ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа №1340/4753/18
адміністративне провадження №К/9901/26078/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до ГУ Держпраці про скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила скасувати:
- пункт 3 припису №ЛВ 480/317/АВ/П від 25.05.2018 (далі - Спірний пункт припису);
- постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЛВ 480/317/АВ/ФС від 19.06.2018 (далі - Спірна постанова).
На обґрунтування позову посилалася на порушення процедури проведення інспекційного відвідування, оскільки матеріали справи не містять передбачених законом підстав здійснення такого заходу. Зокрема зазначала, що акт інспекційного відвідування не може бути підставою для винесення постанови про накладення штрафу, оскільки відсутній у вичерпному переліку рішень, які визначені Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), на підставі яких такі приймаються.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 09.04.2019 у задоволенні позову відмовив.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що положення частини дев`ятої статті 4, частини одинадцятої статті 7, частини першої статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) за сферою дії не поширюється на заходи державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю. Крім того, позивач виконала вимоги оспорюваного припису та не заперечувала факт порушення строків виплати індексації працівникам. Не погоджуючись з доводами позивача про неможливість застосування штрафних санкцій у зв`язку з усуненням виявленого порушення трудового законодавства, суд першої інстанції вказав, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.08.2019 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.
Визнав протиправним та скасував пункт 3 припису ГУ Держпраці № ЛВ 480/317/АВ/П від 25.05.2018.
Визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЛВ 480/317/АВ/ФС від 19.06.2018.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд зазначив, що Спірний пункт припису на момент проведення інспекційного відвідування 25.05.2018, позивачем вже самостійно була проведена індексація заробітної плати, що підтверджується наказом ФОП ОСОБА_1 №4 від 02.05.2018 "Про індексацію заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_1", розрахунковою відомістю за травень 2018 року, відомістю на виплату грошей №10, тому Спірний пункт припису є безпідставним.
Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, дані про отримання позивачем виклику про розгляд справи про накладення штрафу у матеріалах справи відсутні, а згідно з інформацією із сайту АТ "Укрпошта" щодо штрихкодового ідентифікатора №7900820376087 - "Дані про відправлення за номером №7900820376087 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі".
Тобто, лист із викликом про розгляд справи скеровано позивачу за дев`ять днів до дати розгляду, а інформація про отримання виклику відсутня. Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Отже, відповідач не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами належне повідомлення та інформованість позивача та/або його представника про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, чим порушив визначений законом порядок накладення штрафу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 вересня 2019 року ГУ Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно встановлено обставини справи.
Зокрема, зазначає, що 05.06.2018 у чіткій відповідності до пункту 6 Порядку № 509 відповідачем було направлено лист № 197/2/11-37 від 05.06.2018 про розгляд справи про накладення штрафу, яким було поінформовано позивача про дату розгляду справи на 14.06.2018.
Відповідно до практики Верховного Суду викладеної, зокрема у пункту 39 постанови від 20.06.2018 у справі № 809/1198/17: "… це доводить, що адреса, на яку було надіслано повідомлення, забезпечує зв`язок з адресатом. Тому направлення такого повідомлення не за зареєстрованим місцем знаходження, хоч і не відповідає вимогам пункту 6 Порядку № 509, не може свідчити про порушення прав позивача. Фактичне неотримання цих рішень адресатом до 20.07.2017 не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.
Посилається на те, що розгляд справи про накладення штрафу без участі суб`єкта господарювання допускається, якщо його, зокрема, було поінформовано про розгляд справи відповідно до пункту 6 Порядку № 509.
Законодавством не передбачено обов`язку органу вживати заходів спрямованих на встановлення факту одержання суб`єктом господарювання адресованого їм виклику.
Не відповідає, на думку скаржника, фактичним обставинам справи твердження суду апеляційної інстанції про те, що 25.05.2018 позивачем вже самостійно була проведена індексація заробітної плати.
Наказ від 02.05.2018 № 4 "Про індексацію заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_1", розрахункова відомість за травень 2018 року, відомість на виплату грошей № 10 не були надані в ході інспекційного відвідування, а акт інспекційного відвідування підписано уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень. Вказані документи були подані до управління 19.06.2018 разом із супровідним листом на виконання вимог припису. Зазначає, що дані документи складені "заднім числом" з метою уникнення відповідальності.
Виконання вимог припису у встановлений термін не звільняє суб`єкта господарювання від відповідальності.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 16.10.2019 відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
На підставі наказу № 1087-П від 18.05.2018 та направлення № 0993 від 18.05.2018 ГУ Держпраці інспектором праці - головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Тріль І.Б. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.
22.05.2018 інспектором праці Тріль І.Б. складено акт про неможливість інспекційного відвідування №ЛВ480/317/НД з підстав відсутності документів, ведення яких передбачене законодавством про працю та вимогу про надання документів №ЛВ480/317/НД/ПД.
За результатами інспекційного відвідування 25.05.2018 було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ480/317/АВ, яким встановлено порушення позивачем вимог статті 27, частини п`ятої статті 79, частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та статті 33 Закону України "Про оплату правці", частин першої, другої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини четвертої статті 115 КЗпП, статті 21 Закону України "Про відпустки", частини першої статті 116 КЗпП, частини першої статті 117 КЗпП.
На підставі висновків акта перевірки ГУ Держпраці було внесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ480/317/АВ/П від 25.05.2018, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язано їх усунути у строк до 07.06.2018.
Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ 480/317/МГ/П, за результатами розгляду акта інспекційного відвідування №ЛВ480/317/АВ від 25.05.2018, було прийняте 31.05.2018, яким розгляд справи призначено на 14.06.2018.
Листом №197/2/11-37 від 05.06.2018 ГУ Держпраці повідомило позивача про розгляд справи 14.06.2018.
За результатами проведеної перевірки ГУ Держпраці було винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ480/317/АВ/ФС від 19.06.2018, якою до позивача у зв`язку з порушенням вимог частини шостої статті 95 КЗпП та статті 33 Закону України "Про оплату праці" та на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП застосовано штрафні санкції у розмірі 409 530 грн.
27.06.2018 відносно ФОП ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЛВ/480/317/АВ/П/ПТ від 27.06.2018.
Позивач не погодився із рішеннями відповідача та звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509, чинного на час виникнення спірних відносин).
Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Відповідно до пункту 4 Порядку №509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Ключовим правовим питанням у справі є застосування пункту 6 Порядку № 509, зокрема, щодо обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
За змістом пункту 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи, в тому числі, рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Вказане тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданню адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку № 509).
Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суб`єкт господарювання повинен бути повідомлений про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду, тобто особа не пізніше зазначеного строку вже повинна бути обізнана про місце, дату та час такого розгляду для отримання можливості належним чином підготуватись до розгляду справи.
Крім того, відповідно до частин другої, третьої статті 65 Господарського кодексу України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. Не є підставою для визнання постанови протиправною у разі несвоєчасного отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку), якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що до матеріалів справи долучено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №АВ/480/3117/АВ/МГ/ІП від 31.05.2018, яким уповноважена особа відповідача призначила до розгляду справу про накладення штрафу на позивача на 14.06.2018.
Лист від 05.06.2018 № 197/2/11-37 про розгляд справи про накладення штрафу на 14 год. 30 хв. 14.06.2018, за адресою : АДРЕСА_1, було скеровано позивачу 05.06.2018 з повідомленням про вручення за № 7900820376087.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, дані про отримання позивачем вказаного виклику у матеріалах справи відсутні, а згідно з інформацією із сайту АТ "Укрпошта" щодо штрихкодового ідентифікатора № 7900820376087 - "Дані про відправлення за номером № 7900820376087 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі".
Тобто, лист із викликом про розгляд справи скеровано позивачу за дев`ять днів до дати розгляду, а інформація про отримання виклику відсутня. Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами належне повідомлення та інформованість позивача та/або його представника про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу.
Той факт, що фактичне одержання надісланого відповідачем повідомлення про розгляд справи не залежить від ГУ Держпраці та знаходиться поза межами його компетенції не звільняє його від виконання обов`язку повідомити суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509.
При цьому, суд апеляційної інстанції слушно наголосив на тому, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених вказаним пунктом з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 813/3415/18.
Доречним є посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гримковська проти України" (Grimkovskaya v. Ukraine, заява № 38182/03), рішення від 21.07.2011, Європейський суд з прав людини зробив такий висновок: "Уряд не довів, що заявниця мала реальну можливість брати участь у прийнятті відповідних рішень, включаючи можливість оскарження дій міської влади у незалежному органі. А тому, Суд не може зробити висновок, що у цій справі було досягнуто справедливого балансу".
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі "Бочаров проти України", пункті 53 рішення в справі "Федорченко та Лозенко проти України", пункті 43 рішення в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Участь позивача чи його представника при розгляді справи про накладення штрафу, подання ними відповідних доказів, могло вплинути на прийняття відповідних рішень відповідачем.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд справи було призначено на 14 год. 30 хв. 14.06.2018, проте оспорювану постанову винесено 19.06.2018.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначила, що розгляд справи, призначений на 14.06.2018, був відкладений у зв`язку з клопотанням уповноваженого представника ФОП ОСОБА_1 .
Проте, як зазначив апеляційний суд, ні вказане клопотання, ні довіреність представляти інтереси ФОП ОСОБА_1 при розгляді справи про накладення штрафу у приміщенні ГУ Держпраці, суду апеляційної інстанції надано не було, що ставить під сумнів достовірність наданої інформації.
Щодо оспорюваного позивачем пункту 3 припису ГУ Держпраці № ЛВ 480/317/АВ/П від 25.05.2018 слід зазначити таке.
Частиною дев`ятою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) передбачено, що невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.
Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Згідно з абзацом 3 частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент проведення інспекційного відвідування 25.05.2018, позивачем вже самостійно була проведена індексація заробітної плати, що підтверджується наказом ФОП ОСОБА_1 № 4 від 02.05.2018 "Про індексацію заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_1", розрахунковою відомістю за травень 2018 року, відомістю на виплату грошей № 10.
Про усунення вказаних порушень позивач листом № 006 від 19.06.2018 повідомила першого заступника начальника ГУ Держпраці.
Проте представником відповідача не були спростовані доводи позивача про відсутність порушень на час проведення інспекційного відвідування, натомість, як зазначив суд апеляційної інстанції, її доводи зводилися лише до відсутності первинних документів, на які покликалася позивач, станом на час проведення інспекційного відвідування.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що доводи відповідача про те, що позивач несе відповідальність незалежно від обставин усунення порушень вимог законодавства про працю не заслуговують на увагу, оскільки статтею 265 КЗпП передбачена відповідальність як за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, так і за несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі.
За встановлених фактичних обставин у справі, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивач невчасно здійснила виплату компенсованих сум заробітної плати, що в свою чергу містить окремий склад порушення трудового законодавства, відповідальність за яке відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови не досліджувалася.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та, встановивши, що на момент проведення інспекційного відвідування (25.05.2018) позивачем була проведена індексація заробітної плати, що підтверджується наказом ФОП ОСОБА_1 № 4 від 02.05.2018 "Про індексацію заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_1", а також і те, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність Спірного пункту припису та Спірної постанови.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів та не спростовують правильності його висновків.
Безпідставним є посилання скаржника на практику Верховного Суду у постановах від 13.06.2018 та 20.06.2018 (справи №№ 820/6755/16, 809/1198/17 відповідно), оскільки висновки щодо застосування пункту 6 Порядку № 509 у цих справах зроблені за правовідносин, які не подібними до розглядуваних у цій справі (у першій справі, на яку послався скаржник взагалі не застосовувалися норми Порядку № 509, а у другій справі - повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу було отримано суб`єктом господарювання).
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -