ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1711/13-а
касаційне провадження № К/9901/36534/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року (головуючий суддя - Сорока Ю.Ю.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ніколін В.В.; судді - Гінда О.М., Качмар В.Я.)
у справі № 803/1711/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна"
до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" (далі - ТОВ "Центроспав-Україна"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року № 0000612200/120 та від 29 квітня 2013 року № 0000592200/121.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2013 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Нововолинська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про безтоварність господарських операцій із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіспостач", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрторгпак", Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймаркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостач 2000", Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Ніке РАВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЦ "Ельта".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Нововолинської ОДПІ.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Центроспав-Україна" щодо підтвердження та встановлення фінансово-господарських взаємовідносин і взаєморозрахунків з платниками податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіспостач", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрторгпак", Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймаркет", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостач 2000", Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Ніке РАВ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКЦ "Ельта" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2013 року № 299/76-22/34261611.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), статей 134, 138, 139, 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіспостач" (різака, апарата плазменної різки, насадки), в Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрторгпак" (діодного мосту, вставок, сопла, електродів, токових наконечників, мундштука, захисного ковпачка, спреїв тощо), в Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймаркет" (ізоляторів, сопла, токового наконечника, електродів, байонетного штекера, спіралей живлення, дроту, боку управління монітора), у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостач 2000" (вставок, електродів, ізоляторів, спіралей, дрота, мундштука, сопла, електродів вугільних, клем, масок, насадок, захисного екрана), в Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Ніке РАВ" (вставок, ізоляторів, електродів, пальників, спіралей, струменевого кінцевика), в Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЦ "Ельта" (вставок, електродів, захисних екранів, кнопок для пальників) з огляду на безтоварний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, Нововолинська ОДПІ посилалася на відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів, а також ненадання ТОВ "Центроспав-Україна" для здійснення контрольного заходу документів, що засвідчують транспортування товару.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29 квітня 2013 року № 0000592200/121, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 278154,00 грн за основним платежем та 87916,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 29 квітня 2013 року № 0000612200/120, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 252175,00 грн за основним платежем та 113558,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Подібні умови формування даних податкового обліку встановлюються і пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат (витрат) і податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Центроспав-Україна" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; рахунків-фактур; журналів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; платіжних доручень; виписок банку; документів, що свідчать про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та їх використання позивачем у межах власної господарської діяльності.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено жодних доводів щодо здійснення ТОВ "Центроспав-Україна" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Крім того, судами з`ясовано, що перевезення придбаного платником товару здійснювалося його власним автотранспортом, без залучення перевізників, що, відповідно, обумовлює відсутність у ТОВ "Центроспав-Україна" товарно-транспортних накладних на розглядуваний вантаж.
Щодо твердження контролюючого органу про відсутність у постачальників платника необхідних основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів для виконання договірних зобов`язань, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
За таких обставин висновок судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Нововолинської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -