ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 822/1197/16
адміністративне провадження № К/9901/26320/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод"
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя- Залімський І.Г., судді - Сушко О.О., Смілянець Е.С.)
у справі №822/1197/16
за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
до Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод"
про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - позивач, контролюючий орган, ДПІ у м. Хмельницькому) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (далі - відповідач, платник, Товариство, ПАТ "Хмельницький цукровий завод"), в якому просила надати дозвіл на погашення податкового боргу ПАТ "Хмельницький цукровий завод" в сумі 868255,19 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується сума податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 868255,19 грн. Позивач вжив всі заходи для стягнення податкового боргу, однак відповідачем податковий борг не сплачений, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та надання ДПІ у м. Хмельницькому дозволу на погашення податкового боргу ПАТ "Хмельницький цукровий завод" в сумі 868255,19 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (головуючий суддя Козачок І.С.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що вимоги контролюючого органу були визнані ліквідаційною комісією ПАТ "Хмельницький цукровий завод" та включені до реєстру вимог кредиторів (третя черга). Хмельницький окружний адміністративний суд виходив з того, що надання дозволу на погашення податкового боргу ПАТ "Хмельницький цукровий завод" за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, призведе до порушення визначеної законом черговості задоволення вимог кредиторів.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому задоволено, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: надано позивачу дозвіл на погашення податкового боргу ПАТ "Хмельницький цукровий завод" в сумі 868255,19 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що надання судом дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є складовою процедури погашення податкового боргу, і надання такого дозволу жодним чином не впливає на черговість задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації відповідача, а тому не може свідчити про надання переваги контролюючому органу під час задоволення вимог кредиторів чи обмеження прав кредиторів інших черг.
Не погодившись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що кредиторські вимоги ДПІ у м. Хмельницькому визнані в повному обсязі та відповідно до вимог статті 112 Цивільного кодексу України включені до реєстру вимог кредиторів у третю чергу. Наголошує на тому, що лише після затвердження проміжного ліквідаційного балансу та в разі відсутності грошових активів для погашення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія або ліквідатор приступають до продажу майна для подальшого погашення вимог кредиторів, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку в сумі 868255,19 грн, який виник у зв`язку з неповною сплатою Товариством суми узгоджених податкових зобов`язань. Факт існування податкового боргу підтверджується постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2015 у справі №822/1263/15, довідкою про стан розрахунків з бюджетами станом на 22.06.2016 та не заперечується платником.
03 серпня 2015 року ДПІ у м. Хмельницькому складно акт опису майна №9.
З метою погашення податкового боргу позивач направляв в установи банків, в яких розміщені рахунки відповідача інкасові доручення, що були повернуті банками без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках Товариства.
25.12.2015 загальними зборами ПАТ "Хмельницький цукровий завод" прийняте рішення про ліквідацію підприємства.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ "Хмельницький цукровий завод" з 28 грудня 2015 року перебуває у стані припинення за рішенням засновників.
За заявою ДПІ у м. Хмельницькому кредиторські вимоги контролюючого органу по існуючому податковому боргу були розглянуті ліквідаційною комісією ПАТ "Хмельницький цукровий завод", визнані та включені до реєстру вимог кредиторів до третьої черги на суму 3662516,00 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв`язку з наступним.
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно з пунктом 97.1 статті 97 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
Пунктом 97.2 статті 97 ПК України встановлено, що у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
Згідно з частиною дев`ятою статті 111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Підпунктом 97.4.1 пункту 97.4 статті 97 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що у разі ліквідації юридичної особи, особою, відповідальною за погашення податкового боргу, у тому числі шляхом реалізації майна боржника, є ліквідаційна комісія, а не податковий орган і таке погашення відбувається у визначеній законом черговості.
За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та надання контролюючому органу дозволу на погашення податкового боргу ПАТ "Хмельницький цукровий завод" в сумі 868255,19 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Частиною 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -