ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа №818/1340/16
адміністративне провадження №К/9901/17006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою управління Держпраці у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 (суддя Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 (колегія у складі суддів Бартош Н.С., Присяжнюк О.В., Курило Л.О.)
у справі №818/1340/16
за позовом відділу культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області
до управління Держпраці у Сумській області
про визнання протиправними та скасування постанов.
І. РУХ СПРАВИ
1. 13.10.2016 Відділ культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови начальника Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу від 26.09.2016 №185/477 та від 26.09.2016 № 186/477 на відділ культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області.
2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, позов задоволено.
3. До Вищого адміністративного суду України 06.02.2017 надійшла касаційна скарга Відповідача на зазначені судові рішення, в яких скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 відкрито касаційне провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2016 ОСОБА_1 уклала контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу.
6. 20.04.2016 Відділом культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області прийнято наказ №25-ОД про припинення виплати заробітної плати бухгалтеру ІІ категорії ОСОБА_1 .
7. 20.07.2016 Відділом культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області прийнято наказ про звільнення бухгалтера ІІ категорії ОСОБА_1 у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом.
8. 26.08.2016 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління Держпраці у Сумській області про проведення перевірки Відділу культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області, у зв`язку з припиненням її виплати заробітної плати та її звільнення.
9. З 08.09.2016 по 12.09.2016 посадовими особами відповідача проведено перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 477.
10. Встановлено порушення відділом культури і туризму законодавства про працю, а саме при звільненні працівниці ОСОБА_1 пункту 3 статті 36 КЗпП: звільнення працівника відбулося при відсутності підстав для звільнення, та порушення частини третьої статті 119 КЗпП: за працівником, прийнятим на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду не зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.
11. На підставі зазначеного акту Управлінням Держпраці у Сумській області прийнято постанову від 26.09.2016 № 185/477 про накладення на Відділ культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області штрафу в розмірі 1450 грн. та постанову від 26.09.2016 № 186/477 про накладення штрафу у розмірі 14500 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Позивач вважає постанови протиправними, оскільки особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
На переконання позивача, на час укладення звільненим працівником контракту (29.03.2016) особливий період не діяв, тому він не порушив вимоги пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП та частини 3 статті 119 КЗпП при звільненні ОСОБА_1 .
13. Відповідач проти позову заперечив. На його думку має місце порушення законодавства про працю, тому штрафу накладено правомірно. З огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з 17.03.2014 і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалося, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що особливий період, визначення якого наведено в статтях 1 Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" в Україні діяв з 18.03.2014 по 02.05.2014, з 07.05.2014 по 21.06.2014, з 24.07.2014 по 07.09.2014, з 20.01.2015 по 22.08.2015.
Доводи відповідачів, що закінчення особливого періоду має здійснюватись шляхом оголошення Указу Президента України "Про демобілізацію", у зв`язку із чим особливий період не закінчується періодами, визначеними Указами Президента України "Про часткову мобілізацію", та триває по сьогоднішній день - суд відхилив.
Суд зазначив, що в законодавстві України відсутня пряма норма, яка пов`язує закінчення особливого періоду виключно із демобілізацією.
Календарний строк контракту ОСОБА_1 розпочався 29.03.2016. В цей час продовжувалась кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, проте, закінчився строк, на який оголошено останню хвилю часткової мобілізації (до 22.08.2015 року), нове рішення про проведення мобілізації не приймалось, як і рішення про введення воєнного стану, отже, станом на 29.03.2016 закінчився особливий період, у зв`язку із чим у позивача були наявні підстави для припинення виплат заробітної плати бухгалтеру ІІ категорії ОСОБА_1 та звільнення її із займаної посади.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
15. У касаційній скарзі Відповідач зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції зроблено з порушенням норм матеріального права.
16. На його думку, Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено чіткого порядку особливого періоду. Враховуючи зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з 17.03.2014 і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалося, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду.
17. 06.03.2017 надійшов відзив від позивача, доводи якого збігаються із мотивами оскаржуваних судових рішень.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов такого висновку.
19. Відповідно до частин першої та другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
20. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
21. Згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду від 15.01.2015 №116-VIII (далі - Закон №116-VIII), який набрав чинності 08.02.2015), за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.
22. Отже, відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за працівником, призваним на строкову військову службу, але не більше одного року, зберігається місце роботи та середній заробіток.
23. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріплені статтею 119 КЗпП України.
24. Відповідно до статті 119 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік.
Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
25. Судами встановлено, що 29.03.2016 ОСОБА_1 уклала контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу. 20.04.2016 Відділом культури і туризму Конотопської міської ради Сумської області прийнято наказ №25-ОД про припинення виплати заробітної плати бухгалтеру ІІ категорії ОСОБА_1, а 20.07.2016 - наказ про звільнення бухгалтера ІІ категорії ОСОБА_1 у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом.
26. Суди дійшли висновку, що за ОСОБА_1 не зберігаються гарантії, встановлені "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відсутня наявність особливого періоду, який на території України не був офіційно оголошений відповідно до Закону України "Про оборону України".
27. Однак Суд вважає безпідставними такі висновки щодо дії в часі особливого періоду з огляду на таке.
28. Часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема, Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 №303/2014, починаючи з 18.02.2014 по 02.05.2014; Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 06 травня 2014 №454/2014, починаючи з 07.05.2014 по 20.06.2014; Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 21.07.2014 № 607/2014, починаючи з 24.07.2014 по 06.09.2014, Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 №15/2015, починаючи з 20.01.2015 у три черги протягом 210 діб по 17.08.2015.
29. Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014) відповідно до положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
30. Аналіз змісту визначених статтею 1 Закону №3543-XII понять мобілізації, демобілізації та особливого періоду дає підстави для висновку про те, що закінчення особливого періоду пов`язане із прийняттям Президентом України рішення про порядок і терміни проведення демобілізації як комплексу дій, направлених на усунення наслідків мобілізації. Це безпосередньо випливає із визначеного законом поняття демобілізації, як комплексу заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України.
31. Настання особливого періоду законодавець пов`язує із моментом оголошення рішення про мобілізацію (загальну чи часткову) або з моментом введення в державі воєнного стану, які є самостійними підставами виникнення та існування особливого періоду, а закінчення особливого періоду пов`язує із закінченням мобілізації або припиненням воєнного часу і частково періоду після закінчення воєнних дій. Період мобілізації закінчується прийняттям Президентом України окремого рішення про демобілізацію. Помилковим є ототожнення рішення про строк проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу із періодом мобілізації, вжитим у статті 1 Закону №3543-XII.
32. Видані протягом 2014-2015 років Укази Президента України "Про часткову мобілізацію" встановлюють саме строки проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу, а не період мобілізації у розумінні Закону №3543-XII.
33. Відповідно, закінчення встановлених Указами Президента України "Про часткову мобілізацію" строків призову громадян на військову службу не тягне закінчення чи переривання періоду мобілізації і, як наслідок, закінчення дії особливого періоду.
34. Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26.09.2019 у справі №802/1581/16-а, від 24.10.2019 у справі №804/5758/16, від 14.05.2020 у справі №817/2358/16, від 24.11.2020 у справі №808/4110/17, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
35. Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі в Україні діяв особливий період.
36. Відтак, Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що позивачем допущено триваюче порушення, що полягає у недотриманні, встановлених Законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому застосовано санкцію, передбачену аб. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виявлення порушення.
37. Виходячи з вищевикладеного, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому судові рішення підлягають скасуванню.
38. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України