ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 160/8446/18
адміністративне провадження № К/9901/9114/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕШ ГРУП" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у складі судді Рябчук О.С. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., Шлай А.В. у справі № 160/8446/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕШ ГРУП" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕШ ГРУП" (далі - ТОВ "НЕШ ГРУП", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, контролюючий орган, відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати противправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2018 року № 0004091225.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні позову.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ТОВ "НЕШ ГРУП" має у власності об`єкти нежитлової нерухомості, розташовані у м. Дніпро за адресами: пр. Богдана Хмельницького, буд. 205; пр. Б. Хмельницького, буд. 169; вул. Байкальська, буд. 6м/1, прим. 22; пр. Б. Хмельницького, буд. 169.
3.2. 08 серпня 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі висновків акта камеральної перевірки від 13 липня 2018 року № 36753/04-36-12-25/37070068 прийняло податкове повідомлення - рішення № 0004091225, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік за основним платежем в розмірі 45 000,66 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11 250,18 грн.
3.3. Не погодившись із указаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "НЕШ ГРУП" оскаржило його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем правомірно донараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з березня по грудень 2017 року із розрахунку 16,00 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування на підставі рішення Дніпровської міської ради від 15 лютого 2017 року № 12/18, яким встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, на рівні 0,5.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "НЕШ ГРУП" звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
6. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що Дніпропетровська міська рада не приймала рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів, а відтак ТОВ "НЕШ ГРУП", навіть виходячи зі ставки 16 грн за 1 квадратний метр, правомірно застосував понижуючий коефіцієнт 0,5 і в такому випадку ставка повинна бути 8 грн за 1 квадратний метр. Крім того, скаржник посилався на те, що у контролюючого органу не було підстав для проведення саме камеральної перевірки, так як подана податкова декларація не містить арифметичних помилок; а також що відповідачем використані дані, які не передбачені камеральною перевіркою, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення- рішення прийнято протиправно.
7. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги ТОВ "НЕШ ГРУП" просило відмовити.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
9. Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.
10. Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
11. За положеннями підпунктів 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
12. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування.
13. Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
14. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
15. За змістом підпункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
16. 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
17. Відповідно до частини четвертої пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 березня 2017 року набрало чинності рішення Дніпровської міської ради №12/18 від 15 лютого 2017 року, яким внесено зміни до рішення Дніпропетровської міської ради №5/6 від 27 грудня 2010 року "Про місцеві податки та збори на території міста" та Додатком 1 рішення визначено, що у 2017 році ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, які розташовані за межами центральної частини міста, що перебувають у власності юридичних осіб, встановити у розмірі 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування.
19. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня становить 3 200 грн.
20. Тобто, починаючи з березня по грудень 2017 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке розташоване за межами центральної частини міста та перебуває у власності юридичних осіб, становить 16 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування (3 200 х 0,5 %).
21. Водночас із матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що відповідно до поданої декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, ТОВ "НЕШ ГРУП" застосовано ставку податку за IV квартали у розмірі 8 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування.
22. Ураховуючи приписи Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII, а також прийняття відповідно до вказаного Закону Дніпровською міською радою рішення про встановлення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб на 2017 рік, Суд зазначає, що використання коефіцієнта 0,5 можливе лише у січні-лютому, а не на весь 2017 рік, як помилково вважає позивач.
22. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28 січня 2020 року у справі № 816/749/17, від 25 березня 2021 року у справі № 823/2019/17.
23. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність донарахування ТОВ "НЕШ ГРУП" податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з березня по грудень 2017 року, виходячи з розрахунку 16 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0004091225 від 08 серпня 2018 року.
23. Щодо доводів скаржника про порушення контролюючим органом порядку проведення камеральної перевірки, оскільки ГУ ДФС у Дніпропетровській області були використані не тільки дані податкової декларації ТОВ "НЕШ ГРУП", але й рішення Дніпропетровської міської ради від 15 лютого 2017 року № 12/18, колегія суддів зазначає наступне.
24. За положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
25. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
26. Порядок проведення камеральної перевірки визначений у статті 76 ПК України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
27. Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібна згода платника податків, а також його присутність. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.
28. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 813/448/17.
29. Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення відповідачем камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 45 000,66 грн внаслідок неправильного застосування ставки податку.
30. Тобто у даному випадку під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом виявлено методологічну помилку, допущену позивачем при складанні податкової декларації, що охоплюється предметом камеральної перевірки, у зв`язку з чим колегія суддів уважає, що відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
31. Ураховуючи вищевикладене у сукупності, Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, натомість підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
32. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.
34. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд