ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 160/3518/19
адміністративне провадження № К/9901/9256/20, К/9901/9366/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Шишова О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Команова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги адвоката Команова Валерія Валерійовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", та Офісу великих платників податків Державної податкової служби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі за текстом - ПАТ "ДМК", Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі за текстом - Офіс ВПП ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2019 року №0000104606. Позивач вважав висновки контролюючого органу в акті перевірки безпідставними й необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 липня 2019 року (головуюча суддя Озерянська С.І.) позов ПАТ "ДМК" задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 14 січня 2019 року №0000104606; стягнуто з Офісу ВПП ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПАТ "ДМК" судовий збір у сумі 19210,00 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 липня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "ДМК" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 14 січня 2019 року №0000104606 на суму 1100916 грн; стягнуто на користь ПАТ "ДМК" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДФС судові витрати зі сплати судового збору в сумі 14599,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позову, вважаючи, що вона прийнята із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, представник позивача, ПАТ "ДМК", звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати означене рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити; в решті рішення апеляційного суду просить залишити без змін. На обґрунтування скарги її заявник зазначає, що єдиним аргументом контролюючого органу в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Дніпротехсервіс" є обрив ланцюга постачання, що, на думку позивача, є недостатнім для твердження, що поставка товару не відбулась. Більш того, зазначає, що податковий орган в акті перевірки підтвердив, що означений суб`єкт господарювання фактично здійснив господарські операції, безпосередньо пов`язані з поставками позивачу товару.
Відповідач, - Офіс ВПП ДПС, не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в частині задоволених позовних вимог, також звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати означене рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; в решті рішення апеляційного суду просить залишити без змін. На обґрунтування скарги її заявник зазначає, що оскільки під час придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, то в разі списання ТМЦ, в зв`язку з невикористанням їх в господарській діяльності, ПАТ "ДМК" зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання згідно з абзацом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання. Також зазначає, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача ТОВ "Дніпротехсервіс" та ТОВ "НВП "Дніпродонкомпанія" товарів, які були йому поставлені.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивачем та відповідачем зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу контролюючого органу позивач, ПАТ "ДМК", просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог - без змін, як законне й обґрунтоване.
Ухвалою Верховного Суду від 6 січня 2021 року замінено відповідача у справі - Офіс ВПП ДФС, його правонаступником, - Офісом ВПП ДПС.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї касаційної скарги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, а доводи, які стосуються підстав касаційного перегляду судового рішення, детально наведені у поданій ним касаційній скарзі, колегія суддів ухвалила за можливе здійснювати касаційний перегляд справи за відсутності означеного учасника справи.
За приписами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ДМК" з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків (від 26 жовтня та 30 жовтня 2018 року), за наслідками якої складено акт від 20 грудня 2018 року.
Перевіркою встановлено порушення товариством абзацу "г" пункту 198.5 статті 198, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200, абзацу "в" пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації), за вересень 2018 року, на 1441916 грн.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 14 січня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000104606, яким Товариству визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 1441916 грн.
Як з`ясували суди підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення податковий орган визначив незменшення позивачем у вересні 2018 року на 590244 грн податкового кредиту на суму списаних ТМЦ, у зв`язку з їх невикористанням в господарській діяльності, а також нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Дніпротехсервіс" та ТОВ "НВП "Дніпродонкомпанія", з огляду на відсутність у контрагентів фізичної можливості здійснити поставку придбаних товарів, а також через неможливість відстеження походження придбаних позивачем товарів по ланцюгу постачання.
Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивач відніс вартість ТМЦ, на яку вони були уцінені, в рахунок собівартості самостійно виготовленої продукції, а відтак, у нього відсутній обов`язок здійснювати нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, виходячи з вартості придбання уцінених товарно-матеріальних цінностей. Також, суд визнав безпідставними викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Дніпротехсервіс" та ТОВ "НВП "Дніпродонкомпанія", оскільки позивачем такі твердження повною мірою спростовано належними й допустимими доказами.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав до скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 1100016 грн, з яких - уцінка ТМЦ (590244 грн), реальність господарських операцій з ТОВ НВП "Дніпродонкомпанія" (510672 грн). Поряд із тим, апеляційний суд вважав обґрунтованими висновки, викладені в акті податкової перевірки, щодо нереальності господарських правовідносин позивача з ТОВ "Дніпротехсервіс", з огляду на результат вирішення Верховним Судом спору між тим ж сторонами (щодо означеного контрагента) у справі №804/1752/17.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14 статті 14 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
І. Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині заниження позивачем податкових зобов`язань на 590244 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Так, підставою до висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань на означену вище суму в акті перевірки зазначено, що за даними головної книги, наданої ПАТ "ДМК" в ході проведення перевірки, у вересні 2018 року на комбінаті проведено знецінення ТМЦ на суму 5771997,02 грн. В бухгалтерському обліку комбінату операцію зі знецінення ТМЦ відображено наступним чином: Дт 79102 (Фінансовий результат від реалізації готової продукції на внутрішньому ринку) Кт 90215 (Знецінення запасів визнаних непридатними за початковим призначенням). Відповідно до наданих ПАТ "ДМК" актів, причиною знецінення напівфабрикатів та НЗВ (незавершене будівництво, заготовки) є неможливість використання таких запасів за первісним призначенням, у т.ч. за рахунок втрати товарного виду, погіршення характеристик під впливом факторів зовнішнього середовища. З наданих до перевірки актів на знецінення та списання ТМЦ податковий орган зробив висновок, що зазначені напівфабрикати не можуть бути використані у виробництві та при виконанні ремонтних робіт. Вартість таких ТМЦ в обліку товариства виключено зі складу запасів, що обліковуються по рахункам 23 "Виробництво" та 25 "НЗВ", як вартість незавершеного виробництва та напівфабрикатів, і за переоціненою вартістю обліковано на рахунку ресурсоутримуючих відходів (металобрухт).
З урахуванням з`ясованих у ході перевірки обставин податковий орган зробив висновок, що в разі здійснення операції зі списання ТМЦ (в тому числі зіпсованих) вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку (абзац "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України). Оскільки під час придбання ТМЦ (в тому числі зіпсованих) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то, на думку контролюючого органу, ПАТ "ДМК" повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою, виходячи з вартості придбання таких ТМЦ (в тому числі зіпсованих), - в сумі 590244,42 грн (з урахуванням складової операційних витрат, при придбанні яких нараховувався ПДВ).
Надаючи правову оцінку означеним висновкам податкового органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПАТ "ДМК" є підприємством з повним металургійним циклом; основним видом його діяльності є виробництво чавуну, сталі та феросплавів (код КВЕД 24.10), а також оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72). Використання металобрухту є безпосередньо пов`язаним з господарською діяльністю позивача. З огляду на викладене суди визнали обґрунтованими аргументи позивача про те, що у даному випадку псування запасів не має наслідком їх втрату чи ліквідацію, а лише їх уцінку, зміну у статусі відображення в бухгалтерському обліку таких ТМЦ на ресурсоутримуючі відходи (металобрухт) та наступне пряме використання в господарській діяльності.
За таких обставин справи колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість тверджень контролюючого органу про те, що уцінені запаси використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю Товариства.
Так, судами з`ясовано, що вартість уцінених ТМЦ обліковано за переоціненою вартістю на рахунку ресурсоутримуючих відходів (металобрухт). З наданих позивачем доказів, а саме: роздруківки розшифрування балансового обліку "витрати" від основної та іншої діяльності ПАТ "ДМК" та витягу зі звіту про фінансові результати, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що сума, на яку було уцінено ТМЦ, віднесена до складу собівартості реалізованої продукції.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 ПК України, повинно здійснюватися лише у разі, якщо вартість запасів, на яку вони були уцінені, не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг.
Аналогічна позиція щодо застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України при проведенні процедури уцінки запасів на підприємстві викладена й Державною фіскальною службою України у листі від 16 квітня 2018 року за №1600/6/99-99-15-03-02/1ПК.
Таким чином, оскільки позивач відніс вартість ТМЦ, на яку вони були уцінені, в рахунок собівартості самостійно виготовленої продукції, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у позивача відсутній обов`язок здійснювати нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, виходячи з вартості придбання уцінених товарно-матеріальних цінностей, як на тому наполягає відповідач.