Постанова суду № 635/5796/14-ц від 26.05.2021 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого житлового приміщення

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 635/5796/14-ц

провадження № 61-16262св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" та ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08/13/0271, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 400 000 грн строком до 27 вересня 2029 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18,2 % річних.

28 травня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та позичальником укладено договір іпотеки № 08/13/0271-3, за умовами якого остання передала в іпотеку ПАТ АБ "Укргазбанк" житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1112 га, на АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 на праві власності.

Того ж дня, у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 08/13/0271-1, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором.

Оскільки позичальник не виконував умови кредитного договору, не дотримувався щомісячного графіку погашення кредиту, не у повному обсязі проводив погашення процентів за користування кредитними коштами, у ПАТ АБ "Укргазбанк" відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України виникло право дострокового звернення суми заборгованості у розмірі 650 206,66 грн, яка складається зі строкової заборгованості за кредитом у розмірі 377 727,07 грн, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 20 144,33 грн, заборгованості за процентами за період з 01 квітня 2017 року до 27 квітня 2017 року в розмірі 5 505,55 грн, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 242 825,71 грн та штрафу в розмірі 4 004 грн за невиконання умов договору щодо страхування предмету іпотеки.

26 жовтня 2015 року ПАТ АБ "Укргазбанк" направило відповідачам, які зареєстровані у житловому будинку на АДРЕСА_1, вимогу про добровільне виселення, яка залишилась невиконаною останніми.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило суд: у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 650 206,66 грн звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1112 га, на АДРЕСА_1, шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"; стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 650 206,66 грн; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з житлового будинку на АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року у складі судді Караченцева І. В., з урахуванням ухвал Харківського районного суду Харківської області від 07 травня 2018 року та від 17 серпня 2018 року про виправлення описок, позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 650 206,66 грн, яка складається з: строкової заборгованості по кредиту - 377 727,07 грн, простроченої заборгованості по кредиту - 20 144,33 грн, заборгованості за процентами - 242 825,71 грн, штрафу за невиконання умов кредитного договору та договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 4 004 грн, звернуто стягнення на житловий будинок, житловою площею 68,30 кв. м, загальною площею 124,90 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не нижче 409 000 грн.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 650 206,66 грн, яка складається з: строкової заборгованості по кредиту - 377 727,07 грн, простроченої заборгованості по кредиту - 20 144,33 грн, заборгованості за процентами 242 825,71 грн, штрафу за невиконання умов кредитного договору та договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 4 004 грн, звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер № 6325151001:00:002:0001, площею 0,1112 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не нижче 231 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 650 206,66 грн, яка складається з: строкової заборгованості по кредиту - 377 727,07 грн, простроченої заборгованості по кредиту - 20 144,33 грн, заборгованості за процентами поточна за період часу з 01 квітня 2017 року до 27 квітня 2017 року - 5 505,55 грн, простроченої заборгованості за процентами 242 825,71 грн, штрафу за невиконання умов кредитного договору та договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 4 004 грн.

Виселено з житлового будинку, житловою площею 68,30 кв. м, загальною площею 124,90 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умови кредитного договору від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконано, а тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості.

Встановивши, що в іпотеку передано житловий будинок, придбаний за рахунок кредитних коштів, місцевий суд дійшов висновку про виселення відповідачів без надання їм іншого постійного житла.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-2421св19).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 426 030,76 грн, яка складається з: 377 727,07 грн - строкова заборгованість за кредитом, 20 144,33 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 24 155,36 грн - заборгованість за процентами, 4 004 грн - штраф за невиконання умов договору щодо страхування предмету іпотеки, звернуто стягнення на житловий будинок житловою площею 68,30 кв. м, загальною площею 124,90 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. 28 травня 2013 року за реєстровим № 2127, зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданого Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. 28 травня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 68842863251, шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 426 030,76 грн, яка складається з: 377 727,07 грн - строкова заборгованість за кредитом, 20 144,33 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 24 155,36 грн - заборгованість за процентами, 4 004 грн - штраф за невиконання умов договору щодо страхування предмету іпотеки, звернуто стягнення на земельну ділянку кадастровий номер № 6325151001:00:002:0001, площею 0,1112 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. 28 травня 2013 року за реєстровим № 2127 та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. 28 травня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 68944763251 шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", за кредитним договором від 28 травня 2013 року № 08/13/0271 у розмірі 426 030,76 грн, яка складається: 377 727,07 грн - строкова заборгованість за кредитом, 20 144,33 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 24 155,36 грн - заборгованість за процентами, 4 004 грн - штраф за невиконання умов договору щодо страхування предмету іпотеки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що боржникналежно не виконує умови кредитного договору від 28 травня 2013 року № 08/13/0271, а тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, суд вважав необґрунтованими вимоги банку про виселення відповідачів з іпотечного майна без надання іншого житлового приміщення, оскільки житловий будинок, що є предметом іпотеки придбаний не за рахунок кредиту (400 000 грн - сума отриманого кредиту, а 728 000 грн - вартість предмета іпотеки), і, відповідно, виселення з такого будинку проводиться з наданням іншого постійного житла, яке за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР вказується у рішенні суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати в частині вирішення позовних вимог щодо звернення стягнення на житловий будинок житловою площею 68,30 кв. м, загальною площею 124,90 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер № 6325151001:00:002:0001, площею 0,1112 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 шляхом їх примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ПАТ АБ "Укргазбанк", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідачів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд при розгляді справи не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження 14-112цс19).

Касаційна скарга ПАТ АБ "Укргазбанк" мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження 14-317цс18), оскільки такі були викладені в справі, яка має інші фактичні обставини.

Вважає, що відповідачі підлягають виселенню з іпотечного житла без надання їм іншого житлового приміщення.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У січні 2021 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність висновків апеляційного суду, тому просить залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення, за виключенням вирішення позовних вимог про виселення, - без змін.

У лютому 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу банку, в якому вказують, що судом було правильно встановлено, що іпотечне майно було придбано тільки частково за кредитні кошти, доводи скарги банку, є безпідставними, тому в її задоволенні слід відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

12 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк".

Ухвалами Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ПАТ АБ "Укргазбанк" призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи за позовом АТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку№ 310/2950/18 (провадження № 61-16820сво19)

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2013 року між ПАТ АБ "Украгазбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08/13/0271, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 400 000 грн строком до 27 вересня 2029 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18,2 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28 травня 2013 року між ПАТ АБ "Украгазбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 08/13/0271-3, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належні їй житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Того ж дня в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 08/13/0271-1, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором.

Оскільки ОСОБА_1 допустила порушення взятих на себе зобов`язань, за розрахунком банку, станом на 27 квітня 2017 року, у неї утворилась заборгованість у розмірі 646 202,66 грн, яка складається з: строкової заборгованості за кредитом у розмірі 377 727,07 грн, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 20 144,33 грн, заборгованості за процентами за період з 01 квітня 2017 року до 27 квітня 2017 року у розмірі 5 505,55 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 242 825,71 грн та штрафу у розмірі 4 004 грн за невиконання умов договору щодо страхування предмету іпотеки.

17 березня 2014 року та 22 травня 2014 року ПАТ АБ "Украгазбанк" направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 претензії про дострокове повернення кредиту із зазначенням, що протягом 10 днів від дати отримання даної претензії боржник має сплатити заборгованість за кредитним договором.

26 жовтня 2015 року позивач також направив відповідачам претензію (вимогу) про добровільне виселення з житлового будинку на АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Встановивши, що боржник належно не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, при цьому 17 березня та 22 травня 2014 року ПАТ АБ "Украгазбанк" направляло ОСОБА_1 та ОСОБА_2 претензії про дострокове повернення кредиту, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши суму заборгованості, у погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, з урахуванням зміненого банком строку виконання кредитного договору, враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припинилося із закінченням цього строку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд правильно вказав, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, обґрунтовано пославшись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 154цс18).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про неврахування апеляційним судом при розгляді справи висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження 14-112цс19) щодо надіслання досудової вимоги, є безпідставними, оскільки вони стосуються правовідносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у той час, як у справі, яка переглядається, банк звернувся з відповідними вимогами до суду, а суд апеляційної інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Крім того, за змістом припису частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд, за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За змістом статті 40 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно до статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються, як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Верховним Судом України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР.

Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Встановивши, що житловий будинок наАДРЕСА_1, який є предметом іпотеки та з якого банк просить виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення, придбано за рахунок кредиту тільки частково (400 000 грн - сума отриманого кредиту, а 728 000 грн - вартість предмета іпотеки), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виселення з такого будинку може проводитися тільки з наданням іншого постійного житла, яке за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР вказується в рішенні суду, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог банку.

Усі доводи касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" зводяться до того, що відповідачі підлягають виселенню з іпотечного житла без надання їм іншого житлового приміщення. Проте, з позицією банку погодитися не можна.

Так, аналогічні правовідносини були предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка в постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18 (провадження № 61-16820сво19) дійшла висновку про необхідність відступу від правових висновків про те, що в разі встановлення, що в іпотеку передано нерухоме майно, придбане не лише за кредитні кошти, а й за особисті кошти іпотекодавця, з посиланням на статтю 40 Закону України "Про іпотеку" та статтю 109 ЖК Української РСР наявні правові підстави для виселення відповідачів без надання іншого житла.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, доводи касаційних скарг не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом розгляду і дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону та з якою погоджується Верховний Суд.

Переглядаючи справу при новому розгляді, суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 263-265, 382 забезпечив повний та всебічний розгляд справи, правильно встановив правовідносини, що виникли, та норми матеріального права, які їх регулюють, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позову ПАТ АБ "Укргазбанк", врахувавши при цьому на виконання вимог частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у цій справі, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд (провадження 61-2421св19).

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту