ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 520/1671/2020
адміністративне провадження № К/9901/2182/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (головуючий суддя - Зінченко О.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді: Гайдар А.В., Компанієць І.Д.)
у справі №520/1671/2020
за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про скасування постанови про стягнення штрафу.
I. РУХ СПРАВИ
1. Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення повторного штрафу від 22 січня 2020 року ВП №60627480 на суму 10200,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняття вказаної вище постанови передчасне, з огляду на те, що позивачем в судовому порядку оскаржується постанова про накладання першого штрафу на суму 5100 грн (справа №200/671/20-а).
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою.
5. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. 02 липня 2018 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист за рішенням від 13 березня 2018 року у справі №826/11739/17.
7. Відповідно до вказаного виконавчого листа зобов`язано Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області підготувати та подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 322077,27 грн, а також надміру сплачених грошових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 1807834,54 грн на поточний рахунок ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Судове рішення набрало законної сили 14 червня 2018 року.
8. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі замінено боржника у виконавчих листах - Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області у виконавчих листах Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року №826/11739/17 на Головне управління ДПС у Донецькій області.
9. 18 листопада 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюком М.Ю. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП №60627480. Надано строк на виконання рішення - 10 робочих днів. Постанова отримана ГУ ДПС у Донецькій області 28 листопада 2019 року.
10. Листом Головного управління ДПС у Донецькій області №31590/10/05-99-13-01 від 09 грудня 2019 року повідомлено, що стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників здійснюється відповідно до статті 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
11. 20 грудня 2019 року у виконавчому провадженні ВП №60627480 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. Постанова отримана ГУ ДПС у Донецькій області 26 грудня 2019 року.
12. Зазначена постанова оскаржена в судовому порядку.
13. 22 січня 2020 року у виконавчому провадженні ВП №60627480 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальністю за умисне невиконання рішення. Постанова на адресу позивача надійшла 28 січня 2020 року.
14. 30 квітня 2020 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду в адміністративній справі №200/671/20-а у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 20 грудня 2019 року ВП №60627480 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн відмовлено.
15. Не погоджуючись із постановою від 22 січня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн у виконавчому провадженні ВП №60627480, позивач звернувся до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не здійснено виконання рішення та не надано жодної поважної причини невиконання такого рішення. Окрім того, судовим рішенням у справі №200/671/20-а встановлено невиконання боржником рішення без поважних причин та правомірність накладення на нього першого штрафу на суму 5 100 грн відповідно до частини першої статті 75 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі позивач вказав, що оскаржувані судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права та без застосування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №200/5270/19-а, від 20 лютого 2019 року у справі №495/7135/16-а, від 11 червня 2019 року у справі №303/3418/17.
18. У касаційній скарзі наголошено, що накладення штрафу за невиконання судового рішення можливе лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати його, проте не зробив цього.
19. Позивачем вказано, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не є належним відповідачем у справі, що розглядається.
20. Також у скарзі зазначено, що під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій була порушена територіальна підсудність, оскільки Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції як юридична особа створена та зареєстрована у м. Харків.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
23. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу повторного накладення штрафу державним виконавцем за невиконання судового рішення податковим органом.
24. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
25. Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов`язковість виконання рішень.
26. Відповідно до положень статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша).
27. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (частина третя).
28. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта).
29. Згідно з положеннями статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
30. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
31. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
32. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
33. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, передбачена статтею 75 Закону №1404-VIII: у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
34. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
35. У касаційній скарзі позивач наголошує на незастосуванні судами попередніх інстанцій правового висновку, зокрема, викладеного в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №200/5270/19-а, від 20 лютого 2019 року у справі №495/7135/16-а, а саме: стягнення штрафу за невиконання рішення можливе у випадку відсутності поважних причин невиконання такого рішення, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
36. Проте, колегія суддів вважає вказані доводи скаржника необґрунтованими, оскільки в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій вказали про правомірність винесення державним виконавцем постанови від 22 січня 2020 року про накладення штрафу на позивача у подвійному розмірі, оскільки не встановили наявність поважних причин для невиконання рішення суду. Також судами зазначено, що факт оскарження позивачем в судовому порядку постанови про накладення на нього першого штрафу не є обставиною, яка надає можливість не виконувати вимоги державного виконавця зобов`язального характеру на виконання рішення суду.
37. Окрім того, враховуючи положення частини четвертої статті 78 КАС України, судовим рішенням у справі №200/671/20-а, яке набрало законної сили 05 серпня 2020 року встановлена правомірність накладення першого штрафу за невиконання судового рішення ГУ ДПС у Донецькій області у виконавчому провадженні ВП №60627480, оскільки таке рішення не виконується боржником без поважних причин.
38. Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду, від 23 жовтня 2019 року у справі №200/5270/19-а, від 20 лютого 2019 року у справі №495/7135/16-а, про які зазначено у касаційній скарзі.
39. Також Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення територіальної підсудності під час розгляду справи.
40. Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
41. Судами встановлено, що згідно зі відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області знаходиться за адресою: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515.
42. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Міністерства юстиції України місцезнаходження відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції - це вул. Машинобудівників, 32, м. Краматорськ, Донецька область, 84313.
43. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року справу, що розглядається передано на розгляд Донецького окружного адміністративного суду.
44. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушення в даному випадку правил територіальної підсудності, оскільки місцезнаходження позивача та відповідача в Донецькій області, а ухвала про передачу справи на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду оскаржена не була.
45. Щодо незастосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11 червня 2019 року у справі №303/3418/17, колегія суддів зазначає наступне.
46. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
47. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
48. Так, у справі №303/3418/17 суд касаційної інстанції виклав правовий висновок щодо застосування приписів Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" та пункту 3 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція) в редакції до 28 грудня 2019 року в частині визначення належного відповідача у справах про оскарження рішень та дій державного виконавця.
49. До 28 грудня 2019 року, згідно з приписами вказаної інструкції, до органів державної виконавчої служби, зокрема, належав Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входив відділ примусового виконання рішень.
50. Наказом Міністерства юстиції України від 27 грудня 2019 року №4224/5 "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" в Інструкцію були внесені зміни, якими відділи примусового виконання рішень віднесено до органів державної виконавчої служби.
51. Водночас, у справі, що розглядається позивач звернувся до суду із позовом у лютому 2020 року, спірні правовідносини виникли 22 січня 2020 року, що виключає застосування вказаного правового висновку суду касаційної інстанції.
52. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд