ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2021 року
Київ
справа №640/19105/19
адміністративне провадження №К/9901/31102/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Жука А.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної митної служби України
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року (у складі головуючого судді Погрібніченка І.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.)
у справі №640/19105/19
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України,
третя особа: Львівська митниця ДФС,
про стягнення коштів.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив суд стягнути з Державної фіскальної служби України на його користь 30186,69 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2019 року по 20 червня 2019 pоку.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, позов задоволено частково, стягнуто з Державної фіскальної служби України служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 27 лютого 2019 року по 17 червня 2019 року в сумі 28276,14 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
3. Представником позивача подано до суду заяву про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні, а саме Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г).
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, заяву представника ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні у адміністративній справі №640/19105/19 задоволено, замінено боржника у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва №640/19105/19 від 20 травня 2020 року з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04953, м. Київ, Львівська площа, 8) на Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г).
5. У поданій касаційній скарзі Державна митна служба України із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні.
6. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
7. Задовольняючи заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 утворено, зокрема, Державну митну службу України, у тому числі якій, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. №1217-р, передано функції з реалізації державної податкової політики.
8. Отже, Державна митна служба є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних митних правовідносинах.
9. За висновками судів попередніх інстанцій відбулось публічне правонаступництво, що є підставою для заміни боржника (Державної фіскальної служби України) на його правонаступника Державну митну службу України.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Державна митна служба України у своїй касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що були відсутні підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні.
11. Стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду в справі №812/1408/16 (постанова від 11 жовтня 2019 року), а саме те, що обов`язковою умовою правонаступництва є припинення юридичної особи. Водночас Державна фіскальна служба України перебуває в стані припинення, тобто не припинена, а отже продовжує здійснювати відповідні функції та повноваження і має відповідне фінансування для виплат за своїми зобов`язаннями.
12. До того ж предметом розгляду справи є стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не стосується реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.
13. Таким чином, вважає автор касаційної скарги, обставини, з якими Закон України "Про виконавче провадження" і стаття 379 КАС України пов`язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у розглядуваному випадку відсутні.
14. У відзиві на касаційну скаргу Державної митної служби України ОСОБА_1 не погоджується з нею, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, водночас уважає правильними висновки судів.
15. Наголошує, що судами встановлено, що Державна митна служба України є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України, що стосується митних правовідносин. На даний час Державна фіскальна служба України не ліквідована і опікується виключно питаннями податкової міліції.
16. Також автор відзиву на касаційну скаргу, посилаючись на висновки Верховного Суду в справі №812/1408/16 (постанова від 11 жовтня 2019 року) стверджує, що судами правильно застосовано норми чинного законодавства, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
18. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, оскарження судового рішення, зазначеного у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
19. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу наявності/відсутності підстав для здійснення заміни боржника у виконавчому листі №640/19105/19 від 20 травня 2020 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.
20. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
22. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 зазначеного Закону у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
23. Цим нормам кореспондують положення частини першої статті 379 КАС України, згідно з якими у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
24. За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
25. Аналізуючи наведені нормативні положення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №812/1408/16) зазначив, зокрема, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи
26. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з постанови Кабінету Міністрів України Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України від 18 грудня 2018 р. №1200, зазначеним нормативним актом утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
27. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 затверджено, зокрема, Положення про Державну митну службу України, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1217-р "Питання Державної митної служби" уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
28. Таким чином, відбулось фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері митних правовідносин, за яким передано адміністративну компетенцію в цих правовідносинах від Державної фіскальної служби України до Державної митної служби, а Державна митна служба стала правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України.
29. Водночас, як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист у цій справі видано на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, яким на користь позивача з Державної фіскальної служби України стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Отже, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби, а саме щодо звільнення з публічної служби.
30. Таким чином, обов`язок боржника, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації, державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1217-р.
31. У такому випадку заміна Державної фіскальної служби України як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.
32. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Держана фіскальна служба України з 17 травня 2019 року перебуває в стані припинення. Отже, станом на зазначену дату, як і на дату постановлення оскаржуваної ухвали в цій справі Держана фіскальна служба України не була припинена.
33. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
34. Ураховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані Державній митній службі України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був унесений запис про припинення Державної фіскальної служби України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття останньої і наявність підстав для її заміни на Державну митну службу України є передчасним.
35. Аналогічна за своєю суттю правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, 13 травня 2021 року у справі №826/2850/17.
36. З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні.
37. Задовольняючи заяву позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувані в справі рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
38. Відповідно до частин першої та другої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
39. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про заміну сторони у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва №640/19105/19 від 20 травня 2020 року.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд