ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2021 року
м. Київ
справа №817/1589/16
касаційне провадження №К/9901/36473/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року (головуючий суддя - Сало А.Б.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жизневська А.В.; судді: Котік Т.С., Охрімчук І.Г.)
у справі № 817/1589/16
за позовом Державного підприємства "Мирогощанський державний іподром"
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування податкової консультації,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Державне підприємство "Мирогощанський державний іподром" (далі - ДП "Мирогощанський державний іподром"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 26 квітня 2016 року № 935/10/17-00-12-01-07 та зобов`язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 березня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ГУ ДФС у Рівненській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що якщо послуги у сфері сільського господарства надаються суб`єктом спеціального режиму оподаткування суб`єктам господарювання, які не є сільськогосподарськими підприємствами, то обсяг таких послуг відображається суб`єктом спеціального режиму оподаткування в податковій декларації з податку на додану вартість, в якій відображаються розрахунки з бюджетом.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Рівненській області.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Мирогощанський державний іподром" звернулося до контролюючого органу з листом від 21 березня 2016 року № 55, в якому повідомило, що воно надає послуги з вирощування зернових та технічних культур, зокрема, сої, насіння соняшника, ячменю. Послуги надаються на підставі договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції, за яким платник є підрядником та на землях, що має у постійному користуванні, надає послуги з вирощування зернових і технічних культур шляхом виконання певних видів робіт. При виконанні цих видів робіт використовується сільськогосподарська техніка ДП "Мирогощанський державний іподром". Частину робіт за договором підряду замовник виконує самостійно, зокрема, сам збиратиме врожай зернових і технічних культур. При цьому замовник не є сільськогосподарським виробником.
У зв`язку із викладеним, платник просив надати податкову консультацію, чи поширюється спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства на послуги, що будуть надані на підставі такого договору підряду.
У судовому процесі, як приклад договору підряду, щодо якого ставилося питання про надання податкової консультації, позивач долучив до матеріалів справи договір підряду від 01 березня 2016 року № 01/03/16 на вирощування сільськогосподарської продукції, укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Парк", пунктом 1.1 якого передбачено, що позивач зобов`язується власною технікою виконати для Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Парк" комплекс робіт (послуг) із виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції, а саме з вирощування врожаю зернових, технічних та інших сільськогосподарських культур у 2016 сільськогосподарському році відповідно до переліку та технологічних вимог, вказаних у додатках до дійсного договору, на площі 100 гектарів на території Молодавської сільської ради Дубенського району Рівненської області.
Листом від 26 квітня 2016 року № 935/10/17-00-12-01-07 контролюючий орган надав платнику податкову консультацію, де зазначив, що відповідно до пунктів 209.6, 209.7, абзацу "в" підпункту 209.15.2 пункту 209.15, пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) операції з надання послуг суб`єктом спеціального режиму оподаткування із вирощування зернових і технічних культур з використанням власної (або орендованої) сільськогосподарської техніки іншим суб`єктам господарювання, які не належать до сільськогосподарських товаровиробників та/або які не є фізичними особами, суб`єкт спеціального режиму оподаткування відображає в податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Задовольняючи адміністративний позов, судові інстанції виходили з того, що на роботи, проведені ДП "Мирогощанський державний іподром" на виконання договору підряду від 01 березня 2016 року № 01/03/16 на вирощування сільськогосподарської продукції, поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства незалежно від того, хто є отримувачем продукції рослинництва, а відтак надана ГУ ДФС у Рівненській області податкова консультація, щодо якої виник спір, не відповідає нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.
Верховний Суд із такими доводами судів попередніх інстанцій погодитися не може з огляду на таке.
Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Для цього, в свою чергу, законодавець вимагає від платника податків, який звертається за індивідуальною податковою консультацією, правильно формулювати самі запитання, які мають бути поставлені конкретно, чітко та зрозуміло, з описом індивідуальної ситуації, що склалася.
У справі, яка розглядається, позивач просив надати податкову консультацію щодо того, чи поширюється спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на підрядні послуги з вирощування сільськогосподарської продукції, надані ним як суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість юридичній особі, яка не є сільськогосподарським виробником.
Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
За правилами пункту 209.7 статті 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Абзацом "в" підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є, зокрема, надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
Тлумачення вказаних законодавчих приписів дає підстави вважати, що операції з надання суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість послуг із вирощування сільськогосподарської продукції юридичній особі, яка не є сільськогосподарським виробником, у тому числі з використанням сільськогосподарської техніки, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми статті 209 ПК України, і, відповідно, в податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом на загальних підставах.
Наведене, у свою чергу, обумовлює помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що надана ГУ ДФС у Рівненській області податкова консультація, щодо якої виник спір, не відповідає нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.
Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -