Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 667/7582/15-ц
провадження № 61-303св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Правекс Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Правекс Банк" на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс Банк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Правекс Банк" (далі - АТ "Правекс Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою
12,00% річних, строком повернення до 27 грудня 2025 року. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка станом на 29 травня 2015 року становила 33 246,99 доларів США та 251 245,37 грн, та яка складається із: 20 065 доларів США - тіло кредиту; 13 181,99 доларів США - проценти; 71 924,18 грн - пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту; 179 321,18 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 листопада 2015 року у складі судді Мусулевського Я. А. позовні вимоги
ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь
ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 246,99 доларів США та 251 245,37 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя у солідарному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про наявність заборгованості за кредитним договором та обгрунтованість позовних вимог є правильними, однак суд не звернув уваги на те, що банк звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ "Правекс-Банк" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності, оскільки вимога про дострокове стягнення заборгованості боржнику не направлялася, а строк дії договору встановлено до 27 грудня 2025 року, такий строк встановлено у й договорі поруки. Отже позивач має право на стягнення заборгованості у заявленому ним розмірі.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
18 січня 2021 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 12,00% річних, строком повернення до 27 грудня 2025 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки
За наданим АТ КБ "Правекс Банк" розрахунком, сума заборгованості у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, становить 33 246,99 доларів США та 251 245,37 грн, та яка складається із: 20 065 доларів США - тіло кредиту; 13 181,99 доларів США - проценти; 71 924,18 грн - пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту; 179 321,18 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
22 липня 2019 року ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності (а. с. 127-131).
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "Правекс Банк" здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо позичальника
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.
За правилом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику строком з 27 грудня 2005 року до 27 грудня 2025 року.
Пунктом 4. 4 кредитного договору передбачено, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 цього договору, припиняється достроково на 11-ий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України.
З аналізу змісту пункту 4. 4 кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, так як у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань.
Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таке застосування умов договору відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (провадження № 61-14987св19), та усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 372/2649/16-ц (провадження № 61-14471св18),
від 24 червня 2020 року у справі № 381/4598/16-ц (провадження
№ 61-18275св18).
За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що обов`язковою умовою для зміни строку виконання основного зобов`язання є направлення банком письмової вимоги є необґрунтованими. При цьому посилання заявника на правовий висновок, викладений у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 про те, що для зміни строку кредитування необхідним є пред`явлення до позичальника відповідної вимоги, врахуванню не підлягає, оскільки він зроблений за фактичних обставин, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається.
Судом апеляційної інстанції установлено, що останній платіж по тілу кредиту здійснений 23 листопада 2009 року у сумі 105 доларів США. В цей же день здійснений платіж по відсоткам за користування кредитом у сумі 261 доларів США. При цьому наступний платіж здійснений позичальником 15 квітня
2010 року у сумі 321 доларів США, який відповідно до умов
пункту 6.1.5 кредитного договору спрямований на погашення відсотків. Ще наступний платіж здійснений позичальником 07 липня 2012 року у сумі
120 доларів США, який спрямований на погашення відсотків. Отже, за умовами пункту 4.4 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив на 11-й день прострочення, тобто з 21 грудня 2009 року.
Після зміни строку виконання зобов`язання (21 грудня 2009 року) всі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4 кредитного договору позичальник зобов`язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати.
Таким чином, з 21 грудня 2009 року у позивача виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав. Здійснені позичальником платежі на погашення кредитної заборгованості 15 квітня
2010 року та 07 липня 2012 року свідчать про визнання боргу за кредитним договором, що у силу частини першої статті 264 ЦК України є перериванням перебігу позовної давності.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони погодили у кредитному договорі (пункт 4.4) зміну строку основного зобов`язання у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, врахувавши закінчення строку дії договору (21 грудня 2009 року), а також те, що останній платіж позичальником був здійснений 07 липня 2012 року (переривання позовної давності), а з позовом до суду банк звернувся у 04 вересня
2015 року, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Правекс Банк" до ОСОБА_1, у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем у апеляційній скарзі (а. с. 127-131).
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 квітня
2018 року № 200/11343/14-ц, якщо відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, 04 листопада 2015 року Комсомольським районним судом м. Херсона ухвалено заочне рішення у даній справі.
Судова повістка-повідомлення про призначене судове засідання
на 04 листопада 2015 року надсилалася ОСОБА_1, однак повернулася до суду першої інстанції у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 71, 72).
Відомості про повернення до суду першої інстанції повістки про виклик відповідача з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не свідчить про виконання судом обов`язку із належного повідомлення указаних учасників справи про дату та час її судового розгляду.
Зазначене є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності.