ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 420/6267/19
адміністративне провадження № К/9901/15026/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/6267/19
за позовом ОСОБА_1
до Одеського окружного адміністративного суду,
третя особа: Державна судова адміністрація України,
про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (ухвалену у складі: головуючого судді Стас Л.В., суддів Осіпова Ю.В., Шеметенко Л.П.).
І. Історія справи
ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернувся до суду з позовом до Одеського окружного адміністративного суду, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди з 1 січня 2017 року відповідно до приписів статті 135 і 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, з урахуванням раніше виплачених сум; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Одеський окружний адміністративний суд оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") зупинено провадження у цій справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №200/9195/19-а.
Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що у зразковій справі №200/9195/19-а за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії і у справі, яка підлягає апеляційному розгляду (№420/6267/19), спірні правовідносини пов`язані проблемою диференціації у визначенні розміру суддівської винагороди залежно від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання, що на думку позивача, має дискримінаційний характер, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Скаржник вважає, що обов`язковою умовою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України є факт перегляду рішення у подібних правовідносинах саме у касаційному порядку, проте справа №200/9195/19-а не переглядається в касаційному порядку, оскільки остання є зразковою.
Крім того, позивач вказує на те, що у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зупинення провадження у справі №420/6267/19 згідно з пунктом 9 частини другої статті 236 КАС України у зв`язку з розглядом типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі, оскільки у порівнянні із зразковою справою №200/9195/19-а спір виник з інших підстав у відносинах, що регулюються різними нормами права, окрім того, позовні вимоги є різними як за змістом, так і за своєю суттю, що виключає віднесення справи за його позовом до типової.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з доводами позивача і зазначає, що вирішення питання щодо правомірності зупинення провадження у справі №420/6267/19 залишає на розсуд суду касаційної інстанції.
Третя особа відзив на касаційну скаргу не подала, копію ухвали Верховного Суду від 8 липня 2020 року про відкриття касаційного провадження отримала 13 липня 2020 року.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.
Перелік вказаних підстав є вичерпним і не може тлумачитися розширено.
У частині другій названої статті процесуального закону визначено перелік підстав, за яких суд має право зупинити провадження у справі.
Так, відповідно до пунктів 5 та 9 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі:
перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції (пункт 5);
розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі (пункт 9).
Згідно із дефініціями, наведеними у пунктах 21 та 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Зразкова адміністративна справа - це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Водночас, КАС України не містить дефініції терміну "подібні правовідносини".
Тлумачення визначення "подібності правовідносин" міститься, зокрема, у ряді постанов Верховного Суду (від 13 лютого 2019 року в справі №802/3999/15-а, від 3 липня 2019 року в справі №826/27404/15 та інші).
За змістом вказаних постанов подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі як з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, так і з підстави розгляду зразкової справи. Одночасно, це є різні підстави для зупинення провадження у справі.
Верховним Судом 11 березня 2020 року ухвалено рішення в зразковій справі №200/9195/19-а, у якій спірним стало питання правильності розрахунку ТУ ДСА України в Донецькій області суддівської винагороди позивачки, проведеного після набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018. На думку позивачки, винагорода судді повинна розраховуватися на основі мінімальних заробітних плат, а не виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.
Як зазначено у рішенні №200/9195/19-а, висновки Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення до суду суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, з адміністративними позовами до територіальних управлінь Державної судової адміністрації України з позовними вимогами щодо: визнання протиправними дій відповідачів стосовно нарахування й виплати позивачам суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року як розрахункової величини для визначення розміру їх посадового окладу, починаючи з 4 грудня 2018 року; зобов`язання відповідачів нарахувати й виплатити таким суддям суддівську винагороду із застосуванням мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру їх посадового окладу, починаючи з 4 грудня 2018 року.
Натомість, у справі, яка розглядається, предметом спору є зобов`язання Одеського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди з 1 січня 2017 року відповідно до приписів статті 135 і 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII.
В адміністративному позові позивач вказує, що відповідачем протиправно, без застосування принципу верховенства права, який включає в себе заборону дискримінації, нараховано з 1 січня 2017 року суддівську винагороду відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" замість пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що не відповідає сукупності приписів частини першої і другої статті 24 Конституції України, частини другої статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки не узгоджується із дотриманням базового принципу єдності статусу суддів та конституційними гарантіями незалежності суддів, одним з елементом яких є належний рівень суддівської винагороди, нарахованої за єдиними правилами, зокрема для суддів першої інстанції.
Тобто, позивач у цій справі не зазначає про протиправність дій відповідача щодо обчислення суддівської винагороди іншою розрахунковою величиною, а саме: обчислення розміру посадового окладу судді на основі прожиткового мінімуму замість мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. Окрім того, позивач не заявляє вимоги про нарахування й виплату суддівської винагороди із застосуванням мінімальної заробітної плати як розрахункової величини після 4 грудня 2018 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.
Отже, зразкова справа №200/9195/19-а не є типовою стосовно справи, яка розглядається, в розумінні положень КАС України, а рішення у цій зразковій справі не може вважатися таким, що ухвалене у подібних правовідносинах.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цьому випадку відсутні підстави для зупинення провадження до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення в зразковій справі №200/9195/19-а, оскільки правовідносини, які виникли у цій справі, відрізняються від зразкової справи.
Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі №826/14161/18, від 15 липня 2020 року в справі №440/1521/19, від 13 жовтня 2020 року в справі №826/14590/18.
Окрім вказаного, Верховний Суд зазначає, що оскаржуваною ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року провадження у справі зупинено на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України - до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №200/9195/19-а.
Як зазначалось, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позову у зразковій справі №200/9195/19-а. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 4 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у зразковій справі №200/9195/19-а.
Отже, зразкова справа №200/9195/19-а переглядається Великою Палатою Верховного Суду в порядку саме апеляційного провадження, а не касаційного, як зазначено в пункті 5 частини другої статті 236 КАС України.
За наведеного, апеляційний суд необґрунтовано застосував положення пункту 5 частини другої статті 236 КАС України та дійшов помилкового висновку, зупинивши провадження з цих підстав.
Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд