Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 707/1700/18
провадження № 61-13052св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Сагунівська сільська рада Черкаського району Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2020 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Капренко О. В., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Сагунівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, про визнання заповіту недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, по відношенню до якої він є пасинком.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 12 червня 2012 року залишила заповіт на ім`я позивача. У встановлений законом шестимісячний термін позивач звернувся до приватного нотаріуса Старовойтова О. С. та подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, у зв`язку з чим заведено спадкову справу № 62318275.
При подачі заяви про прийняття спадщини позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2, який підписано ОСОБА_5 в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, так як ОСОБА_4 не могла самостійно ставити підпис.
Позивач звернувся до ОСОБА_5 з питанням, чи дійсно вона ставила свій підпис на заповіті замість ОСОБА_4, але отримав відповідь, що вона даний заповіт не підписувала. Позивач вважає, що заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2, підроблений, а тому в зв`язку з вищевикладеним змушений звернутися до суду.
ОСОБА_1 просив суд визнати заповіт, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 і посвідчений секретарем Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, недійсним, а також покласти на сторону відповідача судові витрати.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача. Жодної з передбачених статтею 1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обставин під час судового розгляду не встановлено.Стороною позивача не надано суду доказів того, що вчинений спадкодавцем заповіт суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства та не доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що заповідач не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту недійсними.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку що у секретаря виконавчого комітету Сагунівської сільської ради були правові підстави посвідчити оспорюваний заповіт, складений ОСОБА_4 01 червня 2017 року на користь ОСОБА_2 та підписаний ОСОБА_5 у присутності свідків, що відповідає вимогам статей 1247 та 207 ЦК України.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційним судом встановлено, що досліджуваний оспорюваний заповіт складений у письмовій формі, містить: місце, час та дату його складення (прописом), прізвище ім`я та по батькові заповідачки та спадкоємиці прописом, при цьому зазначено дату та місце народження заповідачки, місце її проживання, ідентифікаційний номер. Враховуючи волю ОСОБА_4, поважний вік та відповідний до нього стан здоров`я заповідачки, заповіт складений на дому і у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із зазначенням їх паспортних даних, та підписаний ОСОБА_5, що відображено в заповіті. При цьому заповітне розпорядження зроблено на все майно. Заповіт посвідчений секретарем виконкому Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_8, яка наділена повноваженнями вчиняти нотаріальні дії.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, оскільки даний заповіт відповідає волі заповідачки. У свою чергу у секретаря виконавчого комітету Сагунівської сільської ради були наявні правові підстави посвідчити оспорюваний заповіт, складений ОСОБА_4 01 червня 2017 року на користь ОСОБА_2 та підписаний ОСОБА_5, у присутності свідків, що відповідає вимогам статті 1247 ЦК України.
В той же час колегія суддів апеляційного суду констатувала відсутність аргументів апеляційної скарги, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення в контексті статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
28 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду від 17 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 761/19304/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема в суді апеляційної інстанції стороною позивача при подачі апеляційної скарги подавалось клопотання про витребування у ОСОБА_2 інформації, чи були оформлені договір довічного утримання або договір дарування, який за життя могла підписати ОСОБА_4, а при підтвердженні - витребувати його у нотаріуса, необхідність витребувати письмові докази із Пенсійного фонду Черкаського району (відомості про отримання пенсії) та Соціальної служби Черкаського району (заяви, де ОСОБА_4 особисто ставила свої підписи).
Також у касаційній скарзі заявник зазначає, що за твердженнями працівників пошти та соціального працівника ОСОБА_4 за життя сама добре бачила, читала та могла підписати прочитаний нею документ.
У листопаді 2020 року від ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в якому, відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить відмовити в її задоволенні повністю.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 707/1700/18 із Черкаського районного суду Черкаської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року матеріали справи № 707/1700/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_4 12 червня 2012 року та посвідченого секретарем виконавчого комітету Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_8, ОСОБА_4 заповідала все своє майно ОСОБА_1, 1950 року народження.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 27 серпня 2013 року на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 липня 2013 року № 707/1816/13-ц зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із заповітом, складеним 01 червня 2017 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, із зазначенням її ідентифікаційного номеру, посвідченого секретарем виконавчого комітету Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_8, заповідач ОСОБА_4, розуміючи значення своїх дій, добровільно, без будь-якого насильства, примусу як фізичного, так і морального, в присутності свідків, обраних нею особисто, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, із зазначенням в заповіт їх паспортних даних, на випадок смерті, заповідала все своє майно ОСОБА_2, 1961 року народження.
Заповіт складено зі слів заповідача о 14 год 20 хв у двох примірниках, один з яких знаходиться на зберіганні у справах виконкому Сагунівської сільської ради, інший - призначений для заповідача.
У зв`язку із хворобою ОСОБА_4 та неможливістю прочитати особисто текст заповіту на її особисте прохання, на дому за адресою: АДРЕСА_1, та в її присутності текст заповіту прочитано вголос свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, секретарем ОСОБА_8 та підписано ОСОБА_5 Заповіт зареєстрований в реєстрі під № 52, що підтверджується також копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі виконавчого комітету Сагунівської сільської ради заповіту ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який складено 01 червня 2017 року.
Відповідно до витягу (виписки) з журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Сагунівської сільської ради 01 червня 2017 року в зв`язку з хворобою ОСОБА_4 заповіт підписала ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 березня 2018 року серії НОМЕР_1, актовий запис № 10.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації, наданої приватним нотаріусом Старовойтовим О. С. на запит Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2019 року щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4, вбачається, що 23 квітня 2018 року нотаріусом відкрито спадкову справу № 33-2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі заяви ОСОБА_1 від 19 квітня 2018 року про прийняття спадщини.
16 травня 2018 року надійшла заява ОСОБА_2 від 15 травня 2018 року про прийняття спадщини.
Інші спадкоємці ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Свідоцтво про право на спадщину на момент видачі цієї довідки приватного нотаріуса не видавалось.
Згідно з відповіддю Черкаського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Черкаській області на запит адвоката Дриги Л. В. від 25 лютого 2020 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка села Сагунівки Черкаського району Черкаської області, подала 23 травня 2017 року до Черкаського РВ УДМС України в Черкаській області заяву щодо оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, в результаті чого була документована паспортом громадянина України у формі ID карти № НОМЕР_2, виданої Черкаським РВ УДМС України в Черкаській області 26 травня 2017 року до 26 травня 2027 року, у зв`язку з втратою паспорта громадянина України у формі книжечки серії НОМЕР_3, виданого Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 19 серпня 2003 року.