ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 802/2103/15-а
касаційне провадження № К/9901/27214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі по тексту - Інспекція, Вінницька ОДПІ) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2015 (головуючий суддя - Поліщук І.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді - Боровицький О.А., Сушко О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий Інвестгруп" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "Зодчий Інвестгруп") до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий Інвестгруп" звернулось до суду із адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 21.01.2015 № 69/2202/37159575 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача, зазначає про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, тому вважає податкові повідомлення-рішення від 18.02.2015 № 0000792202, яким збільшено ТОВ "Зодчий Інвестгруп" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 228 231, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 57 058, 00 грн; № 0000802202, яким збільшено ТОВ "Зодчий Інвестгруп" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 185 923, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 46 481, 00 грн; № 0000812202, яким зменшено ТОВ "Зодчий Інвестгруп" розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 21 821, 00 грн; № 0000822202, яким до ТОВ "Зодчий Інвестгруп" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 670, 30 грн недійсними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
У письмових запереченнях відповідач вказує на відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам податкового законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача, а також посилається на те, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 18.02.2015 № 0000792202, № 0000802202, № 0000812202, № 0000822202.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно завищено податковий кредит, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, оскільки оспорювані судові рішення не відповідають вимогам про їх законність та обґрунтованість, містять певні висновки, які не відповідальність обставинам справи, а відтак підлягають скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується із доводами та обґрунтуваннями, викладеними Вінницькою ОДПІ у касаційній скарзі, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права, зокрема податкового законодавства, оскільки, під час перевірки позивачем надано усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами ПАТ "Івано-Франківськцемент" та ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", а саме: прибуткові та податкові накладні, рахунки - фактури, у вказаних первинних документах визначено суму транспортних послуг, а факт оплати товару (цементу) підтверджено копіями виписок по рахункам позивача у АТ "УкрСиббанк". Також вважає, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат та до суми податкового кредиту кошти за транспортування отриманих від вказаних контрагентів товарів та залізничний тариф, а застосовані відповідачем штрафні (фінансові) санкції за не оприбуткування суми готівки у касовій книзі на підставі статті 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", із змінами та доповненнями, від 12.06.1995 №436/95 прийняті поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, зважаючи на що, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.04.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією у період з 19.12.2014 по 15.01.2015 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Зодчий Інвестгруп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої 21.01.2015 складено акт № 69/2202/37159575 (далі у тексті - акт перевірки).
Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ "Зодчий Інвестгруп" п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідних), у результаті чого ТОВ "Зодчий Інвестгруп" занижено податок на прибуток в сумі 228 231, 00 грн; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого ТОВ "Зодчий Інвестгруп" занижено податок на додану вартість у сумі 205 865, 00 грн; п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, а саме: ТОВ "Зодчий Інвестгруп" не оприбутковано 657, 79 грн суми готівки у касовій книзі.
Не погоджуючись із вказаними порушеннями, позивачем 09.02.2015 було подано письмові заперечення № 7 на акт перевірки від 21.01.2015 № 69/2202/37159575, за результатами розгляду яких 14.02.2015 Вінницькою ОДПІ надано висновок № 4333/10/2202, яким встановлено, що порушення, які виникли в ході перевірки, залишаються без змін, крім пункту 3.7.6 "Дотримання норм з регулювання і обліку готівки" із зазначенням того, що ТОВ "Зодчий Інвестгруп" не оприбутковано 534, 06 грн суми готівки у касовій книзі.
Так, 18.02.2015 на підставі висновків акту перевірки, з урахування заперечень на нього, Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000792202, яким збільшено ТОВ "Зодчий Інвестгруп" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем на 228 231, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 57 058, 00 грн, № 0000802202, яким збільшено ТОВ "Зодчий Інвестгруп" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 185 923, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 46 481, 00 грн, № 0000812202, яким зменшено ТОВ "Зодчий Інвестгруп" розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 21 821, 00 грн, № 0000822202, яким до ТОВ "Зодчий Інвестгруп" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 2 670, 30 грн.
Позивач не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду із вимогою визнати їх протиправними та скасувати.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із необґрунтованості висновків Інспекції щодо нереальності укладених правочинів між позивачем та зазначеним контрагентом. Суди вказали на те, що такі доводи Інспекції спростовуються встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, що не визнаються контролюючим органом.
Колегія суддів Верховного Суду, погоджуючись із висновками судів щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 18.02.2015 № 0000792202, № 0000802202, № 0000812202, № 0000822202., виходить з такого.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реального характеру проведених господарських операцій, позивачем під час судового розгляду справи були надані належним чином завірені копії документів за укладеними договорами ТОВ "Зодчий Інвестгруп" із контрагентами.
Так, судами встановлено, що 26.02.2013 між ПАТ "Івано-Франківськцемент" (за текстом договору Продавець) та ТОВ "Зодчий Інвестгруп" (за текстом договору Покупець) було укладено Договір № 120/10-13 ВП про продаж продукції, згідно з умовами якого, Продавець зобов`язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність Покупцю будівельні матеріали, в подальшому "товар", а Покупець зобов`язується прийняти "товар" та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є наступний "товар": азбестоцементні та волокнистоцементні вироби, цемент, гіпс, продукція ТМ "Полімікс", фігурні елементи мощення (ФЕМ) в асортименті.
Розділом 2 даного Договору визначено умови поставки продукції: пункт 2.1 Договору визначає, що асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії "товару" визначає Покупець разом з Продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаження залізницею) чи видачі довіреності (при поставці на умовах "самовивозу").
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику відповідно до п. 2.2 Договору, разом з тим, згідно з п. 3.1 Договору № 120/10-13 ВП, ціни на товар та час їх дії будуть встановлюватись Продавцем шляхом видачі Покупцю рахунків на оплату. Здійснення оплати або подання заявки на відвантаження із вказанням номеру рахунку свідчитиме про згоду Покупця з запропонованою Продавцем ціною.
При цьому, у п. 3.3 Договору зазначено, що при відвантаженні товару залізницею всі витрати понесені Продавцем у зв`язку з завантаженням та відправкою вагона, оплачує Покупець згідно з наданими документами (рахунок-фактура, залізнична квитанція або платіжна вимога).
Водночас, між ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" (за текстом договору Продавець) та ТОВ "Зодчий Інвестгруп" (за текстом договору Покупець) укладались договори купівлі продажу цементу від 01.01.2011 № 109, від 01.01.2012 № 122, від 01.01.2013 № 103, умовами яких передбачено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити "Цемент" (надалі - товар) в кількості, за ціною, строками та на умовах поставки згідно положень цих Договорів, заявок до них та Додатків, що є невід`ємною частиною цих Договорів.
Згідно з п. 3.1 вказаних Договорів, Продавець зобов`язується відвантажити партію товару Покупцю протягом п`яти банківських днів з моменту отримання грошових коштів на поточний рахунок Продавця за товар і залізничний тариф та отримання належно оформленої письмової заяви Покупця на відвантаження товару.
Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару перевізнику на станції відправлення, що підтверджується датою штемпеля залізничної станції Продавця (станції відправлення) в залізничній накладній відповідно до умов п. 3.2 Договорів, а у відповідності до умов пункту 5.1 Договорів оплата товару та залізничного тарифу проводиться Покупцем шляхом внесення попередньої оплати партії товару та залізничного тарифу на поточний рахунок Продавця.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, з істотних умов вищевказаних Договорів слідує, що контрагентами позивача ПАТ "Івано-Франківськцемент" та ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" було вже включено в ціну товару вартість витрат пов`язаних із його відвантаженням залізницею та залізничний тариф.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями,