовних вимог мало бути саме визнання договору про пайову участь укладеним. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключена із Закону на підставі Закону № 132-IX від 20 вересня 2019 року. Застосування договірних санкцій у вигляді стягнення неустойки та відшкодування збитків є можливе виключно у разі наявності між суб`єктами відповідних договірних відносин, якими й визначаються ці санкції та їхній розмір.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14 травня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року у справі № 726/1639-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю-склад, загальною площею 1 154,80 кв. м на АДРЕСА_1 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем 21 грудня 2017 року зареєстровано право власності на нежитлову будівлю складу літ. "А", загальною площею 1 154,80 кв. м, альтанка літ. "Б", навіс літ. "В" та літ. "Г", ворота "№ 1-2", огорожа "№ 3-4", фонтан "І" на АДРЕСА_1, на підставі вказаного рішення суду.