ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/319/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - Шайка С. В. (адвоката),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 (колегія суддів: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Матущак О. І.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 (суддя Фанда О. М.) у справі
за позовом Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України
до 1) Державного реєстратора Узинської сільської ради Івано-Франківської області Ногіна Володимира Володимировича, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України
про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнання незаконним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2020 року Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України (далі - Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного реєстратора Узинської сільської ради Івано-Франківської області Ногіна Володимира Володимировича (далі - державний реєстратор) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм" (далі - ТОВ "Інвестайм") про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу), індексний номер: 45184232 від 24.01.2019 про державну реєстрацію за ТОВ "Інвестайм" права власності на незавершене будівництво - СТО транспортних засобів, загальною площею 208 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, буд. 9; визнання незаконним та скасування запису № 29976817 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення державного реєстратора № 45184232 від 24.01.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а саме: права власності на незавершене будівництво - СТО транспортних засобів, загальною площею 208 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, буд. 9.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії ТОВ "Інвестайм" є такими, що не відповідають умовам укладеного договору, а рішення державного реєстратора, які прийнятті на виконання процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Ці твердження позивач мотивував тим, що державним реєстратором при поданні заяви ТОВ "Інвестайм" не перевірено наявність у товариства документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва (яка знаходиться у користуванні позивача), а також наявність документу, що дає право на виконання будівельних робіт. Тому, на думку позивача, зазначені обставини порушують права Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 910/91/20, відмовлено у задоволенні позовних вимог Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу до державного реєстратора та ТОВ "Інвестайм".
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не обґрунтував, яке саме його право порушено, та не підтвердив сам факт порушення права. Щодо порушення, на думку позивача, його права на користування земельною ділянкою, судами зазначено, що, підписуючи Договір від 18.09.2018, позивач погодився з тим, що об`єкт будівництва буде розташовуватись на земельній ділянці, яка перебуває у нього в оренді, а тому, за висновком судів, такі твердження позивача є безпідставними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 у справі № 909/319/20, до Верховного Суду звернувся Івано-Франківській міський спортивно-технічний клуб із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Івано-Франківській міський спортивно-технічний клуб зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТОВ "Інвестайм" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Інвестайм" зазначає, що твердження позивача про порушення його прав орендаря земельної ділянки не відповідають дійсності. Згідно з укладеним договором, позивачем надано згоду на будівництво об`єкта з наданням будівельного майданчика (доступу до земельної ділянки). Також ТОВ "Інвестайм" зазначає, що позивач, звертаючись до суду, не довів належними та допустимими доказами, в чому саме полягає порушення його прав чи законних інтересів унаслідок прийняття реєстратором спірного рішення та внесення відповідного запису.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач - Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб є користувачем земельної ділянки площею 0,9182 га, яка знаходиться у м. Івано-Франківську на вул. Набережна ім. В. Стефаника, на підставі договору оренди землі № 320 від 15.07.2010 та додаткової угоди від 21.03.2014.
4.2. 18.09.2018 між Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (в тексті договору - сторона 1), Івано-Франківським міським спортивно-технічним клубом (в тексті договору - сторона 2) та ТОВ "Інвестайм" (в тексті договору - сторона 3) укладено договір на будівництво технічних та допоміжних приміщень для розміщення станції технічного та сервісного обслуговування транспортних засобів (у формі боксових гаражів) на вул. Набережна ім. В. Стефаника, 9 у м. Івано-Франківську (далі - Договір).
4.3. Відповідно до пункту 1.1 Договору, його предметом є співпраця і участь сторін у будівництві технічних та допоміжних приміщень для розміщення станції технічного та сервісного обслуговування транспортних засобів (у формі боксових гаражів) на вул. Набережна ім. В. Стефаника, 9 у м. Івано-Франківську та встановлення відповідного обладнання (в тексті договору - об`єкт); передача сторонами 1, 2 стороні 3 передбачених цим договором функцій замовника щодо проектування та будівництва об`єктів, що будуть збудовані в майбутньому; спільні заходи щодо введення об`єкта в експлуатацію та оформлення права власності. Сторона 1 в свою чергу зобов`язалась оплатити вартість будівництва, а сторона 3 - здійснити будівництво об`єкта і протягом 10-ти календарних днів передати по акту прийому-передачі стороні 1.
4.4. Згідно з пунктом 1.2 Договору, ТОВ "Інвестайм", здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить у межах цього договору всі необхідні юридичні дії та укладає на власний розсуд будь-які правочини, спрямовані на будівництво об`єкта.
4.5. Пунктом 1.3 Договору передбачено, що ТОВ "Інвестайм" зобов`язалося вчинити від свого імені дії, визначені пунктом 1.5 Договору. Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України та Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб передали, а ТОВ "Інвестайм" - взяло на себе зобов`язання здійснювати функції замовника щодо проектування, будівництва, спільного введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкт будівництва та або його частини, визначені виключно цим договором (пункт 1.5 Договору).
4.6. Плановий термін завершення будівництва - не пізніше 2-3 кварталу 2019 року (пункт 2.2 Договору). Відповідно до пункту 2.3 Договору, об`єкт розміщуватиметься на земельній ділянці площею 0,9182 га, яка розташована на вул. Набережна ім. В. Стефаника, 9, та належить Івано-Франківському міському спортивно-технічному клубу на праві користування (Договір оренди землі № 320 від 15.07.2010, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:02:001:0026).
4.7. В пункті 2.4 Договору сторони погодили, що Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України та Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб надають ТОВ "Інвестайм" право безперешкодного доступу до ділянки на весь період будівництва.
4.8. Пунктом 4.4.8 Договору передбачено, що сторона 2 спільно зі стороною 1 зобов`язались надати ТОВ "Інвестайм" земельну ділянку для ведення будівництва з метою виконання умов договору.
4.9. Згідно з пунктом 3.3 Договору, після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України набуває право власності на весь об`єкт без врахування тієї частини, яка за умовами цього договору чи додатків до нього може бути передана ТОВ "Інвестайм".
4.10. Відповідно до пункту 6.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору.
4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 22.01.2019 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "Інвестайм" на незавершену будівництвом СТО транспортних засобів за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 9 (ступінь готовності 80%). При цьому, за даними інформаційної довідки, підставою для реєстрації права власності є: договір від 17.12.2018 та повідомлення про початок будівельних робіт ІФ 061182710027 від 17.12.2018, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
4.12. Водночас судами констатовано, що 11.02.2019 між Громадською організацією "Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України" та ТОВ "Інвестайм" укладено договір міни, відповідно до умов пункту 1 якого Громадська організація передала, а Товариство прийняло 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих, учбових будівель та гаражів, що знаходяться у м. Івано-Франківську, на вул. Гетьмана Мазепи, 144, що становить приміщення першого поверху літери "А". В свою чергу, Товариство передало, а Громадська організація прийняла об`єкт незавершеного будівництва готовністю 80%, що знаходиться у м. Івано-Франківську на вул. Набережна ім. В. Стефаника, 9, будівництво якого ТОВ "Інвестайм" зобов`язалось закінчити до 01.12.2019 за власний кошт, згідно з кошторисом.
4.13. Відповідно до пункту 4 Договору міни, незавершене будівництво знаходиться на земельній ділянці площею 0,9183 га, кадастровий номер 2610100000:02:001:0026. Згідно з пунктом 5 Договору міни, вартість 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих, учбових будівель та гаражів становить 28 578,90 грн; вартість об`єкта незавершеного будівництва становить 560 760,80 грн. Відчужувані об`єкти нерухомого майна передаються сторонами в день нотаріального посвідчення договору (пункт 6 договору міни).
4.14. Позивач звернувся до суду, вважаючи, що дії ТОВ "Інвестайм" є такими, що не відповідають умовам укладеного договору, а рішення державного реєстратора, які прийнятті на виконання процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є протиправними, а тому - підлягають скасуванню.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача 2, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ТОВ "Інвестайм" права власності на незавершене будівництво.
5.3. Розглядаючи зазначену позовну вимогу та оцінюючи доводи позивача про порушення його права як користувача земельною ділянкою площею 0,9183 га, кадастровий номер 2610100000:02:001:0026, яка знаходиться у м. Івано-Франківську на вул. Набережна ім. В. Стефаника, на підставі договору оренди землі № 320 від 15.07.2010 та додаткової угоди від 21.03.2014, суди установили, що правовідносини між Івано-Франківським міським спортивно-технічним клубом, Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та ТОВ "Інвестайм" виникли на підставі тристороннього договору на будівництво технічних та допоміжних приміщень для розміщення станції технічного та сервісного обслуговування транспортних засобів (у формі боксових гаражів) на вул. Набережна ім. В. Стефаника, 9 у м. Івано-Франківськ від 18.09.2018.
5.4. Господарськими судами констатовано, що у зазначеному тристоронньому договорі сторони погодили, що ТОВ "Інвестайм" вчиняє у межах договору всі необхідні юридичні дії та укладає на власний розсуд будь-які правочини, спрямовані на будівництво об`єкта; ТОВ "Інвестайм" зобов`язалося вчинити від свого імені дії, визначені в пункті 1.5 договору; взяло на себе зобов`язання здійснювати функції замовника щодо проектування, будівництва, спільного введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкт будівництва та або його частини, визначені виключно цим договором. При цьому Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України та Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб погодились передати зазначені зобов`язання ТОВ "Інвестайм" (пункти 1.2, 1.3, 1.5 Договору).
5.5. Крім того, суди установили, що сторони договору домовились про те, що об`єкт розміщуватиметься на земельній ділянці площею 0,9182 га, яка розташована на вул. Набережна ім. В. Стефаника, 9, та належить (земельна ділянка) Івано-Франківському міському спортивно-технічному клубу на праві користування (договір оренди землі № 320 від 15.07.2010, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:02:001:0026). При цьому Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України та Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб зобов`язалися надати ТОВ "Інвестайм" земельну ділянку для ведення будівництва з метою виконання умов договору та право безперешкодного доступу до ділянки на весь період будівництва (пункти 2.3, 2.4, 4.4.8 Договору).
5.6. Водночас, розглядаючи цю справу, господарські суди попередніх інстанцій врахували, що відповідно до умов укладеного тристороннього договору, після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі, право власності на весь об`єкт (без врахування тієї частини, яка за умовами договору чи додатків до нього може бути передана ТОВ "Інвестайм") набуває Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України, а не Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб (пункт 3.3 Договору).
5.7. Верховний Суд зазначає, що підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З урахуванням змісту статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, суд, вирішуючи господарський спір, з`ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
5.8. Врахувавши всі встановлені фактичні обставини та оцінивши доводи учасників справи, господарські суди дійшли висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами в чому саме полягає порушення його прав чи законних інтересів унаслідок прийняття державним реєстратором спірного рішення та внесенням відповідного запису.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування запису № 29976817 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
5.9. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.10. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.11. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.12. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
5.13. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
5.14. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
5.15. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
5.16. Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5.17. Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
5.18. В частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
5.19. Поряд із цим, господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи враховано, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
5.20. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
5.21. Отже, у розумінні положень наведеної норми у редакції, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора та подання позову, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
5.22. Судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи зазначено, що виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5.23. Таким чином, розглядаючи цю справу, господарські суди з посиланням на правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, врахували, що з 16.01.2020, тобто на час звернення Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу із позовом, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.
5.24. За змістом статі 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.25. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.26. З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання незаконним та скасування запису № 29976817 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Івано-Франківської області Ногіна В. В. № 45184232 від 24.01.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).
5.27. Івано-Франківській міський спортивно-технічний клуб не погоджується з такими висновками, а тому звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення господарських судів попередніх інстанцій. Водночас Івано-Франківській міський спортивно-технічний клуб звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.28. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.29. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.
5.30. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.31. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Спектр" до Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання неправомірними дій державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Полякова Максима Олександровича щодо відмови ТОВ "Спектр" у державній реєстрації права власності на нерухоме майно (павільйон), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64; визнання недійсним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.07.2017 № 36104336, прийнятого державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Поляковим Максимом Олександровичем; визнання за ТОВ "Спектр" права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64; зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що належить на праві власності ТОВ "Спектр" і знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
Водночас позовні вимоги у зазначеній справі були обґрунтовані тим, що 06.07.2017 представник ТОВ "Спектр" Сендик О. О. звернувся до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, однак отримав від державного реєстратора Полякова М. О. рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.07.2017 № 36104336. Рішення про відмову обґрунтовується тим, що проведення державної реєстрації права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна - павільйон, є неможливим, оскільки він є об`єктом малої архітектурної форми.
При цьому, розглядаючи справу № 916/1608/18, господарські суди установили, що 12.07.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Поляковим М. О. було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 36104336. Державний реєстратор, посилаючись на норми статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 18, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, вирішив, що заявлене речове право не підлягає державній реєстрації, оскільки павільйон не є капітальною спорудою.
Отже, відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у цій справі та справі № 916/1608/18, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.
5.32. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ПрАТ "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" до Врадіївської районної державної адміністрації про скасування рішення Врадіївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38096214 від 13.11.2017, а саме права оренди земельної ділянки; скасування рішення Врадіївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38098726 від 13.11.2017, а саме права оренди земельної ділянки.
Водночас у цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "при цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")".
5.33. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки; визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; витребування на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради з незаконного володіння TOB "Забудова-Д" земельних ділянок.
У цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18)".
5.34. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу допоміжного приміщення (горища) загальною площею 106,8 кв. м; витребування з незаконного володіння ТОВ "Аракс-Груп" допоміжного приміщення (горище), загальною площею 106,8 кв. м; зобов`язання Реєстраційну службу скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно, за індексним номером 768835 від 07.03.2013, за індексним номером 2232536 від 14.05.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Водночас у цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права".
5.35. Проаналізувавши висновки, на які посилається скаржник, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Крім того, Верховний Суд зазначає, що з 16.01.2020, тобто на час звернення Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу із позовом діяла інша редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав. Правові висновки щодо застосування зазначеної статті, з урахуванням внесених до неї змін, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19 та враховані господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.
5.36. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.37. Доводи скаржника про те, що господарські суди, встановивши неефективність обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання незаконним та скасування запису державного реєстратора, помилково не звернули увагу не те, що серед заявлених позовних вимог була вимога про скасування рішення державного реєстратора, не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом, оскільки зміст оскаржуваних рішень свідчить, що судами розглянуто зазначену позовну вимогу та відмовлено у її задоволенні у зв`язку з недоведенням позивачем належними та допустимими доказами, в чому саме полягає порушення його права чи законних інтересів унаслідок прийняття державним реєстратором спірного рішення.
5.38. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.