Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 404/7997/18
провадження № 61-15993св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року у складі судді Павелко І. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (далі - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій установ досудового розслідування, прокуратури у зв`язку з виправдувальним вироком.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10 липня 2012 року старший слідчий у особливо важливих справах 4-го відділу 1-го управління Головного слідчого управління СБ України виніс постанову про порушення кримінальної справи за ознаками складів злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України, відносно неї та невстановлених слідством посадових осіб Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд".
03 вересня 2012 року її було затримано в порядку статей 106, 115 КПК України (1960 року).
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/21258/2018 задоволено подання старшого слідчого з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції Яновського І. Є. від 04 вересня 2012 року про обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався до 16 травня 2013 року, з 17 травня 2013 року до 16 вересня 2013 року, запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт і продовжувався він до 16 травня 2014 року.
21 листопада 2012 року кримінальна справа відносно неї була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012120000000018.
25 грудня 2012 року її було повідомлено про підозру, а 02 січня 2013 року старшим прокурором відділу керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБ України Генеральної прокуратури України у вказаному провадженні було затверджено обвинувальний акт. Після цього справа була направлена для судового розгляду до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.
У вересні 2012 року за місцем її фактичного проживання було проведено обшук.
На момент затримання, вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ "Домінікана" та отримувала заробітну плату в розмірі 8 000,00 грн. Внаслідок затримання, 03 вересня 2012 року її було звільнено з займаної посади. Також вона була зареєстрована як ФОП та отримала дохід за 2012 рік в розмірі 1 743 109,64 грн.
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року у справі № 390/548/13-к її було визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 191 КК України, та виправдано за відсутністю складів злочинів.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року вирок Кіровоградського районного суду було залишено без змін, а апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області залишено без задоволення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року вказані судові рішення залишено без змін.
Позивачка вказує, що відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", їй повинно бути відшкодовано втрачений заробіток на загальну суму 305 460,00 грн, сума втраченого доходу від підприємницької діяльності у розмірі 1 888 368,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2 087 500,00 грн.
Крім того, у зв`язку з її звільнення з посади головного бухгалтера, заробітна плата не нараховувалася, припинилися виплати до Пенсійного фонду України та не сплачувалися податки з доходу від підприємницької діяльності. Тому вважає, що для встановлення неперервності її трудового стажу и погашення заборгованості за період відсторонення її від посади, необхідно з розрахованих сум неотриманої нею заробітної плати з 03 вересня 2012 року по 16 вересня 2013 рік та ФОП провести перерахування в сумі 48 933,56 грн до Пенсійного фонду України та в органи ДФС - єдиний податок в сумі 4919, 68 грн.
Також вважає, що підлягають відшкодуванню, згідно статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" такі матеріальні витрати як: послуги адвокатів - 587 500,00 грн, транспортні витрати, проживання та харчування адвокатів - 63 150,00 грн, витрати пов`язані з хворобою - 26 800,00 грн; витрати, пов`язані з похованням рідної сестри ОСОБА_2, у розмірі 72 000,00 грн; інші витрати в розмірі 4 500 000,00 грн.
Разом з тим, на думку позивача, внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає у підірвані її ділової репутації, приниженні честі і гідності, у почутті сорому, що призвело до психічних страждань та погіршення стану здоров`я. Моральну шкоду оцінює у 10 000 000,00 грн.
З урахуванням поданих уточнень просила суд стягнути з ГУ ДКСУ у Кіровоградській області на її користь 4 281 328,00 грн заборгованість з заробітної плати, дохід від підприємницької діяльності та судові витрати; стягнути з ГУ ДКСУ у Кіровоградській області на її корись моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 грн; зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести обчислення обов`язкових внесків до ПФУ з розрахованих нею сум середньої заробітної плати за період з 03 вересня 2012 року по 05 вересня 2013 рік в сумі 48 933,56 грн; зобов`язати ГУ ДКС у Кіровоградській області з розрахованих нею 48 933,56 грн, перерахувати на розрахунковий рахунок ГУ ПФУ в Кіровоградській області грошові кошти у сумі 48 933,56 грн для погашення заборгованості до ПФУ борг за період з 03 вересня 2012 року до 15 вересня 2013 року; зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області перерахувати на розрахунковий рахунок ПФУ отримані грошові кошти у сумі 48 933,56 грн, від ГУ ДКСУ у Кіровоградській області грошові кошти 48 933,56 грн, в рахунок заборгованості за період з 03 вересня 2012 року по 15 вересня 2013 року для встановленого пенсійного їй стажу.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ПФУ в Кіровоградській області щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести обчислення обов`язкових внесків до ПФУ з розрахованих ОСОБА_3 сум середньої заробітної плати за період з 03 вересня 2012 року до 05 вересня 2013 року в сумі 48 933,56 грн; зобов`язання ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, з розрахованих ОСОБА_3 48 933,56 грн, перерахувати на розрахунковий рахунок ГУ ПФУ в Кіровоградській області грошові кошти у сумі 48 933,56 грн, для погашення заборгованості до ПФУ борг за період з 03 вересня 2012 року до 15 вересня 2013 року; зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області перерахувати на розрахунковий рахунок ПФУ отримані грошові кошти у сумі 48 933,56 грн, від ГУ ДКСУ у Кіровоградській області грошові кошти 48 933,56 грн, в рахунок заборгованості за період з 03 вересня 2012 року до 15 вересня 2013 року для встановленого пенсійного стажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДКСУ за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ГУ ДКСУ у Кіровоградській області матеріальної шкоди: заборгованість з заробітної плати 305 460,00 грн, втрачений дохід від підприємницької діяльності 1 888 368,00 грн, послуги адвоката 587 500,00 грн, транспорті витрати, проживання та харчування адвоката 63 150,00 грн, витрати пов`язані з хворобою 268 000,00 грн, втрати пов`язані з похованням рідної сестри 72 000,00 грн, інші витрати 4 500 000,00 грн - відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн, ураховуючи, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом 22 місяці 18 днів.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 та ГУ ДКСУ у Кіровоградській області подали апеляційні скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ГУ ДКСУ у Кіровоградській області задоволено частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року змінено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ДКСУ на користь ОСОБА_1 250 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, що склала 250 000,00 грн, проте залишив поза увагою, що відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода у випадках, до яких, зокрема, відноситься і даний спір, відшкодовується державою.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2020 року ГУ ДКСУ у Кіровоградській області подало до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення коштів з Державного бюджету України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, відзиву на вказану касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
09 грудня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Поваляєва О. Б. подана касаційна скарга на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Поваляєвим О. Б., відмовлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що старшим слідчим у особливо важливих справах 4-го відділу 1-го управління Головного слідчого управління СБ України капітаном юстиції Черняк І. P. 10 липня 2012 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження за ознаками складів злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, та частиною п`ятою статті 191 КК України відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством посадових осіб дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд".
03 вересня 2012 року ОСОБА_1 було затримано в порядку статей 106, 115 КПК України (1960 року).
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/21258/2012, провадження № 4/2610/3880/2012, задоволено подання старшого слідчого з ОВС 4-го відділу 1-го управління Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції Яновського І. Є. від 04 вересня 2012 року про обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався до 16 травня 2013 року, з 17 травня 2013 року до 16 вересня 2013 року запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт і продовжувався до 16 травня 2014 року.
21 листопада 2012 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012120000000018.
25 грудня 2012 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, а 02 січня 2013 року старшим прокурором відділу керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБ України Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції Василенком С. у вказаному провадженні було затверджено обвинувальний акт. В подальшому, справа була направлена для судового розгляду до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.
У вересні 2012 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 було проведено обшук.
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року у справі № 390/548/13-к обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 191 КК України, та виправдано за відсутністю складів злочинів.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року вирок Кіровоградського районного суду було залишено без змін, а апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області без задоволення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року у справі № 5-2129км15, за результатами розгляду касаційної скарги прокурора (який затвердив обвинувальний висновок), ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому у вказаній частині не підлягають перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції (в незмінній частині) та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають.