Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/17065/17
провадження № 61-4994св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про захист прав споживачів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 12 вересня 2016 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 12/9/16/2 згідно умов якого ФОП ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання передати у власність покупцеві ОСОБА_1 комплект меблів, зазначений в ескізі (додаток № 1), остаточному ескізі (додаток № 3), специфікації (додаток № 2), остаточній специфікації (додаток № 4), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору він сплатив 325 240 грн, однак після здійснення оплати, відповідач почав ухилятися від підписання договору, а підписав його лише після погроз звернутися до правоохоронних органів.
Дату підписання договору, за наполяганням відповідача та його персоналу, які морально тиснули на нього, позивач вказав 08 червня 2017 року, хоча, фактично договір було укладено 12 вересня 2016 року, що підтверджується відповідною квитанцією про оплату.
Незважаючи на виконання позивачем умов договору, відповідні роботи відповідачем так і не було розпочато, йому з боку відповідача не було надано для узгодження та підписання ескіз та специфікацію товару, а також кінцевий ескіз та кінцеву специфікацію, що передбачено пунктами 4.2 та 4.3 договору.
У червні 2017 року відповідач повідомив позивача про поставку товару та направив йому своїх працівників для його встановлення.
Позивач зазначив, що всупереч вимогам пунктів 4.2 та 4.3 договору відповідач не узгодив з ним ескіз та специфікацію товару, а також кінцевий ескіз та кінцеву специфікацію на меблі.
Після поставки товару та встановлення меблів виявилось, що замовлення суттєво не відповідає його бажанням, тому акти прийому-передачі меблів позивач не підписував.
Сторонам не вдалось вирішити спір в позасудовому порядку.
Відповідач погодився лише усунути недоліки дивану, тумби у ванній, дзеркала та петель душової кабіни, з приводу чого було складено відповідну рекламацію, однак, протягом встановленого місячного строку відповідачем було лише замінено дзеркало, яке все одно не відповідало побажанням позивача, як і решта меблів.
Крім того, відповідачем було доставлено позивачу комплект побутової техніки для дому, однак, ні ціна доставленої йому техніки, ні моделі чи марки техніки, як і її габарити та інші характеристики, з позивачем не було узгоджено, не надано жодного гарантійного талону від офіційних дилерів техніки.
15 серпня 2017 року позивач направив відповідачу претензію про виконання умов договору протягом 7 днів або розірвання договору.
Позивач зазначив, що з відповідача на його користь підлягають стягненню у порядку статті 625 ЦК України інфляційні втрати, 3 % річних, а також пеня у відповідності до пункту 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з направлення претензії.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати договір купівлі-продажу комплекту меблів №12/9/16/2 від 12 вересня 2016 року таким, що укладений 12 вересня 2016 року та розірвати цей договір, а також стягнути з відповідача на свою користь сплачені кошти у розмірі 325 000 грн, компенсацію інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 63 572, грн та пеню у розмірі 4 228 грн.
Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію інфляційних втрат за період з 12 вересня 2016 року по 19 жовтня 2018 року у розмірі 88 692,95 грн, 3 % річних у розмірі 20 522,11 грн та пеню у розмірі 140 178,44 грн.
Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року у складі судді Усатової І. А. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано договір купівлі-продажу № 12/9/16/2 від 12 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 таким, що укладений 12 вересня 2016 року.
Розірвано договір купівлі-продажу № 12/9/16/2 від 12 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 325 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 88 692,95 грн, 3 % річних у розмірі 20 522,11 грн та пеню у розмірі 140 178,44 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не скористався своїм правом з`явитись до суду і спростувати доводи позивача, будь яких доказів суду не надав, клопотань про їх витребування не заявив.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року у складі судді Усатової І. А. заяву ФОП ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано договір купівлі-продажу комплекту меблів № 12/9/16/2 від 12 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 таким, що укладений 12 вересня 2016 року.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду про те, що договір купівлі-продажу № 12/9/16/2 між сторонами було укладено 12 вересня 2016 року, з моменту здійснення оплати позивачем договору, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 35 від 12 вересня 2016 року.
Разом з цим, апеляційним судом встановлено, а сторонами не заперечувалось те, що ескізи та специфікації товару відповідачем не складались, а позивачем не узгоджувались і не підписувались. Сторони жодних претензій один одному не заявляли, а матеріали справи не містять доказів заперечень з боку позивача на подальше продовження та виконання договору.
Сторонами не заперечувався й той факт, що відповідач поставив та встановив меблі позивачу разом із технікою, а позивач фактично їх прийняв.
Позивачем не доведено істотне порушення умов договору відповідачем та того, що внаслідок завданої цим шкоди позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
Встановлено, що позивач обрав безоплатне усунення недоліків товару, що підтверджується рекламацією, підписаною позивачем та представником відповідача.
У матеріалах справи відсутні докази істотного порушення вимог щодо якості поставленого відповідачем позивачу товару.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
29 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Сімоненко В. М. у касаційному провадженні № 61-4994св20 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
22 квітня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для повного задоволення заявлених позовних вимог.
Апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 6, 10, 12 Закону України "Про захист прав споживачів"), зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 333/6447/13-ц, від 14 лютого 2019 року у справі № 210/910/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 569/12830/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц.
Заявник вважає, що апеляційний суд неправильно застосував частину 1 статті 678 ЦК України, яка стосується правових наслідків передання продавцем товару неналежної якості покупцеві, а також не враховано положення статей 638, 655, 656, 662, 664 ЦК України щодо укладення договору купівлі-продажу та прав та обов`язків продавця та покупця.
Вважає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 81 ЦПК України (тягар доказування обставин належності виконання зобов`язання перед споживачем лежить на продавцеві товару) без врахування правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 333/6447/13-ц при розгляді даної справи та в порушення цього не встановив, на підставі наявних у справі доказів, фактичних обставин справи. Не врахував, що тягар доказування належності виконання зобов`язання перед споживачем лежить на продавцеві товару.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує на безпідставність доводів представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, викладених у відзиві на касаційну скаргу.