Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 761/10758/17
провадження № 61-17263св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "ВТБ Банк",
третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року у складі судді Юзькової О. Л. та постановуКиївського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 11 червня 2008 року між ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - ВАТ "ВТБ Банк"), правонаступником якого є АТ "ВТБ Банк", було укладено кредитний договір № 623/0081-0000007. Відповідно до цього договору він отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00 дол. США, що еквівалентно 242 575,00 грн, на споживчі цілі строком до 11 серпня 2038 року.
Внаслідок зростання курсу долара та погіршення власного фінансового стану позивач (позичальник) з 26 лютого 2015 року почав допускати прострочення обов`язкових платежів за кредитом.
У листі від 06 вересня 2016 року банк повідомив ОСОБА_1 про те, що його звернення про підтвердження можливості врегулювання проблемної заборгованості за кредитним договором розглянуто. Крім того, цим листом позичальника поінформовано про можливість внесення до 30 вересня 2016 року в рахунок погашення кредитної заборгованості не менше 20 000,00 дол. США із одночасним прощенням (списанням) залишку заборгованості. При цьому обов`язковою умовою прощення залишку боргу є підписання позичальником повідомлення про анулювання боргу.
Після сплати 09 вересня 2016 року позивачем 20 000,00 дол. США йому надано повідомлення про анулювання боргу. У повідомленні зазначено, що загальний розмір заборгованості, яка підлягає анулюванню (прощенню) станом на
09 вересня 2016 року становить 423 197,19 грн (еквівалент 15 887,09 дол. США). Крім того, позивач вказував, що у цьому повідомленні звернуто його увагу на необхідність задекларувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб з суми анульованої банком заборгованості за кредитним договором, а також сплатити військовий збір.
Банк, посилаючись на підпункт "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, подав до контролюючого органу за місцем свого розташування (ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві) податковий розрахунок доходу
у розмірі 423 197,19 грн, сплаченого на користь ОСОБА_1 як додаткове благо.
Дії щодо віднесення до доходів заборгованості за кредитним договором
ОСОБА_1 вважав необґрунтованими та такими, що вчинені всупереч вимогам законодавства України.
У результаті прощення банком на підставі статті 605 ЦК України суми боргу
у розмірі 15 887,09 дол. США позичальник грошових коштів не отримував, його витрати лише на виплату основної суми заборгованості становили 78 771,64 дол. США. Крім того, у період з 11 червня 2008 року до 09 вересня 2016 року курс долара зростав, що також збільшувало витрати на погашення кредиту, сплату процентів. Припинення зобов`язання шляхом прощення було єдиною пропозицією банку, яку позивач прийняв у зв`язку із нарахуванням процентів, штрафів, пені
у валюті кредиту.
Відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, прощена заборгованість за договором відноситься до збитків, що призводить до зменшення фінансового результату до оподаткування банком свого прибутку. Разом з цим, у пункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. У разі повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) обов`язок сплати податку з таких доходів покладається на боржника.
На переконання позивача, з метою уникнення необхідності доведення контролюючому органу наявність чи відсутність доходу, сплаченого на користь позивальника, а також ризику щодо сплати податку та настання відповідальності, банк неналежним чином виконав обов`язки податкового агента, передбачені підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, статті 18, статті 47 пункту 51.1 статті
51 ПК України, переклавши їх на позичальника.
Крім того, посилався на те, що між сторонами спірних правовідносин мала місце новація, а умови нового зобов`язання позивач виконав у повному обсязі.
Зважаючи на викладене ОСОБА_1 просив суд:
визнати неправомірними дії відповідача ПАТ "ВТБ Банк" про подачу інформації до Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утримання податків за формою № 1-ДФ щодо позивача ОСОБА_1 з включенням інформації за третій квартал 2016 року в сумі нарахованого та виплаченого доходу 423 197,19 грн з ознакою доходу "126 - додаткове благо";
зобов`язати відповідача подати уточнений розрахунок форми № 1-ДФ до Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утримання податків щодо сум, зазначених як додаткове позивача, виключивши з розрахунку форми № 1-ДФ щодо позивача ОСОБА_1 інформацію за третій квартал 2016 року в сумі нарахованого та виплаченого доходу 423 197,19 грн з ознакою доходу
"126 - додаткове благо".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 серпня
2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що
у судовому засіданні позивач та його представник не заперечували факт укладання кредитного договору та отримання грошових коштів у розмірі 50 000,00 дол. США, допущення прострочення виконання зобов`язань за цим договором, направлення до банку заяви щодо можливості прощення залишку боргу за певних умов, отримання пропозиції банку та її прийняття, сплати 20 000,00 дол. США та отримання повідомлення від банку про прощення суми заборгованості за основним боргом у сумі 423 197,19 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ПАТ "ВТБ Банк" відповідають вимогам законодавства України, а дії банку пов`язані з виконанням ним обов`язків, які покладені на нього нормами ПК України.
Апеляційний суд вказав, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про ненадання позивачем згоди на прощення боргу, а він не розумів значення своїх дій або такі домовленості з банком не відповідають його справжньому волевиявленню. Також під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено обставин, які свідчили б про зміну умов кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції вказав, що банк є податковим агентом відповідно до норми підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України. Банк як кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку визначеному законом, такий кредитор зобов`язаний виконати усі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених Законом.
Апеляційний суд не погодився з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо часу направлення вимоги банком про дострокове повернення кредиту банком та закінчення права банку вимагати дострокове повернення кредиту, оскільки позивач фактично погодився з пропозицією банка та погасив суму, яка була узгоджена між сторонами, для здійснення прощення (анулювання) боргу.
Проведення банком бухгалтерського обліку операції як прощення боргу не відноситься до правовідносин сторін, які охоплюються кредитним договором. Здійснені банком дії як податкового агента належать до його обов`язків, передбачених ПК України. Тим більше, що будь - які вимоги до позивача з боку податкових органів не заявлялись, або суд про них не був повідомлений. Таким чином суд апеляційної інстанції не встановив обставини, які свідчили б про зміну умов кредитного договору, а питання належного або неналежного виконання сторонами умов кредитного договору та заподіяння збитків не є предметом розгляду у цій справі.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку аргументам позивача та доказам у справі, які підтверджують відсутність доходу за кредитною операцією в цілому та наявність новації за кредитним договором (зміни первісних зобов`язань новим зобов`язанням), проігнорувавши їх.
Суди дійшли помилкового висновку, що обставин, які свідчили б про зміну умов кредитного договору, немає, а питання належного або неналежного виконання сторонами умов кредитного договору та заподіяння збитків не є предметом розгляду у цій справі.
Суди безпідставно не погодились із доводами позивача щодо наявності новації, зміни первісних зобов`язань новим зобов`язанням за договором про внесення змін № 1 до кредитного договору № 623/0081-0000007 від 11 червня 2008 року, адже наявність новації виключає можливість припинення зобов`язання шляхом прощення боргу, доводить протиправність дій АТ "ВТБ Банк". Обґрунтованість цих доводів підтверджується нормами закону та аргументами, викладеними у поясненнях позивача від 29 серпня 2018 року, від 03 червня 2019 року та в апеляційній скарзі. Спростування цих аргументів немає у тексті оскаржених судових рішень.
Оформлення АТ "ВТБ Банк" прощення боргу вчинено з метою для приховування виконання позивачем змінених зобов`язань за кредитним договором відповідно до домовленості сторін, а саме:
конструкція статті 605 ЦК України (прощення боргу) не передбачає наявності зустрічної дії майнового характеру з боку боржника, тобто задоволення майнового інтересу кредитора, оскільки припинення зобов`язання є єдиним предметом прощення боргу. У зв`язку з цим обсяг невиконаного зобов`язання не може лежати в основі прошення боргу, адже прощення боргу належить до безоплатних правочинів. Проте банк запропонував здійснити прощення (списання) залишку заборгованості за кредитним договором за умови сплати 20 000,00 дол. США (лист від 06 вересня 2016 року № 10696/1-2);
умова припинення зобов`язання щодо сплати 20 000,00 дол. США у рахунок погашення кредитної заборгованості до 30 вересня 2016 року не передбачені в кредитному договорі;
станом на 09 вересня 2016 року у відповідача підстав для списання 20 000,00 дол. США, сплачених позичальником відповідно до умов кредитного договору. Це підтверджується нормами статті 1071 ЦК України, пунктів 3.5, 4.18-4.19, абзацу шостого пункту 5.2.1, пунктів 5.2.2, 5.2.8, 5.2.11, 5.3.11 кредитного договору;
домовленість сторін кредитного договору за пропозицією банку спрямована на зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням, яким передбачено: зміну ціни із суми поточної заборгованості до 20 000,00 дол. США, скорочення строку кредитування з 11 серпня 2038 року до 30 вересня 2016 року, зміну порядку сплати кредиту (погашення позичальником кредитної заборгованості до 30 вересня 2016 року на суму 20 000,00 дол. США).
волевиявлення сторін кредитного договору спрямовано на зміну його умов з метою отримання банком коштів, наданих позивачу в кредит у сумі 20 000,00 дол. США, що приблизно еквівалентно оціночній вартості переданої в іпотеку квартири, на купівлю якої отримано кредит.
Суди безпідставно вважали, що позивач фактично погодився з пропозицією банка та погасив суму, яка була узгоджена між сторонами, з метою прощення (анулювання) боргу. Проте суди не врахували аргументи позивача щодо дати направлення вимоги банку про дострокове повернення кредиту та закінчення права банку вимагати дострокове повернення кредиту. До того апеляційний суд необґрунтовано вважав, що проведення банком бухгалтерському обліку операції як прощення боргу не належить до правовідносин сторін, які охоплюються кредитним договором.
Банк надав до податкового органу неправильну інформацію, а приховування банком новації кредитного договору під виглядом прощення боргу вчинено з мотивом уникнення обов`язку сплати податків за безнадійну заборгованість, відшкодовану позичальником після списання такої заборгованості та безпідставного завищення збитків за кредитним договором. Крім того, банк неправильно зараховував суми зі сплачених 20 000 дол. США, оскільки меншу суму ним зараховано у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а більшу - за процентами, на які не нараховується податок.
Зі сторони ж позичальника дійсним мотивом прийняття умов банку та сплати 20 000,00 дол. США для виконання зобов`язань за зміненими умовами кредитного договору було те, що відповідно до умов договору всі валютні ризики ніс він (позивач), оскільки кредит виданий у доларах США, споживчий кредит забезпечувався іпотекою однокімнатної квартири, яка є єдиним житлом позичальника та його сім`ї.
Суди дійшли помилкового висновку про наявність доходу позивача внаслідок виконання ним зобов`язань за кредитним договором та безпідставно вважали, що дії АТ "ВТБ Банк" узгоджуються із нормами законодавства України, пов`язані з виконанням ним своїх обов`язків, які покладені на нього ПК України. Проте суди не надали оцінку аргументам позивача, які підтверджують відсутність отримання ним доходу внаслідок виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки:
жодного доходу, тобто перевищення надходжень грошових коштів над витратами, так само як i економічної вигоди (позитивної різниці між витраченими коштами на купівлю житла та його вартістю на сьогоднішній день) позичальник не отримав, адже така кредитна операція для позивача повністю збиткова (отримано кредит на суму 50 000,00 дол. США (еквівалент 242 575,00 грн),
а сплачено коштів на загальну суму 78 771,64 дол. США (еквівалент
1 013 431,23 грн);
кредитне зобов`язання припинене шляхом прощення боргу як і припинена з будь-яких інших підстав, передбачених у ЦК України, може призводити до реального приросту активів (отримання доходу) позичальником за умови перевищення надходжень грошових коштів над витратами, так і не призводити до збільшення (приросту) активів у разі перевищення розміру витрат над сумою грошових коштів отриманих у кредит;
термін "дохід" не може тлумачитися двозначно, оскільки у правозастосовній практиці це неминуче призведе до сваволі. Двозначне тлумачення терміну "дохід" має наслідком порушення принципів правової визначеності, рівності, верховенства права, справедливості, стабільності правового регулювання і обов`язковості виконання судових рішень.
Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах доходу у позивача немає, на його думку, відповідач подав неправильну інформацію до податкового органу. Усвідомлене ухилення від оцінки цих обставин дозволило судам прийняти незаконні рішення, якщо ж оцінити та врахувати аргументацію позивача, то наявність матеріальних та моральних збитків від операції є очевидною та підтверджується матеріалами справи.