Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/19631/18
провадження № 61-11383св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 01 квітня 2020 року в складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця, у якій просив визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. про закінчення виконавчого провадження від 07 листопада 2019 року (ВП № 59252024) та зобов`язати його винести постанову про відновлення цього виконавчого провадження.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в провадженні приватного виконавця Трофименка М. М. перебувало виконавче провадження № 59252024 з виконання ухвали Київського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року, якою були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне йому нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою приватного виконавця Трофименка М. М. від 31 травня 2019 року було накладено арешт на вказане нерухоме майно.
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року змінено ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року, заборонено відчужувати належні йому квартиру та приміщення, а в іншій частині залишено без змін. У зв`язку з цим він звернувся до приватного виконавця Трофименка М. М. із заявою про зняття арешту з майна, однак така була залишена без задоволення.
07 листопада 2019 року приватний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 59252024 у зв`язку із виконанням виконавчого документа в повному обсязі. При цьому арешт, накладений постановою від 31 травня 2019 року, не зняв.
Вважав, що в приватного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення за виконавчим документом не виконано, зокрема, не виконано постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, якою змінено ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 01 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, відмовлено в задоволенні скарги.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена ним правомірно, оскільки виконавчий документ - ухвала суду про забезпечення позову, виконана в повному обсязі, арешт на майно накладений. При цьому підстав для зняття арешту з майна в приватного виконавця не було, так як судового рішення про скасування заходів забезпечення позову він не отримував, а з заявою про заміну заходу забезпечення позову з арешту на заборону відчуження майна заявник до приватного виконавця не звертався.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватиухвалу Київського районного суду міста Харкова від 01 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року й задовольнити його скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року було змінено вид забезпечення позову із арешту майна на заборону його відчужувати, а тому приватний виконавець зобов`язаний був зняти арешт з майна боржника.
Проте, суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, неправильно застосували пункт 9 частини першої статті 39, частину другу статті 59 та пункт 6 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", порушили вимоги статей 149, 158 ЦПК України, не врахували, що приватний виконавець не виконав рішення за виконавчим документом, і відповідно, не мав підстав для закінчення виконавчого провадження, внаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні його скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду міста Харкова.
02 листопада 2020 року справа № 640/19631/18 надійшла до Верховного Суду.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М. М. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року в справі № 640/19631/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, в межах суми заявлених позовних вимог - 27 930 020, 00 грн, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та приміщення площею 58, 7 кв.м, що знаходиться за цією ж адресою.
31 травня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М. М. відкрив виконавче провадження № 59252024 з виконання вказаної ухвали суду і цього ж дня виніс постанову про арешт майна боржника, згідно з якою наклав арешт на зазначене вище нерухоме майно.
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року змінено. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, заборонено відчужувати квартиру АДРЕСА_1 та приміщення площею 58, 7 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1 . В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. з заявою, у якій просив винести постанову про зняття арешту з належного йому нерухомого майна.
Листом від 05 листопада 2019 року приватний виконавець відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви з посиланням на те, що арешт може бути знято ним лише в разі отримання рішення про скасування заходів забезпечення позову.
07 листопада 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М. М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого документа.