ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2021 року
Київ
справа №200/9642/19-а
адміністративне провадження №К/9901/9724/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губська О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (головуючий суддя - Грищенко Є.І.), постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В.)
I. СУТЬ СПОРУ
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Донецькій області), в якому просив стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 02 квітня 2019 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати 2278,37 грн.
1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 квітня 2019 року позивача звільнено з посади судді Слов`янського міськрайонного суду, однак в порушення положень статей 116, 117 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідач при звільненні не здійснив виплату всіх належних сум, зокрема, згідно з наказом голови суду та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Указом Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
3. 14 грудня 2004 року позивачем прийнято присягу судді.
4. Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2010 року, позивач обраний на посаду судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області безстроково.
5. 29 травня 2012 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 748/0/15-12 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за порушення присяги.
6. 05 липня 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову № 5126-У1 про звільнення позивача з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у зв`язку з порушенням присяги.
7. Постановою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання постанови від 05 липня 2012 року № 5126-У1 незаконною.
8. Не погодившись із зазначеним рішенням Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2012 року, у лютому 2013 року позивач подав до Європейського суду з прав людини заяву проти України.
9. 19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема, і за заявою ОСОБА_1 № 15073/13, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
10. У травні 2017 року позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), у якій просив скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.
11. Постановою Верховного Суду України від 07 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2012 року скасовано, постановлено справу передати на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
12. Рішенням колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2018 року № 800/341/17 (П/9901/18/18), позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання постанови незаконною - задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5126-УІ "Про звільнення судді".
13. 12 вересня 2018 року наказом Голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 12-к скасовано наказ від 13 липня 2012 року № 13-к про відрахування судді ОСОБА_1 13 липня 2012 року зі штату Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у зв`язку з порушенням присяги; наказано вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов`язків судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з 13 вересня 2018 року; продовжено виплачувати позивачу раніше встановлену щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу як такому, що має стаж роботи станом на 16 липня 2012 року 28 років 07 місяців 06 днів; наказано відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Донецькій області здійснити позивачу виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 липня 2012 року.
14. Підставами для винесення зазначеного наказу Голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2018 року № 12-к, була заява ОСОБА_1, рішення Верховного Суду України від 01 лютого 2018 року №800/341/17 (П/9901/18/18) та рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 № 15073/13 від 19 січня 2017 року. Однак, заробітна плата за час вимушеного прогулу не була виплачена у зв`язку з чим позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
15. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА в Донецькій області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (справа № 200/13312/18-а) задоволено, зобов`язано ТУ ДСА в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 17 липня 2012 року по 12 вересня 2018 року включно, зобов`язано відповідача здійснити сплату єдиного соціального внеску з нарахованої позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 17 липня 2012 року по 12 вересня 2018 року включно.
16. 01 квітня 2019 року наказом Голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №4-к згідно з рішення Вищої Ради Правосуддя від 14 березня 2019 року №757/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України", пункту 4 статті 24, статті 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 24 Закону України "Про відпустки" відраховано ОСОБА_1, суддю Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за вчинення істотного дисциплінарного проступку та наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 13 вересня 2018 року по 01 квітня 2019 року тривалістю 1 робочий день.
17. Наказом Голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2019 року №6-к внесено зміни до наказу від 12 вересня 2018 року №12-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1", а саме викладено пункт 5 в такій редакції: " 5. Взяти до уваги, що суддя ОСОБА_1 має щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу як такий, що має стаж роботи на посаді судді станом на 13 вересня 2018 року 34 роки 3 місяці 2 дні", та наказано відділу платного-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 3 17 липня 2012 року по 12 вересня 2018 року у відсотках: з 17 липня 2012 року по 09 червня 2014 року 29 років 11 місяців 29 днів, 60 відсотків; з 10 червня 2014 року по 12 вересня 2018 року 34 роки 3 місяці 2 дні, 70 відсотків.
18. 18 червня 2019 року позивач звернувся до ТУ ДСА в Донецькій області із заявою про нарахування та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2012 року по 12 вересня 2018 року та здійснити сплату єдиного соціального внеску з нарахованої заробітної плати за час вимушеного прогулу за весь зазначений період.
19. Відповідач листом від 16 липня 2019 року №05/1092/19-вих повідомив, що порядком виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", відповідно до яких виконання рішень судів має здійснюватися органом Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів". Враховуючи вищенаведене та те, що вказана бюджетна програма та відповідний кошторис не доведені, ТУ ДСА України в Донецькій області не має можливості виконати рішення суду.
20. Не погоджуючись із відмовою ТУ ДСА у Донецькій області виплатити позивачу спірну компенсацію, ОСОБА_1 звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, позовні вимоги задоволено.
21.1. Стягнуто з ТУ ДСА України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 02 квітня 2019 року по 06 листопада 2019 року у розмірі 366717 (триста шістдесят шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень.
22. Суди, задовольняючі позовні вимоги, дійшли висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з 02 квітня 2019 року по день прийняття даного рішення суду, враховуючи, що позивача звільнено 01 квітня 2019 року, а заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 17 липня 2012 року по 12 вересня 2018 року йому не виплачена.
22.1. Суди попередніх інстанцій вказали, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з ТУ ДСА України в Донецькій області становить: 366 717 грн. (150 днів, з яких квітень-20 днів, травень-21 день, червень-18 днів, липень-23 дні, серпень-21 день, вересень-21 день, жовтень-22 дні, листопад-4 дні * 2 444,78 грн.).
22.2. При прийняті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій керувались правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 07 лютого 2018 року у справі №806/535/16, від 01 березня 2018 року у справі №806/1899/17.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
23. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТУ ДСА в Донецькій області звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
24. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
25. На думку представника відповідача, судами попередніх інстанцій не застосовано правові висновки, викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а та від 11 квітня 2018 року у справі №826/14440/15.
25.1. У справі №757/29541/14-а суд касаційної інстанції зазначив, що невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладання штрафу державним виконавцем у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
25.2. У справі №826/14440/15 Верховний Суд зауважив, що здійснення правосуддя на професійній основі регулюються винятково Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів", тому на суддю, як на особу публічного права із особливим статусом, не розповсюджується загальні норми трудового законодавства. Формою оплати професійної діяльності суддів є виплата суддівської винагороди, що проводиться за виконання професійних обов`язків особою, що має відповідний статус. В період з дати звільнення особи статус судді у нього відсутній і права виконання професійних обов`язків він не має, тому і підстави для будь яких нарахувань та виплат за цей час - відсутні.
26. В касаційній скарзі вказано, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету ТУ ДСА в Донецькій області здійснює лише за наявності відповідного бюджетного призначення та в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. ТУ ДСА України в Донецькій області вказана бюджетна програма та відповідний кошторис, у розмірі, необхідному для виконання згаданого судового рішення, не доведені, у зв`язку з чим територіальне управління не мало можливості виконати рішення у встановлений в ньому спосіб. З огляду на це позивачу та органу Державної виконавчої служби України, на виконанні якого знаходиться виконавчий документ, виданий на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року, повідомлялось про необхідність звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, що дозволило б виконати судове рішення в частині виплати середнього заробітку без порушення бюджетного законодавства.
27. Відповідач наголосив, що остаточний розрахунок із ОСОБА_1 при його звільненні було проведено у повному обсязі відповідно до положень наказу голови суду від 01 квітня 2019 року та діючого законодавства, а сама: позивачу було виплачено суддівську винагороду за поточний період та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки. Спір стосовно виплати позивачу заробітної плати за час "вимушеного прогулу" з 17 липня 2012 року по 12 вересня 2018 року наразі немає остаточного вирішення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції були оскаржені в касаційному порядку. Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні був проведений своєчасно і в повному обсязі.
28. Відзиву на касаційну скаргу відповідача подано не було.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
31. Статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
32. Статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.