Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 522/1959/17
провадження № 61-17069св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Шоста одеська державна нотаріальна контора, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
(м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Домусчі Л. В.,
від 10 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
від 06 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Інформація про рух справи в суді
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, Шостої одеської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
(м. Одеса), в якому просив визнати свідоцтво про спадщину за заповітом на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_2, недійсним та нікчемним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 . Після подання заяви до Шостої одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, він отримав відмову у зв`язку із видачою ОСОБА_2 свідоцтва на спадщину за заповітом на 3/4 вказаної квартири.
Зазначав, що за життя ОСОБА_3 мав у своїй власності 1/2 частину вказаної квартири, а інша 1/2 частина належала бабусіпозивача - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якої є він.
При здійсненні нотаріальних дій державний нотаріус Лєсогоров Д. О. розподілив 1/2 частину квартири померлої ОСОБА_4 між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим остання, не будучи спадкоємцем
ОСОБА_4, отримала свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частини квартири.
Вважав, що при здійсненні нотаріальних дій державний нотаріус
видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом замість 1/2 на 3/4 частини квартири
АДРЕСА_1 з порушенням загальних вимог чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених по суті спору
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області
від 21 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду
від 07 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_3, який заповів все своє майно ОСОБА_2, був власником 1/2 частини спадкової квартири, а після смерті іншого співвласника - ОСОБА_4 успадкував ще 1/4 частину цієї квартири, тобто став власником 3/4 частин, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки державний нотаріус правильно визначив обсяг спадкового майна та видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 3/4 частини спірної квартири.
При цьому судами враховано, що ОСОБА_3 постійно проживав із ОСОБА_4 та після її смерті прийняв спадщину у вигляді 1/4 частини спірної квартири, однак не оформив своїх спадкових прав на вказану частину квартири.
Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Приморського районного суду м. Одеси заяву про перегляд рішення цього суду від 14 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами.
ОСОБА_1 обґрунтував свою заяву тим, що у лютому 2020 року йому стало відомо про неповноту спадкової справи № 537/2013 після смерті ОСОБА_3, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи № 522/1959/17, зокрема відсутність заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
При цьому висновки судів ґрунтувалися на відсутності такої заяви, що є підставою для перегляду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами.
Просив суд переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 06 жовтня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 рокуза нововиявленими обставинами відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили із того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими та не можуть бути підставою для перегляду рішення суду від 14 лютого 2018 року. При цьому про наявність заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 було зазначено в листі Головного управління юстиції в Одеській області від 22 червня 2015 року, який міститься в матеріалах справи № 522/1959/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у справі № 522/1959/17 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси
від 10 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 06 жовтня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для перегляду за нововиявленими обставинами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах
є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 вважає, що судами при вирішенні питання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Вказує, що заперечував у суді першої інстанції проти розгляду його заяви за відсутності всіх відповідачів, а крім того судом першої інстанції не витребувано матеріали спадкової справи.
Стверджує, що ОСОБА_2 підтвердила факт наявність нововиявлених обставин, тоді як відповідь Головного управління юстиції в Одеській області від 22 червня 2015 року не спростовує його доводів про наявність нововиявлених обставин, оскільки зазначений лист не був використаний судами як доказ при розгляді справи по суті.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області
від 21 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду
від 07 листопада 2019 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Шостої Одеської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання свідоцтва на спадщину за заповітом № 7-525 на 3/4 частин квартири АДРЕСА_1,виданого на ім`я ОСОБА_2, недійсним та нікчемним.
Судами при розгляді справи досліджувались матеріали спадкової справи
№ 537/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Листом від 22 червня 2015 року (т.1 а.с. 128-130), адресованим
ОСОБА_1, Головне управління юстиції в Одеській області повідомило, зокрема, про наявність у матеріалах спадкової справи № 749/2006 до майна ОСОБА_4 заяви ОСОБА_3 від 24 жовтня 2006 року про прийняття спадщини після ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на неповноту матеріалів спадкової справи № 537/2013 після смерті ОСОБА_3, зокрема відсутність заяви про прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Судами встановлено, що листом від 22 червня 2015 року Головним управлінням юстиції в Одеській області було повідомлено ОСОБА_1 про наявність у матеріалах спадкової справи № 749/2006 до майна ОСОБА_4 заяви ОСОБА_3 від 24 жовтня 2006 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Зазначений лист було долучено до матеріалів справи в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Отже вказана заява ОСОБА_3 могла бути витребувана під час розгляду справи по суті, у тому числі за клопотанням ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення від 14 лютого 2018 року, Приморський районний суд
м. Одеси виходив із того, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 у вигляді 1/4 частини спірної квартири, однак не оформив своїх спадкових прав на вказану частину квартири.
Обставини, на які посилається ОСОБА_3 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не спростовують висновків суду першої інстанції про прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 .
При цьому сам по собі спосіб, у який ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, - чи шляхом подання відповідної заяви нотаріусу, чи як особа, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не має вирішального значення у розглядуваній справі.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами, дійшов обґрунтованих висновків про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для скасування рішення суду в порядку його перегляду за нововиявленими обставинами.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (Ruiz Torija v. Spain, ЄСПЛ серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня
2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (Pravednaya v. Russia,
№ 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Доводи заявника про те, що суд першої інстанції розглянув заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без участі всіх відповідачів та не витребував матеріали спадкової справи в повному обсязі, підлягають відхиленню, як такі, що не впливають на правильність вирішення поданої заяви по суті. Крім того особами, без участі яких було розглянуто заяву ОСОБА_1, судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Зважаючи на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду