Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 748/1943/19
провадження № 61-5155св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Реус Роман Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Мамонової О. Є., від 20 лютого 2020 року.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,1 га об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, з визначення часток у праві власності на зазначене нерухоме майно по 1/2 за кожним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 2001 року проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_2, яка належить позивачу на праві приватної власності, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки.
04 листопада 2015 року позивач разом із ОСОБА_4 за спільні кошти придбали будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, які зареєстрували на ОСОБА_4
24 березня 2017 року між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а тому вона позбавлена можливості в іншому порядку довести своє право на 1/2 частку, ніж у судовому, адже інші спадкоємці її покійного чоловіка її права не визнають.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Хоменко Л. В. від 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки позивачем не доведено факт її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу на момент придбання спірного майна та не доведено придбання цього майна за спільні кошти.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 107,1 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7425583400:01:000:1984, що знаходиться у АДРЕСА_1, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підтверджені належними доказами.
Зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 23 березня 2017 року, оскільки 24 березня 2017 року між зазначеними особами було зареєстровано шлюб та законом визначено правовий режим майна, набутого під час шлюбу як спільне сумісне.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права на 1/2 частку у праві власності на спірне нерухоме майно підлягають задоволенню в силу положень частини першої статті 70 СК України, якою визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 лютого 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 05 квітня 2019 року у справі № 133/525/17 та інших постановах Верховного Суду.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
26 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року.
11 травня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 24 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т. 1 а. с. 17).
До реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, 04 листопада 2015 року ОСОБА_4 за договорами купівлі продажу придбав у ОСОБА_6 житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу (т. 1 а. с. 20- 31).
У пункті 6 та пункті 3.7 відповідно вказаних договорів зазначено, що покупець свідчить, що купівля цього житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки проводяться за згодою ОСОБА_1, з якою покупець перебуває у фактичних шлюбних відносинах та справжність її підпису на заяві - згоді на укладення договорів засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ковтун К. В. 04 листопада 2015 року за № 905 (т. 1 а. с. 21, 29).
Відповідно до звітів з експертної грошової оцінки ринкова вартість земельної ділянки у АДРЕСА_1 складає 46 550,00 грн, ринкова вартість житлового будинку з господарськими спорудами складає 114 214,00 грн (т. 1 а. с. 56-105).
Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця підтверджується, що ОСОБА_4 з 06 жовтня 2003 року отримував дохід від підприємницької діяльності (т. 1 а. с. 207, 234-245). Записами у трудовій книжці підтверджується, що він працював на різних посадах з жовтня 1988 року до лютого 2003 року (т. 1 а. с. 209-211).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. 1 а. с. 18).
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли ОСОБА_3 (донька померлого), ОСОБА_2 (матір померлого) та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 112-127).
На підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 23 березня 2017 року позивачем надано світлини із зображенням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час проведення дозвілля, запрошення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як сім`ї на весілля до третіх осіб у 2011 році та у 2015 році (т. 1 а. с. 42-46, т. 2 а. с. 17-23).
Позивач посилалась на те, що факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджується її реєстрацією місця постійного проживання ще 23 лютого 2017 року, до реєстрації шлюбу, у спірному будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 124 зворот), актом контрольного обліку електричної енергії від 14 березня 2017 року, під час складання якого позивач була присутня як споживач (т. 1 а. с. 39, 40), а також фактом реєстрації 24 березня 2017 року шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 125).
Проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.