ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 805/2530/16-а
касаційне провадження № К/9901/41448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Юрченко В.П.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (головуючий суддя - Христофоров А.Б.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ханова Р.Ф.; судді - Васильєва І.А., Сіваченко І.В.)
у справі № 805/2530/16-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Керампром"
до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області,
Управління Державної казначейської служби України у м. Костянтинівці Донецької області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Керампром" (далі - ПрАТ "Керампром"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Костянтинівська ОДПІ; відповідач-1; контролюючий орган) та Управління Державної казначейської служби України у м. Костянтинівці Донецької області (далі - УДКС України у м. Костянтинівці Донецької області; відповідач-2; орган казначейської служби), в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо несвоєчасного надання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та щодо ненарахування та невиплати пені в розмірі 235028,18 грн на суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, у тому числі за серпень 2014 року в розмірі 3228,68 грн, жовтень 2014 року в розмірі 8891,31 грн, березень 2015 року в розмірі 58791,42 грн, липень 2015 року в розмірі 129082,91 грн, січень 2016 року в розмірі 1177,30 грн, лютий 2016 року в розмірі 11492,05 грн, березень 2016 року в розмірі 22364,51 грн, а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 235028,18 грн.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 02 листопада 2016 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо несвоєчасного надання бюджетного відшкодування ПрАТ "Керампром" сум податку на додану вартість. Визнав протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо ненарахування та невиплати пені в сумі 235028,18 грн на суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість перед позивачем за серпень 2014 року в розмірі 3228,68 грн, за жовтень 2014 року в розмірі 8891,31 грн; за березень 2015 року в розмірі 58791,42 грн, за липень 2015 року в розмірі 129082,91 грн, за січень 2016 року в розмірі 1177,30 грн, за лютий 2016 року в розмірі 11492,05 грн, за березень 2016 року в розмірі 22364,51 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь платника пеню за прострочення сплати бюджетної заборгованості в розмірі 235028,18 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Костянтинівська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що оскаржувані судові рішення прийняті без надання правильної правової оцінки обставинам справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Костянтинівської ОДПІ.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивачем подано: 18 вересня 2014 року податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 46921,00 грн; 19 листопада 2014 року податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 160735,00 грн; 24 листопада 2014 року уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, склала 160735,00 грн; 15 квітня 2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 633058,00 грн; 22 квітня 2015 року, 30 червня 2015 року та 02 липня 2015 року уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2015 року, відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, склала 633058,00 грн; 19 серпня 2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 2005246,00 грн; 27 серпня 2015 року уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, склала 2005246,00 грн; 16 лютого 2016 року податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 80652,00 грн; 16 березня 2016 року податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 823731,00 грн; 10 червня 2016 року уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 801720,00 грн; 20 квітня 2016 року податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 1151022,00 грн; 19 травня 2016 року уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2016 року, згідно з яким сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, склала 1151022,00 грн.
Контролюючим органом заявлене ПрАТ "Керампром" бюджетне відшкодування в декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року підтверджено актом перевірки від 03 грудня 2014 року № 312/05-14-15-01-11-4-24655289; у декларації за жовтень 2014 року - актом перевірки від 13 серпня 2015 року № 10/05-14-15-01-11-4-24655289 на суму 64995,00 грн; у декларації за березень 2015 року - довідкою від 08 травня 2015 року № 15/05-14-15-01-11-3-24655289; у декларації за липень 2015 року - довідкою від 09 вересня 2015 року № 5 /05-14-15-01-11-3.24655289; у декларації за січень 2016 року - довідкою від 12 березня 2016 року № 07/05-14-12-01-11-3-24655289; у декларації за лютий 2016 року - довідкою від 20 квітня 2016 року № 55/05-14-12-01-11-3-24655289 (22011,00 грн зменшено за наслідками планової перевірки); в декларації за березень 2016 року - довідкою від 20 травня 2016 року № 76/05-14-12-01-11-3-24655289.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.
Згідно з пунктами 200.10, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
Контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що контролюючим органом висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, подано до органу казначейської служби з порушенням встановлених наведеними законодавчими приписами строків.
У зв`язку із цим, позивачу бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в сумі 46921,00 грн з граничним строком до 05 листопада 2014 року фактично відшкодовано 26 березня 2015 року; за жовтень 2014 року в сумі 64995,00 грн з граничним строком до 05 січня 2015 року фактично відшкодовано 30 червня 2015 року; за березень 2015 року в сумі 328720,42 грн з граничним строком до 02 жовтня 2015 року фактично відшкодовано 30 грудня 2015 року; за липень 2015 року в сумі 2005246,00 грн з граничним строком до 02 жовтня 2015 року фактично відшкодовано 30 грудня 2015 року; за січень 2016 року в сумі 80652,00 грн з граничним строком до 06 квітня 2016 року фактично відшкодовано 27 квітня 2016 року; за лютий 2016 року в сумі 801720,00 грн з граничним строком до 04 травня 2016 року фактично відшкодовано 27 травня 2016 року; за березень 2016 року в сумі 1151022,00 грн з граничним строком до 03 червня 2016 року фактично відшкодовано 07 липня 2016 року.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 ПК України. Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
Таке застосування пункту 200.23 статті 200 ПК України узгоджується з правовим висновок Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Костянтинівської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -