Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 210/5861/14-к
Провадження № 51 - 1036 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Круценко Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12014040710000269 від 28 січня 2014 року, щодо:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Висоцького О.О. на вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року засуджено:
ОСОБА_3 за ст. 15 ч. 3 ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_1 за ст.15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_4 за ст.15 ч. 3 ст.185 ч. 2 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 не обирався.
Вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнано винуватими та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до наказу (розпорядження) № 1471 від 19 жовтня 2012 року Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" (далі ПАТ "АМКР") ОСОБА_2 призначений на посаду слюсаря по ремонту рухомого складу ПАТ "АМКР", ОСОБА_4 призначений на посаду електрозварювальника ручної зварки ПАТ "АМКР", ОСОБА_1 переведений з посади слюсаря рухомого складу ЖДЦ № 2 дільниці екіпірувальних пунктів за ПТО локомотивів піддільниці ПТО станції "Шихтова" 6-го розряду на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу ЦРСПС екіпірувальних пунктів за ПТО локомотивів піддільниці станції "Шихтова" 6-го розряду, - тобто мали доступ до території ПАТ "АМКР".
В невстановлений слідством час та в невстановленому слідством місті, працівники ПАТ "АМКР" ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вступили в злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна, а саме, маючи доступ до місця зберігання дизельного пального, вирішили таємно заволодіти дизельним паливом, та з метою реалізації свого злочинного наміру в період з 19:00 години 27 січня 2014 року до 01:00 години 28 січня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 приготували та заповнили дизельним пальним 12 ємностей по 20 літрів кожна, а дві ємності об`ємом 20 літрів, одну з яких згідно протоколу огляду предмету від 28 липня 2014 року заповнили до позначки 11 літрів, другу до позначки 9 літрів, загальним об`ємом 260 літрів, після чого помісили їх до поліетиленових пакетів, підготувавши до виносу з території підприємства.
Після чого, 28 січня 2014 року близько 01:00 годин ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, перебуваючи на території станції "Шихтова" ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", розташованого по вул. Орджонікідзе (на теперішній час, - Криворіжсталі), 1, в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом вільного доступу до приміщення для видачі дизельного палива станції "Шихтова" із резервуару №1, таємно та незаконно заволоділи дизельним паливом в раніше підготовлених ємностях загальним об`ємом 260 літрів, на загальну суму 2014,24 гривень, та в подальшому перенесли вказані ємності до огорожі, яка відділяє станцію "Шихтова" від адміністративного комплексу РМЦ, та шість з них перекинули через неї, а решту, тобто ще вісім каністр, перекинути не встигли, оскільки були виявлені та затримані працівниками охорони ТОВ "РОА "СТАФ", тобто не вчинили всіх дій, які вважали за необхідне для доведення злочинного наміру до кінця по причинам, що не залежали від їх волі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційні скарги прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дячуна М.В. і захисника обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Висоцького О.О. залишено без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Висоцький О.О. просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Не погоджуючись із висновками судів обох інстанцій, захисник заперечує встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження та вказує на недоведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України за обставин, встановлених у вироку суду. Вважає, що судами не було встановлено яким чином каністри в поліетиленових пакетах потрапили на територію підприємства, кому саме належали знайдені каністри та чи була рідина в каністрах саме дизельним пальним. Вказує на наявні, на його думку, протиріччя в показаннях свідків та поясненнях обвинувачених, які в судовому засіданні усунені не були. Зазначає, що обвинувачені не давали своєї згоди на застосування до них положень ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України, у зв`язку із чим суд, закривши кримінальне провадження, порушив вимоги ст. 285 ч. 3 КПК України. Також вказує про невиконання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України щодо повторного дослідження доказів та неналежне обґрунтування ухвали щодо залишення його апеляційної скарги без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України, обґрунтовано послався: на показання свідка ОСОБА_5, який безпосередньо бачив як обвинувачені переносили 28 січня 2014 року каністри через дорогу; показання свідка ОСОБА_6, який того дня був на чергуванні та бачив каністри, які знаходилися біля огорожі; на показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які, хоч і не були очевидцями вчинення кримінального правопорушення 28 січня 2014 року, проте прибули на місце вчинення кримінального правопорушення одразу після затримання обвинувачених та бачили каністри з дизельним пальним, які були вилучені у обвинувачених; показання свідка ОСОБА_10, яка підтвердила, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 23:00 год. до 06:00 год. ранку; показання свідка ОСОБА_11, який підтвердив, що вилучені каністри з речовиною схожою на дизельне паливо в кількості 260 л зберігалися на території ПАТ "АМКР", приміщення було опечатане.
Крім того, судом були досліджені та враховані інші докази кримінального провадження, в тому числі: протокол огляду від 28 січня 2014 року, з якого вбачається коли і за яких обставин були виявлені поліетиленові пакети чорного кольору з каністрами в них із речовиною зі специфічним запахом, схожим на дизельне паливо; акти про порушення від 28 січня 2014 року № 109/225, № 110/226, № 108/224 складені працівниками Департаменту по безпеці ПАТ "Арселор Мітал Кривий ріг" ТОВ "РОА "СТАФ", складені працівниками Департаменту по безпеці ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" ТОВ "РОА "СТАФ" відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; заяву ПАТ "АМКР" на ім`я начальника Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які були 28 січня 2014 року помічені працівниками охорони під час спроби крадіжки 14 каністр, 260 л дизельного палива, забарвленого у синій колір, що свідчить про його належність ПАТ "АМКР"; акт інвентаризації, складений комісією з працівників ПАТ "АМКР", відповідно до якого були виявлено нестачу в кількості 260 літрів дизельного палива; розпорядження про призначення комісії для проведення інвентаризації від 28 січня 2014 року № 49; накладною вимогою № 4908525765 на відпуск матеріалів; протокол засідання комісії від 28 січня 2014 року щодо розгляду результатів позапланової інвентаризації дизельного палива на ПТО Шихтова, на якому встановлено нестачу дизельного пального в кількості 260 л, вагою 217 кг на суму 2014,24 грн.; інвентаризаційним описом (порівняльна відомість) № 2031/01/14-17212, згідно з якою розмір нестачі пального складає 217 кг на суму 2014,24 грн.; акт виміру ГСМ до акту огляду та виявлення № 109 від 28 січня 2014 року, відповідно до якого загальний обсяг вилученого дизельного палива склав 260 л; рапорти від 28 січня 2014 року, складені начальником зміни ТОВ "РОА "СТАФ", охоронцем ОСОБА_5, старшим охоронцем ОСОБА_12 ; зберігальну розписку, з якої вбачається, що вилучені 14 каністр, 28 січня 2014 року були передані на зберігання начальнику ТОВ "РОА "СТАФ" від слідчого ОСОБА_13, а 29 січня 2014 року начальником ТОВ "РОА "СТАФ" передано 14 каністр на зберігання старшому майстру ОСОБА_14 ; наказ (розпорядження) № 1471 від 19 жовтня 2012 року про переведення на іншу роботу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 ; протокол огляду місяця події від 23 липня 2014 року, в ході якого досліджені приміщення, де знаходяться баки АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, в яких зберігається дизельне паливо; протокол огляду предметів від 28 липня 2014 року, в ході якого оглянуто 14 каністр, які розташовані на ділянці місцевості на стації "Східна-сортувальна" по АДРЕСА_2 ; акт виміру ГСМ до акту огляду та виявлення № 108 від 28 січня 2014 року, відповідно до якого загальний обсяг вилученого дизельного палива склав 260 л; витяг з журналу виміру нафтопродуктів в резервуарах ЕП та ПТО ст. Шихтова; виписку з електронної бази обліку ГСМ за 27 січня 2014 року (зміна з 19.00год. до 07.00год.); лист ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" №15-455 від 28 липня 2014 року, з якого вбачається, що 260 л дизельного палива викрадено з резервуара, що знаходиться на екіпірувальному пункті та пункті технічного обслуговування ст. "Шихтова"; інструкцію про порядок надходження, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів в УЖДТ; службову записку начальника ЦРПС ПАТ "АМКР"; протокол огляду від 20 жовтня 2014 року з фото таблицею - приміщення екіпірувального пункту ст. "Шихтова", в якому знаходиться колонка червоного кольору з написом "Дизпаливо" та інвентарним номером 172/100075 та лічильником крупної форми зі шкалою від 1 до 10; протоколи засідання інвентаризаційної комісії ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 05 січня 2014 року, 05 лютого 2014 року, 01 березня 2014 року та додані до них накладними-вимогами, інвентаризаційними описами, згідно з якими встановлено надлишки по дизельному паливу на ЕП та ПТО ст. "Шихтова".
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував дії кожного з них за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Необґрунтованими є доводи касаційної скарги захисника щодо невстановлення обставини того, що у вилучених каністрах було саме дизельне пальне, а не інша речовина, з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції вирішувалось заявлене прокурором Дячуном М.В. клопотання про призначення у кримінальному провадженні експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, на вирішення якої прокурор просив поставити наступні питання: чи належать вилучені речовини (рідини) до нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів?; якщо належать, то до якого їх роду?; чи мають вилучені нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали спільну родову (групову) належність зі зразками, наданими на експертизу потерпілим?; чи не походять вилучені нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали з однієї ємності?
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року було відмовлено у задоволенні такого клопотання прокурора, зокрема з підстави того, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_15 заперечували проти його задоволення, оскільки відповіді на питання, які ставились прокурором у клопотанні вже містилися в матеріалах кримінального провадження та не потребували додатково з`ясування.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги захисника щодо допущеного судом першої інстанції порушення вимог ст. 285 ч. 3 КПК України та закриття кримінального провадження з порушенням цих вимог закону, оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_16 не закривалось на підставі ст. 49 КК України як про це вказує захисник у скарзі. В даному кримінальному провадженні було постановлено обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4, призначено кожному із них покарання за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України та звільнено їх від його відбування на підставі ст. 49 ч. 1 п. 3, ст. 74 ч. 5 КК України, на що згода обвинувачених не була обов`язковою.
Питання, щодо дослідження яких у законі встановлена заборона, суд касаційної інстанції не вправі досліджувати незалежно від процесуальних позицій сторін. Таким чином, доводи касаційної скарги захисника щодо неповноти судового розгляду в суді першої інстанції, в тому числі щодо арифметичних розбіжностей при обрахуваннях, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції відповідає встановленим до нього вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Висоцького О.О. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив їх доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Колегія суддів апеляційного суду, проаналізувавши позицію обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, співставивши її з обвинуваченням, що їм інкримінується, а також з наявними показаннями та з іншими доказами, дослідженими судом, зробила висновок про те, що ці докази є логічними, послідовними та об`єктивними і підтверджують вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Зазначені докази винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, достовірними, допустимими, достатніми та такими, що не суперечать Конституції України та нормам КПК України.
Апеляційний суд належним чином мотивував свій висновок щодо необґрунтованості доводів апеляційних скарг захисника, які аналогічні доводам його касаційної скарги, зазначивши в ухвалі мотиви, з яких їх залишено без задоволення.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження захисник Висоцький О.О. подавав до апеляційного суду письмове клопотання в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, проте 20 листопада 2020 року в судовому засіданні апеляційного суду захисник вказав про відсутність у нього будь-яких клопотань до початку апеляційного розгляду та на уточнююче запитання головуючого стверджувально відповів про відсутність будь-яких доповнень чи клопотань, у зв`язку із чим доводи його касаційної скарги щодо невиконання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кожним із них кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації їх дій.
За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Висоцького О.О. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд