ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/9308/16
касаційне провадження № К/9901/40800/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 27 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Кузьменко В.А.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Степанюк А.Г.; судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
у справі № 826/9308/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Інформ Груп"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Інформ Груп" (далі - ТОВ "Комп Інформ Груп"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2016 року № 626552203 та від 14 січня 2016 року № 726552203.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 27 жовтня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
07 листопада 2019 року від ТОВ "Комп Інформ Груп" надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з припиненням юридичної особи позивача.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Комп Інформ Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "РОМА, ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Метал Груп" за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-М. Київ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Передові торгівельні технології", Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронерс", Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" за період з 01 липня 2015 року по 31 липня 2015 року, за результатами якої складено акт від 30 грудня 2015 року № 517/26-55-22-03/37950137.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Метал Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-М. Київ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронерс" за наслідками постачання комп`ютерної техніки та аксесуарів (лічильних механізмів, котушок, ноутбуків, блоків живлення, материнських плат, картриджів, мишок, процесорів, моніторів, перехідників, модемів, дисків, відеокарт, контролерів, перемикачів, кабелів, фільтрів тощо), з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві посилалася на відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів, а також маніпулювання ними показниками податкової звітності з податку на додану вартість за охоплений перевіркою період.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 14 січня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 626552203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4281308,00 грн за основним платежем та 2140654,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 726552203, згідно з яким встановлено завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за липень 2015 року в розмірі 28455,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Комп Інформ Груп" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних доручень; журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; сертифікатів; декларацій відповідності та походження/якості товарів; видаткових накладних та довіреностей на приймання товарно-матеріальних цінностей щодо подальшого продажу товарів.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено жодних доводів щодо здійснення ТОВ "Комп Інформ Груп" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Щодо твердження контролюючого органу про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Метал Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-М. Київ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронерс" необхідних основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів для виконання договірних зобов`язань, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Також, слід врахувати, що податкове законодавство, за умови доведеності реального характеру здійснених господарських операцій, як у розглядуваній ситуації, не ставить у залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від дотримання постачальниками, в тому числі по ланцюгу постачання, вимог податкового законодавства.
За таких обставин висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів відповідача щодо неправомірності відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Метал Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-М. Київ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронерс" господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Щодо поданого ТОВ "Комп Інформ Груп" клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з припиненням юридичної особи позивача, то воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини другої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи-сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті, тобто для закриття провадження у справі.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -