Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 559/3280/14-ц
провадження № 61-9914св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М.,
Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 25 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариство акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк"), правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 107/08/К-Ф за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 150 000,00 доларів США строком до 23 червня 2028 року зі сплатою 14,8 % річних.
Кредитний договір забезпечений договором поруки від 25 червня 2008 року № 107/08/П-Ф, що укладений між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що відповідачі умов кредитного договору щодо його повернення належним чином не виконали, у зв?язку із чим станом на 04 вересня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 112 903,89 доларів США та
89 601,37 грн .
ПАТ АБ "Укргазбанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь грошові коти в сумі 112 903,89 доларів США, з яких:
103 750,90 доларів США - сума кредиту, що стягується достроково,
2 361,65 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом,
1 508,01 доларів США - заборгованість по процентам, 5 284,23 доларів США - прострочена заборгованість по нарахованим процентам; 38 446,37 грн, з яких: 15 889,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 22 556,90 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів; та штраф у розмірі 51 155,00 грн за невиконання умов договору іпотеки відносно страхування заставного майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області
від 27 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість по кредитному договору в розмірі 112 903,89 доларів США та
38 446,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" штраф в розмірі
51 155,00 грн за невиконання умов договору іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 3 775,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що боржником належним чином не виконувалися умови кредитного договору, у зв?язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Ухвалюючи рішення про стягнення кредитної заборгованості солідарно
з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що, в силу вимог статті 554 ЦК України, ОСОБА_2, як поручитель, за порушення позичальником зобов?язання, забезпеченого порукою, відповідає перед кредитором як солідарний боржник в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суд увід 16 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали Рівненського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором № 107/08/К-Ф від 25 червня 2008 року та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судових витрат скасовано.
В задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 107/08/К-Ф від 25 червня 2008 року відмовлено.
Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 663,70 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що порука останньої є припиненою, оскільки 11 жовтня 2013 року було здійснено останній платіж тіла кредиту, а з позовом до суду банк звернувся лише 13 жовтня 2014 року. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що банком було змінено строк виконання основного зобов?язання, шляхом надіслання 14 серпня 2014 року досудової вимоги.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року в частині позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 травня 2019 року представник ПАТ АБ "Укргазбанк" - Панас В. С. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 16 квітня
2019 року та залишити в силі рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, апеляційний суд не звернув уваги та не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошового зобов?язання шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а договором поруки відповідальність поручителя нестає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. Щодо неправильного застосування норм матеріального права, які визначають підстави припинення поруки (частина четверта стаття 559 ЦК України, як приклад заявник наводить постанову Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11. Крім того, судом неправильно з?ясовано коли саме було здійснено останній платіж. Заявник вказує, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про те, що надісланням претензії про дострокове повернення кредиту, банком було змінено строк виконання основного зобов?язання, оскільки у вказаній претензії банк просив повернути поточну заборгованість а не повернути достроково всю заборгованість.
Доводи інших учасників справи
29 червня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного сулу від 16 квітня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
20 червня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в частині позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Фактичні обставини справи
25 червня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 107/08/К-Ф, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит для споживчих потреб у сумі 150 000,00 доларів США з 25 червня 2008 року по 23 червня 2028 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 14,8 % річних.
Пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено порядок та строки повернення кредитних коштів позичальником, який зобов?язаний щомісячного з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, вносити платіж в розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 625,00 доларів США.
25 червня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2, в забезпечення виконання зобов?язання за кредитним Договором, укладено договір поруки
№ 107/08К-Ф за яким поручитель зобов?язується відповідати перед кредитором за виконання зобов?язань по кредитному договору.
Відповідно до пункту 1.3 Договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об?ємі що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пеня) за невиконання або неналежне виконання зобов?язань у повному обсязі.
Згідно з пунктом 2.1 умов Договору поруки у випадку невиконання позичальником зобов?язань по кредитному договору, Кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов?язань по кредитному договору до Позичальника та Поручителя.
14 серпня 2014 року ПАТ АБ "Укргазбанк" позичальнику ОСОБА_1 направило претензію про повернення заборгованості по кредиту. Копія претензії для позичальника направлена поручителю ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).
Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24?вересня 2014?року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі
№ 6-2662цс15).
Позивач у позові вказував, що мало місце невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 04 вересня
2014 року утворилася заборгованість у розмірі 112 903,89 доларів США та 89 601,37 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що порука останньої є припиненою, оскільки 11 жовтня 2013 року було здійснено останній платіж тіла кредиту, а з позовом до суду банк звернувся лише 13 жовтня 2014 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.
З матеріалів справи відомо, що пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено порядок та строки повернення кредитних коштів позичальником, який зобов?язаний щомісячного з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, вносити платіж в розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 625,00 доларів США.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Тому колегія суддів вважає, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.
Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19).
Натомість, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, встановивши що останній платіж боржником було здійснено 11 жовтня 2013 року, апеляційний суд не звернув уваги на те, що кредитним договором сторони узгодили порядок погашення кредитної заборгованості шляхом сплати щомісячних платежів, шестимісячний строк для яких починає свій перебіг за кожним із платежів окремо.
Отже, не надавши належну оцінку підставам щодо припинення поруки та не дослідивши в цій частині докази (розрахунок заборгованості), суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що надіславши 14 серпня 2014 року претензію про повернення заборгованості по кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов?язання з огляду на таке.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати, що зміна строку кредитування згідно частини другої статті 1050 ЦК України, за умови надіслання боржнику та поручителю вимоги, можлива лише за умови, якщо банк вимагає дострокового погашення всієї заборгованості, а не поточної.
Аналіз змісту претензії про повернення заборгованості по кредиту, свідчить про те, що банк не ставив питання про дострокове повернення всіх одержаних кредитних коштів, а лише просив повернути поточну заборгованість, що утворилася станом на 13 серпня 2014 року, що не дає підстави стверджувати про зміну строку виконання основного зобов?язання.