Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 523/11335/19
провадження № 61-8305св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у складі судді Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога") про визнання недійсним кредитного договору.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25 червня 2019 року між нею
і ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладено кредитний договір
№ 2106551665.
Позивач вважала, що цей договір укладений із суттєвими порушеннями, оскільки: спірний договір вона на підписувала, тобто письмова форма вчинення такого договору не дотримана; фінансова установа не перерахувала грошових коштів на її рахунок; договір укладено з порушенням норм Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про захист прав споживачів".
З огляду на викладені обставини просила суд визнати недійсним кредитний договір від 25 червня 2019 року № 106551655, укладений між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір було укладено
в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису - одноразового ідентифікатора, тобто сторони дотримались норму статті 1055 ЦК України.Відповідно до платіжного доручення (заяви) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача 25 червня 2019 року на картковий рахунок перераховано 14 999,00 грн відповідно до договору. Згідно з довідкою про дії позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі
ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" ОСОБА_1 25 червня
2019 року в 00:00 було відправлено одноразовий ідентифікатор для акцептування договору позики (YG6C459S) на номер мобільного телефону, яким вона користується. Ідентифікатор було введено позивачем 25 червня 2019 року в 14:15:21. 25 червня 2019 року о 14:15:29 грошові кошти у сумі 14 999,00 грн було перераховано на банківський рахунок позивача
(картка № НОМЕР_1 ). Отже, грошові кошти були перераховані позивачу відповідно до умов договору.
Суд першої інстанції вказав, що аналіз змісту оспорюваного кредитного договору дає підстави для висновку. що у ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено дату його укладення, суму кредиту, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання нею договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства, про їх несправедливість, а доводи ОСОБА_1 про введення її в оману при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на її поясненнях, які спростовуються матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для визнання спірного договору недійсним немає.
ОСОБА_1, не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала клопотання, в якому просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію оскаржуваного рішення суду отримала поштою лише 02 грудня 2019 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено у зв`язку із пропущенням строку на апеляційне оскарження без поважних причин.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив принцип юридичної визначеності, згідно з яким суди не обмежені строком на подання апеляційної скарги в особливих випадках. Саме таким випадком є ця справа, оскільки неприпустимим є ухвалення судом рішення без участі позивача та за відсутності можливості у позивача обґрунтувати суду свою позицію та навести контраргументи щодо позиції відповідача.
Апеляційний суд помилково вказав, що апеляційну скаргу подано 28 грудня
2019 року, хоча оскаржуване рішення суду першої інстанції позивач отримала
25 листопада 2019 року. При цьому ОСОБА_1 наголошувала, що їй не відомо з яких причин на сайті Укрпошти вказано, що рішення суду першої інстанції було вручене їй 25 листопада 2019 року. За її припущенням, це повʼязано зі специфікою роботи працівників Укрпошти. Обʼєктивно вона отримала рішення лише 02 грудня 2019 року.
У будь якому разі, навіть якщо допустити, що вона отримала рішення
25 листопада 2019 року, то строк для подання апеляційної скарги сплив 25 грудня 2019 року. Тобто ймовірно вона пропустила строк всього на три дні.
ОСОБА_1 вважає, що такий незначний строк пропуску (не місяць, не рік) свідчить про те, що вона сумлінно ставиться до своїх процесуальних обовʼязків та зацікавлена у законному вирішенні спору в розумні строки.Разом з цим, матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення про отримання
25 листопада 2019 року позивачем оскаржуваного рішення суду з підписом про отримання, оскільки вона виявила лист з судовим рішенням у поштовій скриньці. Тобто позивач фізично не могла підписати повідомлення про вручення поштового відправлення.
На переконання ОСОБА_1, у порушення норм процесуального права, суд занадто формально підійшов до питання визначення можливості апеляційного оскарження із пропущенням строків для подання апеляційної скарги (хоча за її словами їх і не пропустила) та безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, позивач вказувала, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду від
02 квітня 2020 року постановлено одноособово суддею Одеського апеляційного суду Цюрою Т. В., хоча відповідно до норм процесуального права вона повинна була постановлена колегією у складі трьох суддів.
За таких обставин, на думку позивача, оскаржена ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає обовʼязковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки справу розглянуто і вирішено неповноважним судом.
У серпні 2020 року від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, який підписаний представником ОСОБА_2 . Позивач пропустила строк для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, поважних причин пропущення строку не вказала, а тому суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Крім того, представник ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" вказує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі № 523/11335/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційне провадження
у справі поновлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 липня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.