Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа №463/6228/17
провадження №61-7256св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Вишинська Ольга Мар`янівна,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Вишинська Ольга Мар`янівна,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Вишинська Ольга Мар`янівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2019 року у складі судді Мармаша В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів Савуляка Р. В,, Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду допублічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум", банк), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Вишинська О. М., з позовом, в якому просив припинити іпотеку на квартиру АДРЕСА_1, загальною
площею 67,1 кв. м, яка виникла на підставі іпотечного договору від 02 вересня 2008 року.
Позов мотивовано тим, що за змістом іпотечного договору від 02 вересня 2008 року ОСОБА_1 виступив іпотекодавцем та майновим поручителем по трьох кредитах, які отримали ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вказані особи, як позичальники свої зобов`язання по кредитним договорам від 02 вересня 2008 року виконали повністю, а тому і зобов`язання ОСОБА_1 за іпотечним договором від 02 вересня 2008 року повинно бути припиненим на підставі положень статті 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.
У січні 2018 року ОСОБА_3, як третя особа із самостійними вимогами подала позов до ПАТ "Банк Форум", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Вишинська О. М., в якому просила визнати припиненим у зв`язку з виконанням кредитний договір від 02 вересня 2008 року, укладений між нею та банком, а також припинити іпотеку на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,1 кв.м, яка виникла на підставі іпотечного договору від 02 вересня 2008 року.
Позов мотивовано тим, що згідно з частиною першою статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає з суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. У кредитному договорі від 02 вересня 2008 року відсутня заборона ОСОБА_3 щодо дострокового повернення кредиту.
02 вересня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9585 євро на підставі кредитного договору. Однак вже 04 вересня 2008 року повернула банку вказані кошти. При цьому кредитний договір від 02 вересня 2008 року є разовим кредитом на суму 9585 євро та жодних кредитних ліній, як і змін до договору щодо отримання додаткових або повторно кредитних коштів понад суму 9585 євро сторонами договору не укладалось, додаткових заяв на видачу додаткових кредитних коштів після 04 вересня 2008 року ОСОБА_3 не підписувала, інших кредитних коштів від банку не отримувала.
Відповідач ПАТ "Банк Форум" у вересні 2015 року звернувся до ОСОБА_3 з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2008 року. Проте, під час розгляду справи у Залізничному районному суді м. Львова було встановлено та підтверджено, в тому числі, на підставі документів, наданих банківською установою, що ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9585 євро 02 вересня 2008 року, який 04 вересня 2008 року повернула у повному розмірі.
У зв`язку з повторною неявкою представника банківської установи в судове засідання позов банку залишено без розгляду ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року (справа №462/5610/15-ц).
За таких обстави, кредитний договір припинений у зв`язку з виконанням, що тягне собою припинення іпотеки, наявність якої порушує законні права ОСОБА_3 на проживання та користування майном - переданою в іпотеку квартирою.
У січні 2018 року третя особа ОСОБА_2 звернувся до суду із самостійними вимогами до ПАТ "Банк Форум", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Вишинська О. М., та просив визнати припиненим у зв`язку з виконанням кредитний договір від 02 вересня 2008 року, укладений між ним та банком, та припинити іпотеку на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,1 кв. м, яка виникла на підставі іпотечного договору від 02 вересня 2008 року.
Позов мотивовано тим, що 02 вересня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ "Банк Форум" кредитний договір, за умовами якого отримав кредит для поточних потреб у сумі 36 245 євро. Іншої суми кредиту кредитний договір не передбачав, відкриття кредитної лінії для не відбувалось, жодного доповнення, яким було б передбачено надання більшої суми кредиту чи надання кредитної лінії сторонами договору не укладалось.
Отримані у кредит кошти в розмірі 36245 євро ОСОБА_2 повернув 04 вересня 2008 року та 05 вересня 2008 року у розмірах 35 555 євро та 600 євро відповідно.
11 вересня 2008 року банк знову надав ОСОБА_2 кошти на виконання, нібито, вказаного кредитного договору від 02 вересня 2008 року в сумі 21 000 євро, які 12 вересня 2008 року повернуто банку двома платежами 6500 євро та 14 590 євро.
В подальшому надання коштів зі сторони банку відбувалось неодноразово і останній платіж, згідно з яким відбулось надання коштів на підставі кредитного договору від 02 вересня 2008 року, мав місце 08 жовтня 2008 року на суму 31 635 євро.
В свою чергу, ОСОБА_2 неодноразово повертав кошти ПАТ "Банк Форум". Після останнього отриманого від банку платежу, починаючи з 20 жовтня 2008 року по 18 серпня 2014 року він сплатив відповідачу кошти в загальній сумі 34 840,96 євро.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Оскільки кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі, а за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі, встановленому договором, то будь-яке наступне отримання кредиту, починаючи з 11 вересня 2008 року та на суму більше 36 245 євро ґрунтується на нікчемному кредитному договорі.
Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, то така іпотека повинна бути припиненою у разі припинення основного зобов`язання. При цьому ПАТ "Банк Форум" вже звертався із відповідною позовною вимогою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, однак його представник двічі не з`явився у судове засідання, і позов банку був залишений без розгляду.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, позови ОСОБА_1 та третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано припиненим кредитний договір від 02 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк Форум".
Визнано припиненим кредитний договір від 02 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Форум".
Визнано припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору від 02 вересня 2008 року, укладеного між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,1 кв. м.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що рішенням Буського районного суду Львівської області від 19 серпня 2016 року у справі №440/1179/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року, яким у позові ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором від 02 вересня 2008 року відмовлено, встановлено факт відсутності заборгованості ОСОБА_4, зокрема в сумі 24 720 євро, за цим кредитним договором перед ПАТ "Банк Форум".
04 вересня 2008року ОСОБА_3 повністю повернула отримані укредит кошти в сумі 9585 євро.Доказів того, що ОСОБА_3 18 вересня 2008рокута 24 вересня 2008 року видавалися додаткові кредитні кошти в сумі 1585 євро та 8 585 євро суду не надано.
У зв`язку з відсутністю первинних документів (документів відділу касових операцій), які б підтверджували факт надання банком ОСОБА_3 кредитних коштів після 04 вересня 2008 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про визнання припиненим кредитного договору від 02 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк Форум".
Суди попередніх інстанцій погодились з доводами ОСОБА_2, що кредитний договір від 02 вересня 2008року є договором про разовий кредит на суму 36 245 євро, а не договором про кредитну лінію. Недотримання письмової форми кредитного договору при наданні коштів понад обумовлену суму кредиту в силу вимог частини другої статті1055 ЦК України тягне за собою нікчемність такого договору.
ОСОБА_2 із одержаних 02 вересня 2008рокукоштів в кредит в сумі 36245 євро, повернув 35 555євро та 600 євро 04 вересня 2008рокута 05 вересня 2008рокувідповідно. Залишок суми в 90 євро,не повернутого станом на 05 вересня 2008 рокукредиту було сплачено банку в платежі, здійсненому ОСОБА_2 12 вересня 2008року.
За цих умов, суди виходилиз того, що відповідно до положень статей 598, 599 ЦК України зобов`язання ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк Форум"за кредитним договором від 02 вересня 2008 рокує виконаними у повному обсязі. Натомість, до правовідносин з приводу повернення грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 у ПАТ "Банк Форум", за відсутності договору, укладеного між сторонами з дотриманням визначеної у законі форми, за наявності законних підстав,можуть бути застосовані положення статті1212 ЦК України щодо повернення безпідставно набутих коштів.
Оскільки зобов`язання позичальників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ПАТ "Банк Форум" по кредитним договорам від 02 вересня 2008 року на суму 36245 євро, на суму 9585 євро, на суму 24720 євро відповідно виконані повністю, то і зобов`язання іпотекодавців за іпотечним договором від 02 вересня 2008 року в розмірі 70 550 євро, яким забезпечувалося виконання вищезазначених кредитних зобов`язань, як похідне від них на підставі частини п`ятої статті 3 та статті 17 Закону України "Про іпотеку" повинно бути припиненим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс ВЕСТА" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс ВЕСТА") не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у задоволенні позовів ОСОБА_1 та третіх осіб із самостійними ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, здійснюючи повернення платежів фактично визнавали отримання кредитної лінії. Юридичні факти по видачі коштів, їх отриманню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і подальшому частковому їх поверненню, нарівні з укладеними кредитними договорами, свідчать про те, що між сторонами виникли взаємні цивільні права та обов`язки договору кредиту.
Суди дійшли безпідставних висновків щодо відсутності належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кредитних коштів від банку після 04 вересня 2008 року, оскільки такі докази містяться в матеріалах справи, зокрема наявні виписки, з яких вбачається видача останнім коштів.
Суди дійшли помилкових висновків, що між банком та ОСОБА_3 не існувало інших кредитних правовідносин, окрім як на суму 9585 євро, а також між ОСОБА_2 та банком, окрім як на суму 36 245 євро, адже інша, додаткова сума кредитну, чи можливість її використання не була зафіксована в умовах кредитного договору. Вказані висновки є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки між сторонами існували кредитні правовідносини, за яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в межах укладених кредитних договорів отримували додаткові кредитні кошти, тобто вчиняли дії, які свідчать про наявність відповідних юридичних фактів, з якими норми права пов`язують виникнення правовідносин договору кредиту.
Неукладення банком із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 додатково письмових договорів на надання кредиту понад розміри, зазначені в укладених договорах - в силу положень частини першої статті 218 ЦК України не свідчить про недійсність цих договорів, про відсутність відповідних правовідносин між сторонами чи відсутність заборгованості перед банком.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.
Так, кредитні договори від 02 вересня 2008 року, укладені між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_3, та між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_2 не оспорювались та не визнавався в судовому порядку недійсними.
Оскільки основне зобов`язання позичальників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед ПАТ "Банк Форум" по кредитним договорам від 02 вересня 2008 року не виконані повністю, то відсутні правові підстави для припинення іпотеки за частиною п`ятою статті 3 та статті 17 Закону України "Про іпотеку".
У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме вирішення спору без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №3-269гс16, у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі №761/14514/14-ц, у постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі №308/16549/13, у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі №401/6656/12-ц, у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі №362/4015/15-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач ОСОБА_1, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 та третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 в особі представника, заперечують проти доводів заявника та просять залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
Фактичні обставини, встановлені судами
02 вересня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено три окремі кредитні договори, за умовами яких банк надав та ОСОБА_2 отримав у кредит кошти на суму 36 245 євро, ОСОБА_3 на суму 9585 євро, ОСОБА_4 на суму 24 720 євро.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами на загальну суму 70 550 євро, 02 вересня 2008 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який діяв від свого імені та від ОСОБА_1, ОСОБА_5, укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 67,1 кв. м, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5 .
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 19 серпня 2016 року у справі №440/1179/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року, яким у позові ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2008 року відмовлено, встановлено факт відсутності заборгованості ОСОБА_4, зокрема в сумі 24 720 євро, за цим кредитним договором перед ПАТ "Банк Форум".
Отриману 02 вересня 2008 року у кредит суму у розмірі 9585 євро ОСОБА_3 повернула банку 04 вересня 2008 року.
ОСОБА_2 із отриманих 02 вересня 2008 року від банку кредитних коштів в сумі 36 245 євро, повернув 04 вересня 2008 року суму 35 555 євро та 05 вересня 2008 року суму 600 євро. Залишок суми у розмірі 90 євро неповернутого кредиту станом на 05 вересня 2008 року сплачено банку в платежі, здійсненому ОСОБА_2 12 вересня 2008 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з даним позовом позивач - іпотекодавець за іпотечним договором та треті особи із самостійними вимогами, які є позичальниками за укладеними з ними кредитними договорами, які забезпечені цим іпотечним договором, посилались на те, що основні кредитні зобов`язання припиненні виконанням, проведеним належним чином, а отже є припиненою іпотека, якою забезпечувались ці зобов`язання.
Проте, відповідач - ПАТ "Банк Форум", його правонаступник, заперечували факт припинення кредитних зобов`язань за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з підстав їх повного виконання, оскільки вказані позичальники в межах укладених кредитних договорів отримували додаткові кредитні кошти, тобто вчиняли дії, які свідчать про наявність відповідних юридичних фактів, з якими норми права пов`язують виникнення правовідносин договору кредиту.
За доводами сторони відповідача, ОСОБА_3 відповідно до умов укладеного з нею кредитного договору мала право довгострокового користування кредитними коштами, зокрема, знімати і повертати кошти з рахунку в межах наданого їй ліміту, при цьому вона не відкликала згоди на укладення такого договору та після повернення вперше отриманої суми, в подальшому користувалась кредитом, отримала кошти 18 вересня 2008 року та 24 вересня 2008 року, які не повернула. Укладений з ОСОБА_2 кредитний договір передбачав відновлювальну кредитну лінію, якою останній користувався після повернення вперше отриманих коштів, здійснював в подальшому часткове погашення кредиту, однак повне виконання зобов`язань не здійснив.
Даний спір виник з тих підстав, що позичальники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трактують умови укладених з ними кредитних договорів як надання разового кредиту, з поверненням якого кредитне зобов`язання припиняється, а відповідач наполягає на існуванні між сторонами кредитних зобов`язань на умовах відновлювальної кредитної лінії, зобов`язання за якими не припинені.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов`язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Так, за змістом статті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).
Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Оцінюючи правильність ухвалених у справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у своїх висновках керується тим, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди були зобов`язані власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, установлено, що зобов`язання позичальників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ПАТ "Банк Форум" по кредитним договорам від 02 вересня 2008 року на суму 36245 євро, на суму 9585 євро, на суму 24720 євро відповідно виконані повністю.
Так, факт відсутності заборгованості ОСОБА_4, зокрема в сумі 24 720 євро, за кредитним договором перед ПАТ "Банк Форум", встановлено рішенням Буського районного суду Львівської області від 19 серпня 2016 року у справі №440/1179/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року, яким у позові ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2008 року відмовлено. Встановлено факт відсутності заборгованості.
Щодо кредитних зобов`язань ОСОБА_3 перед ПАТ "Банк Форум" за кредитним договором від 02 вересня 2008 року, суд дав належну оцінку його умовам та установив, що він не містить жодних положень про право позичальника знімати та повертати кошти згідно наданого їй ліміту, а також будь-якої інформації про ліміт позичальника в коштах, як і графіку зменшення ліміту кредитування, вказаним договором не передбачено право банку на повторну видачу кредиту після повернення суми наданого кредиту чи видачу кредитів понад суму зазначену у договорі 9585 євро.
У пункті 3.1.1 кредитного договору обумовлено, що банк має обов`язок надати позичальнику кошти лише в сумі, що передбачена пунктом 1.1 цього кредитного договору (9585 євро).
За пунктом 7.5 кредитного договору від 02 вересня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, усі зміни та доповнення до цього договору, окрім випадків, передбачених пунктами 5.1, 5.2, 5.3, вносяться шляхом письмового укладення додаткових угод, які стають невід`ємною частиною цього договору.
На підставі належної оцінки наявних у справі платіжних документів, суд установив, що отримані 02 вересня 2008 року у кредит на підставі кредитного договору від 02 вересня 2008 року кошти у розмірі 9585 євро ОСОБА_3 повністю повернула 04 вересня 2008 року, що не заперечувалось стороною відповідача під час розгляду справи.
При цьому, відповідач не довів належними і допустимими доказами свого обов`язку, підстав та факту видачі ним кредиту понад суму 9585 євро ОСОБА_3 після 04 вересня 2008 року на підставі кредитного договору від 02 вересня 2008 року, що є підставою для визнання припиненим у зв`язку з виконанням вказаного кредитного договору.
ОСОБА_3 заперечувала отримання від банку коштів у кредит після 04 вересня 2008 року, вказала на те, що не просила у банку про видачу кредиту та заяв про видачу готівки після вказаної дати не підписувала.
Банк не надав суду первинних документів, в тому числі заяв про видачу готівки, підписаних ОСОБА_3 після 04 вересня 2008 року, на підтвердження факту надання банком ОСОБА_3 кредитних коштів після вказаної дати, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність факту отримання останньою кредиту, про який зазначає відповідач, та який заперечується позивачем.
Належних і допустимих доказів, що ОСОБА_3 18 вересня 2008 року та 24 вересня 2008 року видавалися додаткові кредитні кошти в сумі 1585 євро та 8585 євро матеріали справи не містять.
Перевіряючи доводи сторін щодо вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку наданій банком виписці по особовому рахунку ОСОБА_3 за період із 02 вересня 2008 року по 12 квітня 2010 року, сформованій 19 січня 2017 року, а також виписці документів по договору від 02 вересня 2008 року за період із 02 вересня 2008 року по 19 січня 2017 року, виготовленої у формі таблиці, та дійшли правильного висновку, що вказані документи не підтверджують факт видачі і отримання ОСОБА_3 кредитів після 04 вересня 2008 року на підставі вказаного вище кредитного договору. Вказані виписки містять суперечливі одна одній відомості (зокрема щодо нездійсненн/здійснення ОСОБА_3 платежів за вказаний у цих виписках період) та причини розбіжності у цих документах відповідачем не обґрунтовані.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суди дійшли висновку, що виписка по особовому рахунку ОСОБА_3 за період із 02 вересня 2008 року по 12 квітня 2010 року, сформована 19 січня 2017 року, не відповідає вимогам пунктом 5.2 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, оскільки не містить прізвища і підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Виписка документів по договору від 02 вересня 2008 року за період із 02 вересня 2008 року по 19 січня 2017 року, виготовлена у формі таблиці, не відповідає частині другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки не є належним чином засвідченою, не містить дати складення, назви юридичної особи, від імені якої складена, не містить одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та не містить особистого підпису або інших даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що з наданих банком виписок за рахунком, за відсутності первинних документів (документів відділу касових операцій), неможливо встановити усі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факти надання позичальнику кредитних коштів, оскільки ці виписки, складені позивачем без участі відповідача, не доводять існування відповідного його волевиявлення, а отже й укладення сторонами певного правочину із дотриманням правил статті 1055 ЦК України.
Відхиляючи доводи банку про знищення всіх первинних документів, що відбулось згідно з актом від 23 грудня 2014 року у зв`язку з процедурою ліквідації банківської установи, суди попередніх інстанцій врахували, що за пунктом 220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 грудня 2004 року № 601, документи (статут, кредитний договір, заяви-зобов`язання, гарантійні листи, обґрунтування, розрахунки ефективності та окупності витрат, висновки, розпорядження, дозволи, фінансові звіти, статистичні відомості) про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах необхідно зберігати строком 5 років, починаючи після погашення такого кредиту. Тобто, такі документи могли бути знищеним, з урахуванням, що одержані 02 вересня 2008 року ОСОБА_3 кошти за кредитним договором були повернуті відповідно 04 вересня 2008 року.
Щодо існування заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк Форум" за кредитним договору від 02 вересня 2008 року суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, проаналізував зміст укладеного між сторонами кредитного договору, за яким банк надав позичальнику кредит для поточних потреб в сумі 36245 євро, та дійшов висновку, що умови вказаного договору, як і у випадку з кредитним договором ОСОБА_3, не містить положень, що надання кредиту відбувається шляхом відкриття кредитної лінії, не містить ліміту такого кредиту, а також не містить графіку зменшення ліміту кредитування.
Пунктом 7.5 кредитного договору обумовлено, що усі зміни та доповнення до цього договору, окрім випадків, передбачених пунктами 5.1, 5.2, 5.3, вносяться шляхом письмового укладення додаткових угод, які стають невід`ємною частиною цього договору.
На підставі порівняльного аналізу умов кредитних договорів, зокрема порівняння умов кредитного договору, укладеного 02 вересня 2008 року із ОСОБА_4, у пункті 1.1 якого прямо визначено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з визначеним лімітом кредитування, на відміну від договору, укладеного у цей же день із ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій, правильно виходили з того, що як і у випадку з кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3, між банком та ОСОБА_2 мав місце кредит на конкретно визначену суму 36 245 євро, а не договорів про відновлювальну кредитну лінію.
Установивши, що ОСОБА_2 із одержаних 02 вересня 2008 року коштів в кредит в сумі 36 245 євро, повернув 35 555 та 600 євро 04 вересня 2008 року, та 05 вересня 2008 року відповідно, а залишок суми у розмірі 90 євро неповернутого станом на 05 вересня 2008 року кредиту сплатив банку у платежі, здійсненому 12 вересня 2008 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідності до статей 598, 599 ЦК України зобов`язання ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк Форум" за кредитним договором від 02 вересня 2008 року є виконаними в повному обсязі.
Суди правильно виходили з того, що посилання відповідача на отримання ОСОБА_2 коштів у ПАТ "Банк Форум" понад суму, визначену у кредитному договорі, зокрема, 11, 15, 16, 18, 19, 24, 29 вересня 2008 року та 08 жовтня 2008 року, не спростовують висновків щодо правової природи кредитного договору від 02 вересня 2008 року, укладеного із ОСОБА_2, який не є договором про кредитну лінію.
Доводи ТОВ "Фінансова компанія" "Інвестхолліс Веста", що поверненням платежів ОСОБА_2 фактично визнавав отримання кредитної лінії є необґрунтованими, факт сплати частини коштів може мати значення як підстава переривання строку позовної давності. Проте, недотримання письмової форми кредитного договору при наданні коштів понад обумовлену суму кредиту в силу вимог частини другої статті 1055 ЦК України тягне за собою нікчемність такого договору (нікчемність тих умов, де недотримана письмова форма).
При цьому, до правовідносин з приводу повернення грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 у ПАТ "Банк Форум", за відсутності договору, укладеного між сторонами з дотриманням визначеної у законі форми, можуть бути застосовані за наявності законних підстав положення статті 1212 ЦК України щодо повернення безпідставно набутих коштів.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, як кожного окремо, так і у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та вимог ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за укладеними з ними банком кредитним договорам від 02 вересня 2008 року у зв`язку з їх виконанням.
Належна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 02 вересня 2008 року, була передана в іпотеку банку у забезпечення виконання зобов`язань позичальників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кредитними договорами від 02 вересня 2008 року на суму 36 245 євро, на суму 9 585 євро, на суму 24 720 євро, всього на загальну суму 70 550 євро.
Установивши, що зобов`язання позичальників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ПАТ "Банк Форум" по кредитним договорам від 02 вересня 2008 року виконані, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про припинення зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як за кредитними договорами, так і за договором іпотеки, яким забезпечувалося виконання вищевказаних кредитних зобов`язань, як похідне від них, відповідно до вимогам частини п`ятої статті 3, статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19), відповідно до якого за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 27 квітня 2016 року у справі №3-269гс16, від 09 листопада 2016 року у справі №761/14514/14, від 09 листопада 2016 року у справі №362/4015/15, від 23 листопада 2016 року у справі №308/16549/13, від 08 листопада 2017 року у справі №401/6656/12-ц, оскільки висновки у наведених постановах стосуються правил переривання перебігу позовної давності, зокрема щодо переривання такого строку вчиненням дій, що свідчить про визнання боргу або іншого обов`язку. За висновками Верховного Суду України, наведених у цих постановах, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Проте, у справі, яка переглядається, висновки судів зроблені за інших встановлених обставин, що зумовило прийняття відповідних рішень, зокрема щодо припинення кредитних зобов`язань їх виконанням та припинення забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного. Тобто, висновки у цій справі не стосуються питань переривання перебігу позовної давності.
Як на правовий висновок, наведений у вказаних постановах, заявник посилався на те, що повернення кредитних коштів свідчить про те, що позичальник визнав умови кредитного договору та зобов`язання, що випливають з нього прийнятими на себе в тому числі, щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом. Разом з тим, таких висновків зазначені постанови Верховного Суду України не містять.
Крім того, вказаними постановами Верховного Суду України, на які посилається заявник, за результатами скасування судових рішень справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку у такій справі та в судових рішеннях з неї. За результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 06 квітня 2017 року у справі №905/2009/15, оскільки викладені у цій постанові висновки не є висновками Верхового Суду у розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо застосування норми права, які мають враховуватись судами, та не підлягають врахуванню, як підстави для касаційного оскарження за пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку наданим відповідачам випискам на предмет їх належності і допустимості та дійшли висновків, що за відсутності інших первинних документів, ними не підтверджується факт видачі кредиту ОСОБА_3 та ОСОБА_2 після повернення ними обумовлених у кредитних договорах коштів, вказані виписки не підтверджують дотримання письмової форми кредитного договору, досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов після виконання кредитних зобов`язань, зокрема щодо розміру кредиту, розміру відсотків за користування кредитом та строк, на який передано кошти і протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки.
У зв`язку з цим вважати, що сторони досягли згоди щодо наведених вище істотних умов договору, зокрема як строк договору а також ціна - розміру наданого кредиту, у судів не було підстав, як і не було підстав вважати встановленим розмір кредитної заборгованості за наданими банком розрахунком.
За таких обставин, доводи заявника про дотримання установленої законом вимоги щодо письмової форми кредитного договору є необґрунтованими.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність".
З таких же висновків виходила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18).
Доводи касаційної скарги щодо презумпції кредитного договору, посилання заявника на те, що позичальники не оспорювали кредитні договори, а тому вони є правомірним згідно зі статтею 204 ЦК України є необґрунтованими, оскільки відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом боржника до кредитодавця щодо припинення зобов`язання з підстав невизнання останнім такого права позичальника.
Посилання на презумпцію правомірності правочину також суперечать положенням частини першої статті 20 ЦК України, за якою право на захист особа здійснює на свій розсуд. Зазначена норма встановлює правило диспозитивності при здійсненні права на захист. Правом обирати спосіб захисту під час судового розгляду особа наділена і відповідно до положень статті 13 ЦПК України, якою визначено диспозитивність однією із засад цивільного судочинства.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання за договором, таке право може бути захищено судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
За установлених у цій справі конкретних обставин, колегія суддів враховує, що у правовідносинах, що виникли між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та кредитором, останній не ініціював судового розгляду щодо стягнення коштів на виконання зобов`язань за кредитними договорами, проте заперечує право вказаних осіб на припинення кредитних зобов`язань, надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату. При цьому, останні не вважають себе боржниками у відповідних правовідносинах і не можуть захистити своє право у межах судового розгляду за вимогами кредитора, оскільки такий до ОСОБА_2 не ініціювався, а позов до ОСОБА_3 залишено без розгляду ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року, яка набрала законної сили.
Проте, кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно вказаних осіб, яких він вважає боржником та інших осіб (іпотекодавців) або інакше одержати виконання поза волею цих осіб-боржників в позасудовому порядку;
За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема переоцінки змісту й правової природи укладених між сторонами договорів, а також виписок з рахунків, які, на думку заявника свідчать про надання кредиту поза межами договорів, які існували, та дотримання письмової форми щодо подальших зобов`язань і погодження сторонами усіх істотних умов.
Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин та оцінки сукупності поданих сторонами доказів.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.