Постанова суду № 705/4805/15-ц від 02.06.2021 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 705/4805/15-ц

провадження № 61-17751св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, який є правонаступником Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

26 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ОСОБА_1, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 24 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), який змінив назву на ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11187517000, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних строком до 27 липня 2014 року.

17 лютого 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою: продовжено кінцевий термін повернення кредиту до 23 липня 2024 року; визначено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом та процентами щомісяця до 17 числа шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 310 дол. США; встановлено, що для ідентифікації кредитного договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні (№ 1187517000), так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку - № 11187517001.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 13 серпня 2015 року у неї утворилася заборгованість перед банком в розмірі 21 413,89 дол. США та 11 511,76 грн, з яких: 19 684,26 дол. США - тіло кредиту, 1 729,63 дол. США - проценти, 3 864,34 грн - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 7 647,42 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

На підставі викладеного ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ "УкрСиббанк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну Акціонерного товариства "Укрсиббанк" правонаступником задоволено. Замінено сторону у цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на його правонаступника - ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року рішення місцевого суду Черкаської області скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу по поверненню кредитних коштів і відсоткам за користування кредитом в розмірі 19 426,70 дол. США та пеню у розмірі 10 514,99 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявлені вимоги позивача частково відповідають вимогам закону. При цьому суд, врахувавши заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, дійшов до висновку, що до стягнення підлягає заборгованість за простроченими щомісячними платежами за тілом кредиту та відсотками за період з 26 серпня 2012 року по 26 серпня 2015 року (тобто в межах трирічного строку позовної давності), а також, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, частина кредиту, що залишилася.

Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку пені в межах однорічного строку позовної давності - за період з 30 травня 2014 року по 30 травня 2015 року у розмірі: 3603,23 грн - за прострочення повернення кредиту; 6911,76 грн - за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що, направивши вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, банк змінив строк кредитування на 30 травня 2015 року.

Зазначає, що з 30 травня 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" втратив право нарахування відсотків за кредитним договором. При цьому апеляційним судом неправомірно стягнуто відсотки за період після 30 травня 2015 року.

Також вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам частини другої статті 258 ЦК України стягнув пеню поза межами однорічного строку позовної давності - за період з 30 травня 2014 року по 26 серпня 2014 року.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення касаційну скаргу, оскаржувану постанову залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

21 грудня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що24 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", який в подальшому змінив назву на ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11187517000, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних строком до 27 липня 2014 року.

Згідно з пунктом 1.3.4 кредитного договору та додатком № 1 до нього повернення суми кредиту та процентів здійснюється позичальником з 01 по 20 число кожного місяця.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредитом та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від гривневого еквівалента суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом Національного банку України гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Додатковою угодою від 17 лютого 2009 року № 2 були внесені зміни до кредитного договору, а саме: кінцевий термін повернення кредиту продовжено до 23 липня 2024 року; визначено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом та процентами щомісяця до 17 числа шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 310 дол. США; для ідентифікації кредитного договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні (№ 1187517000), так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку - № 11187517001.

Пунктом 11.1 договору про надання споживчого кредиту від 16 серпня 2007 року № 11199495000 передбачено, що відповідно до статей 526, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку. При цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

У зв`язку із невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором кредиту, 21 квітня 2015 року банк направив відповідачці вимогу № 30-11/24384 про погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 287,55 дол. США та простроченої заборгованості за процентами в сумі 817,28 дол. США.

При цьому банк повідомив боржника, що у випадку не усунення порушень на 32-й день з дня отримання цієї вимоги, а у разі відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41-го календарного дня з дати відправлення позичальнику цього повідомлення (вимоги), АТ ""УкрСиббанк" вимагає виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 24 липня 2007 року № 11187517000, а саме: сплатити банку заборгованість по поверненню суми кредиту у повному обсязі.

Дану вимогу отримано відповідачем 28 квітня 2015 року.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 13 серпня 2015 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість в розмірі 21 413,89 доларів США та 11 511,76 грн, з яких: 19 684,26 дол. США - тіло кредиту, 1 729,63 дол. США - проценти, 3 864,34 грн - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 7 647,42 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності до заявлених банком позовних вимог.

За договором факторингу № 20/05/2019 від 20 травня 2019 року АТ "УкрСиббанк" передало у власність ТОВ "ФІНСТРІМ" право вимоги за кредитним договором № 11187517000 від 24 липня 2007 року, заборгованість за яким складає: основна сума боргу - 19684,26 доларів США, проценти - 13 726,42 долари США.

За договором комісії від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 набув право вимоги за кредитним договором № 11187517000 від 24 липня 2007 року, заборгованість за яким складає: основна сума боргу - 19684,26 доларів США, проценти - 13 726,42 доларів США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (положення статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Установлено, що у цій справі умовами кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 про внесення змін до нього) встановлено як строк дії договору (до 23 липня 2024 року), так і строки виконання позичальником зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів (до 17 числа кожного місяця).

Таким чином, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Встановлено, що у результаті неналежного виконання боржником своїх зобов`язань утворилася заборгованість і 21 квітня 2015 року банк на підставі частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 11.1. кредитного договору направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, скориставшись своїм правом пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Отже, направивши дану вимогу, банк змінив строк кредитування на 30 травня 2015 року (28 квітня 2015 року + 32 дні).

Таким чином, приймаючи до уваги, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором у неї утворилась заборгованість, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 11187517000 від 24 липня 2007 року у розмірі 17 697,07 дол. США.

При цьому суд, прийнявши до уваги, що відповідачкою в суді першої інстанції заявлено про застосування позовної давності, вірно урахував, що невнесені до моменту зміни кредитором строку кредитування щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Однак, визначаючи розмір відсотків за користування кредитом та пені, що підлягають стягненню з відповідачки, апеляційний суд не звернув увагу на наступне.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв`язку із невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором кредиту, банк 21 квітня 2015 року направив відповідачці вимогу № 30-11/24384 про погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 287,55 дол. США та простроченої заборгованості за процентами в сумі 817,28 дол. США.

Дану вимогу отримано відповідачкою 28 квітня 2015 року, але у визначений строк вимоги банку виконані не були.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Звернувшись до позичальника із вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості, ПАТ "УкрСиббанк" відповідно до правил частини другої статті 1050 ЦК України змінило строк виконання основного зобов`язання, а тому нарахування заборгованості по відсоткам та пені після зміни строку дії кредитного договору є неправомірним.

Враховуючи наведене, з 32-го календарного дня, рахуючи з дня отримання цієї вимоги відправлення позичальнику повідомлення (вимоги), тобто з 30 травня 2015 року, банк втратив право нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом та пеню.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та пені, нарахованих після 30 травня 2015 року, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю.

Разом із тим, апеляційний суд безпідставно стягнув з відповідачки відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 458,27 доларів США за період після 30 травня 2015 року.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, нарахована за період з 26 серпня 2012 року до 30 травня 2015 року у розмірі

1 271,32 доларів США (1729,63 - 458,27).

Також, апеляційний суд з зазначених вище підстав обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 30 травня 2015 року по 13 серпня 2015 року.

Разом із тим, встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 26 серпня 2015 року.

При таких обставинах, у відповідності до статей 253, 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України, позовні вимоги про стягнення з позивачки пені за період з 30 травня 2014 року по 26 серпня 2014 року (за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 540,74 грн, за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 2 882,45 грн) задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском однорічного строку позовної давності.

Таким чином, висновки суду щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 17 697,07 доларів США, відсотків у межах строку дії договору у розмірі 1 271,32 доларів США, а також пені за період з 26 серпня 2014 року до 30 травня 2015 року у розмірі 6091,80 грн відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з вказаними вище нормами матеріального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, але судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим суд визначив невірний розмір заборгованості за кредитним договором, постанова Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості.

При цьому Верховний Суд ураховує, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у відповідності до пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України замінено позивача у цивільній справі з АТ "Укрсиббанк" на його правонаступника - ОСОБА_1 . Вказана ухвала набрала законної сили та є чинною.

................

Перейти до повного тексту