ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 496/1905/15-а
адміністративне провадження № К/9901/20690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт"
на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28.09.2016 (суддя Галич О.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (колегія у складі суддів Вербицької Н.В., Джабурії О.В., Крусяна А.В.)
у справі №496/1905/16
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області
третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт"
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.05.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області, за участю третьої особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт" в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 10 від 19.03.2015 про відмову йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня подачі заяви про призначення пенсії.
2. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 03.08.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, позов задоволено.
При цьому суди виходили з наявності у позивача необхідного стажу для призначення пільгової пенсії, виходячи з наданих довідок та пояснень свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які працювали разом з позивачем у радгоспі "Родіна".
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016 постанову Біляївського районного суду Одеської області та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Скасовуючи судові рішення, касаційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо безпосередньої постійної зайнятості позивача на зазначених роботах протягом повного сезону у виробництві сільгосппродукції, яку суд має з власної ініціативи витребувати.
4. На новому розгляді справи постановою Біляївського районного суду Одеської області від 28.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 позов задоволено.
5. 27.02.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт" на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі третя особа просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 відкрито провадження у справі.
7. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2015, у зв`язку з досягненням 55-тирічного віку, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, згідно п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
9. Рішенням № 10 від 19.03.2015 УПФ України у Біляївському районі відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки ним не підтверджено відповідними документами безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції під час його роботи трактористом.
10. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що він працював трактористом, був задіяний у виробництві сільськогосподарської продукції, у зв`язку з чим вважає, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах.
12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність відомостей про те, що позивач, займаючи посаду тракториста, був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, а тому немає підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
13. Представник третьої особи заперечував проти задоволення заяви і пояснив, що позивачем не доведено належними доказами, а саме: документами про наявність пільгового стажу у необхідній кількості років, як тракториста, безпосередньо зайнятого на сільськогосподарських роботах. Крім того, не підтверджено безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції, а наряди виходу на роботу не збереглися, оскільки термін їх зберігання три роки.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсутність у СТОВ "Ірен-Агронатурпродукт" первинних документів, які б підтверджували характер виконуваних позивачем робіт, не може бути законною підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, а записи, які знаходяться у трудовій книжці позивача, підтверджують його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
15. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції сам факт роботи тракториста у сільськогосподарському підприємстві є підставою для висновку про його зайнятість у сільськогосподарському виробництві.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі третя особа, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права зазначає наступне.
17. Право позивача на призначення пільгової пенсії визначене Законом України "Про пенсійне забезпечення", та має здійснюватися виключно в зазначеній послідовності за умови наявності підстав, зокрема, досягнення відповідного віку та стажу роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, що має бути належним чином підтверджений.
18. Жодними документами, що містяться в матеріалах справи безпосередня участь позивача у виробництві сільськогосподарської продукції на посаді тракториста-машиніста не підтверджується.
19. Отже, незважаючи на те, що позивач працював трактористом, але не доведено факт, що його робота була безпосередньо пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством та обґрунтовано відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
20. Позивач та відповідач відзивів на касаційну скаргу не подали.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
22. Статтею 13 Закону № 1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
23. Пунктом "в" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
24. Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
25. На реалізацію вказаної норми Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637(далі - Порядок №637).
26. У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
27. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
28. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
29. При цьому, згідно із пунктом 20 вказаного Порядку додатково в уточнюючій довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
30. Водночас, згідно з пунктом 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, щодо якого вони підтверджують роботу заявника.
31. Позивач позбавлений можливості надати уточнюючу довідку про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, у зв`язку із відсутністю даних на підприємстві.
32. При розгляді справи, судом першої інстанції були допитані свідки, які працювали разом з ОСОБА_1 у радгоспі "Родіна" та які підтвердили безпосередню зайнятість його у виробництві сільськогосподарської продукції.
33. Відповідно до статей 69, 70, 77 КАС України (у редакції чинній на момент вирішення справи) показання свідка є джерелом доказів, тобто фактичними даними, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Показання свідка - це один із найважливіших засобів доказування в адміністративному процесі, з якого суд отримує відомості про обставини справи.
34. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 469/1193/16-а та від 27.04.2020 у справі № 648/1613/17.
35. Крім того, згідно трудової книжки позивача, останній працював трактористом у радгоспі "Родіна", який внаслідок зміни організаційно-правової форми в подальшому перейменований в агрофірму "Батьківщина", КСП "Зоря", КСП "Батьківщина", СГ ТОВ "Іренаргонатурпродукт", у періоди: з 10.06.1981 по 26.11.1985, з 26.02.1986 по 28.07.2004.
36. Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7 про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства, відповідно до статті 13 (пункт "в") Закону України "Про пенсійне забезпечення" правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.
37. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
38. Згідно Загальносоюзному класифікатору професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів, затвердженому постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 №016 та введеному в дію з 01.01.1987, та Державному класифікатору професій України, затвердженого та введеного в дію з 01.01.1996 наказом Держстандарту України від 27.07.1995 № 257, які діяли під час роботи позивача трактористом-машиністом, існує професійна назва роботи тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (19205).
39. Отже, з огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
40. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
42. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -