Постанова
Іменем України
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 127/32434/19-ц
провадження № 61-19185св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2020 року у складі судді Вохмінова О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, скасування рішень державного реєстратора.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - дружина та мати позивачів, дочка ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2011 року ОСОБА_3 було усунуто від права на спадкування в цілому. Дане рішення суду набуло законної сили на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2012 року.
Позивачі отримали в Першій вінницькій державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та здійснили державну реєстрацію прав, у тому числі на квартири за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 .
Після поновлення спадкових прав ОСОБА_3, останній звернувся в суд з позовом і постановою Апеляційного суду Вінницької області від 27 березня 2013 року було поділене спадкове майно ОСОБА_4 шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності в ідеальних частках на 1/9 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Реєстраторами Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на указане майно, на підставі рішення від 08 лютого 2016 року, індексні номери 28129754 та 28126680.
На думку позивачів реєстрація права власності за ОСОБА_3 відбулась у порушення частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25 грудня 2015 року № 1127, оскільки заявник не надав належних правовстановлюючих документів на квартири.
Окрім цього зазначають, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав за ОСОБА_3 державний реєстратор не звернув увагу, що речові права на 100% нерухомого майна вже зареєстровані за ОСОБА_2 і ОСОБА_1, право власності не скасоване, однак внаслідок неправомірного рішення державного реєстратора частки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 фактично зменшились.
З підстав викладених у позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати дії Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо державної реєстрації речових прав неправомірними та скасувати відповідні рішення від 08 лютого 2016 року індексні номери № 28129754 та № 28126680.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що державними реєстраторами дотримано порядок проведення державної реєстрації прав ОСОБА_3, рішення реєстраторами прийняті відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", законних підстав для відмови ОСОБА_3 в державній реєстрації прав не було.
Окрім цього, суд зазначив, що відсутність у ОСОБА_3 технічної документації на квартиру не є підставою для відмови в державній реєстрації, оскільки реєстрація права власності за ОСОБА_3 відбулась на ідеальні частки, при цьому поділу в натурі, із зазначенням конкретних приміщень, що виділяються кожному співвласнику, не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня
2018 року у справі № 756/1529/15-ц, постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 363/4852/17, постанові Верховного суду України
від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради та ОСОБА_3 подали відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначили, що рішення суду першої та інстанції інстанцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Так, судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2012 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, позов задоволено та усунуто ОСОБА_3 від права на спадкування за законом в цілому після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2012 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 травня 2013 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2013 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, поділ спадкового майна, позов задоволено частково. Розподілено спадщину спадкодавця ОСОБА_4 шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності в ідеальних частках, у тому числі на 1/9 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Указане рішення суду набрало законної сили.
Право власності ОСОБА_3 на 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 13158133 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Левчук І. В., № 28126680. Підстава виникнення права власності - рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року № 2-1450/11.
Право власності ОСОБА_3 на 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 13160454 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Стахової Т. В., № 28129754. Підстава виникнення права власності - рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року № 2-1450/11.