ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 240/4768/18
адміністративне провадження № К/9901/14730/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у складі судді Семенюка М.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В. у справі № 240/4768/18 за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" про стягнення частини чистого прибутку,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області, контролюючий орган, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" (далі - ДП "Коростишівське лісове господарство", відповідач) частину чистого прибутку (доходу) в сумі 203 048 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ГУ ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Коростишівське лісове господарство", за результатами якої складено акт від 10 липня 2018 року № 823/06-30-14-01/00991858.
3.2. Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення відповідачем Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", внаслідок чого підприємством занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, в сумі 203 048 грн за 1 квартал 2018 року.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, відповідно не може вважатися податковим боргом, тому контролюючий орган не має права звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму, що не є податковим боргом або його частиною.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Житомирській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
6. На обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган зазначив, що контроль за повнотою і своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюється Державною податковою службою України разом із Державною фінансовою інспекцією України, тому ГУ ДФС у Житомирській області має право на звернення до суду з позовом до ДП "Коростишівське лісове господарство" про стягнення до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу).
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач уважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги контролюючого органу просив відмовити.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-V (далі - Закон) передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
9. Статтею 4 Закону визначено суб`єктів управління об`єктами державної власності, а саме: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
10. За положеннями частини першої статті 11-1 Закону державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
11. Постановою Кабінету Міністрів України 23 лютого 2011 року № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі - Порядок).
12. Відповідно до пункту 2 Порядку № 138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
13. Аналізуючи зміст вищенаведених норм, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що саме уповноважені органи управління наділені повноваженнями вживати заходи щодо забезпечення відрахування до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу), проте позивач до таких органів не відноситься.
14. Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
15. Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначено функції контролюючих органів, зокрема вони звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
16. Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1).
17. Отже, податковому органу надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, на суму податкового боргу або його частини. Право звернення контролюючого органу до суду щодо стягнення коштів платника податків на суму, яка не є податковим боргом або його частиною, законом не визначено.
18. Згідно з пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39).
19. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.56).
20. Перелік загальнодержавних податків та зборів, а також місцевих податків визначений статтями 9 та 10 Податкового кодексу України відповідно, частина чистого прибутку не вказана у жодній із цих статей.
21. Ураховуючи нормативні визначення понять грошове зобов`язання, податкове зобов`язання, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, а відтак і не може вважатися податковим боргом. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.
22. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року № 826/19797/16.
23. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податковий орган не має права звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму, що не є податковим боргом або його частиною, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
24. Щодо посилання скаржника, що держава не отримала частини прибутку, яку мала отримати, то колегія суддів уважає їх необгрунтованими, оскільки доказів вчинення відповідачем правопорушення, яке б спричинило шкоду державі, податковим органом не надано.
25. Більше того, ГУ ДФС у Житомирській області не спростовано того факту, що ДП "Коростишівське лісове господарство" за 4 квартал 2017 року передчасно сплатило частину чистого прибутку, а у 1 кварталі 2018 року на цю ж суму не доплатило, у зв`язку з тим, що держава отримала коштів більше, ніж заявлено позивачем до стягнення в даній справі.
26. Суд не бере до уваги доводи позивача, що відповідно до вимог підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України Державна фіскальна служба здійснює контроль за сплатою податків, оскільки зазначеною нормою не визначено права контролюючого органу звертатися до суду з позовом.
27. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" також не передбачено право податкового органу звертатися до суду.
28. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 804/4599/17, яка, на йому думку, містить правову позицію, відповідно до якої ГУ ДФС у Житомирській області як уповноважений контролюючий орган має право на звернення до суду з позовом про стягнення до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), колегія суддів також не бере до уваги, оскільки в цій постанові зазначено саме про право Держаудитслужби на звернення до суду з адміністративним позовом, передбачене статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".
29. Ураховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законним та обґрунтованим, натомість підстави для задоволення касаційної скарги ГУ ДФС у Житомирській області відсутні.
30. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.
32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд