ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/719/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників:
позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач, скаржник) - Овчарука О.О. (адвокат),
відповідача - Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль") - Кісілевича Є.Є. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 (суддя - Юзіков С.Г.) та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (головуючий - суддя Чус О.В., судді: Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.)
у справі № 904/719/20
за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України"
до АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль"
про стягнення 62 683 178,12 грн.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2020 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в якій просить стягнути з АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" 62 683 178,12 грн, з яких 17 504 770,59 грн - основний борг, 24 378 706,50 грн - пеня, 6 704 380,91 грн - 7 % штраф, 1 856 447,79 грн - 3% річних, 12 238 872,33 грн - індекс інфляції.
1.2. Позовні вимоги мотивовані порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014 № 127/15-ПР, в частині своєчасної оплати спожитого газу та наявністю підстав для стягнення основного боргу і штрафних санкцій.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов задоволено частково; стягнуто з АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 17 504 770,59 грн основного боргу, 1 225 333,94 грн - 7% штрафу, 821 842,68 грн - 3 % річних, 1 143 074,54 грн - індексу інфляції, 242 893,36 грн - судового збору; у решті позову відмовлено.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що: використання газу придбаного AT "Дніпровська ТЕЦ" у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" категорії ПР (названої - для власних потреб) є газом, що використовується для виробництва електричної енергії; відповідач погасив борг за спожитий природний газ у січні, лютому, грудні та частково у березні 2015 року до набрання чинності Законом України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" тому нараховані на такі суми 14 576 643,54 грн пені, 1034605,11 грн 3% річних, 11095797,79 грн інфляційних втрат та 5479046,97 грн 7% штрафу підлягають списанню, оскільки на погашений борг не можуть нараховуватися пеня, індекс інфляції та 3% річних, а нараховані на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Судом першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум, з урахування оплат відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених пунктом 4.3 частини першої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та частини шостої статті 232 ГК України, за результатом якого суд дійшов висновку, що стягненню підлягають: пеня - 9 802 062,96 грн, 7 % штрафу - 1 225 333,94 грн, 3 % річних - 821 842,68 грн, індекс інфляції - 1 143 074,54 грн.
При цьому, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій з огляду на недоведеність відповідачем підстав для зменшення штрафних санкцій належними та допустимими доказами.
2.3. Додатковим рішенням суду від 17.08.2020 у справі 904/719/20 стягнуто з АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 9 802 062,96 грн - пені.
2.4. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 виправлено описку у 2 абзаці резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі №904/719/20 щодо розміру стягуваного судового збору, змінивши 242 893,36 грн на 357 938,22 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 904/719/20 у частині відмови стягнення 14 576 643,54 грн - пені, 5 479 046,97 грн - штрафу, 1 034 605,11 грн - 3% річних, 11 095 797,79 грн - інфляційних втрат, та направити справу № 904/719/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції АТ "НАК "Нафтогаз України" у поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 908/2110/16 та від 21.01.2020 у справі № 915/565/19 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, скаржник зазначає, що, оскільки підґрунтям для висновків Верховного Суду у справах № 915/565/19 та № 908/2110/16 є обставини щодо використання газу для вироблення енергії з метою її продажу, то на відміну від наведених справ встановлені у цій справі обставини про використання енергії для власних потреб (не для продажу) зумовлюють необхідність відступлення від висновків про застосування статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до будь-яких правовідносин, що пов`язані з споживанням природного газу для виробництва енергії.
4.2. Також у вказаній заяві із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (який був чинним до 11.06.2017 - дати набрання чинності Законом України "Про ринок електричної енергії") до правовідносин пов`язаних з використанням газу для виробництва електричної енергії, яка спожита безпосередньо її виробником для власних потреб.
4.3. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема неправильно застосовано статтю 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема, статей 3, 7, 13, 86, 38, 236 ГПК України.
4.4. Також скаржник зазначає, що висновки суду здійсненні на підставі неналежних та недопустимих доказів щодо визначення факту цільового використання відповідачем отриманого від позивача природного газу (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), а також, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), що підпадає під визначення випадку, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
5. Позиції інших учасників справи, викладені у відзивах на касаційну скаргу
5.1. АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на її необґрунтованість, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
5.2. АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" зазначає, що Верховним Судом сформовано практику щодо визнання договорів між постачальником АТ "НАК "Нафтогаз України" та споживачами (покупцями) природного газу для власних потреб, який використовується на виробництво електричної енергії. Так, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 25.04.2018 у справі № 908/2110/16, від 21.01.2020 у справі № 915/565/19, від 26.11.2019 у справі № 905/39/19, від 07.1 1.2919 у справі № 920/67/19, від 21.01.2020 у справі № 915/565/19 та інших.
5.3. АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" вказує на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження справі № 904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль". Конкурсним кредитором в справі виступав і АТ "НАК "Нафтогаз України" з сумою грошових вимог 755 947 227,03 грн у тому числі заборгованості за договором від 25.12.2014 № 127/15-ПР. Названою ухвалою суду від 17.12.2015 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів введено Господарським судом Дніпропетровської області з 17.12.2015 року по 13.11.2018. Інфляційні, 3 % річних, пеня у період дії мораторію не нараховується в силу прямої заборони закону.
5.4. АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" вважає неможливим задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних та штрафу нарахованих після припинення провадження у справі про банкрутство АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" (тобто після 13.11.2018 року), оскільки пунктом 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що після припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
5.5. Відповідач вказує, що в наданих до позовної заяви розрахунках вбачається, що позивач, обмеження визначені пунктом 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", врахував щодо заборгованості за квітень, частково жовтень, частково листопад 2015 року. Проте, позивачем необґрунтовано нараховано штрафні санкції (пеня, 3% річних, штраф 7 %), а саме:
- за жовтень 2015 року з 21.10.2019 по 27.01.2020 на суми: 205 051,13 грн пені; 21 049,69 грн 3% річних; 181 219,01 грн штраф 7 %;
- за листопад 2015 року з 21.10.2019 по 27.01.2020 на суму: 1 181 426,55 грн пені, 121 280,27 грн 3% річних, 1 044 114,93 грн штраф 7%.
Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем нарахування пені за зобов`язаннями жовтня 2015 року здійснено з 21.10.2019 по 27.01.2020 та за зобов`язаннями листопада 2015 року з 21.10.2019 по 27.01.2020, тобто за межами шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
5.6. АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" зазначає, що право на нарахування та стягнення неустойки (пені та штрафу), інфляційних, процентів річних можливе лише на суму непогашеної заборгованості за газ поставлений відповідачу в березні 2015 року, яка станом на 30.11.2016 дорівнювала 5 723 598,50 грн та остаточно була погашена 04.01.2019. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у справах №904/10736/16, №904/990/18, №904/4071/18 щодо того, що неустойка, інфляційні нарахування та 3% річних відповідно до частини третьої статті 7 Закону 1730-VIII підлягали нарахуванню лише на суму боргу, що залишилася несплаченою станом на 30.11.2016, а нарахування на заборгованість з урахуванням сплаченої станом на 30.11.2016 суми є неправомірними. При цьому, нарахування на цю заборгованість в період з 30.11.2018 до 04.01.2019 є неможливим з огляду на заборону визначену пунктом 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йото банкрутом".
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Сторонами 25.12.2014 укладено Договір № 127/15-ПР купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), пунктом 1.1 якого продавець (АТ "НАК "Нафтогаз України") зобов`язався передати у власність покупця (АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль") у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього Договору.
6.2. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (пункт 1.2. Договору).
6.3. Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року (включно) газ обсягом до 14759 тис.куб.м (чотирнадцять мільйонів п`ятдесят дев`ять тисяч куб.м), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень 3481 тис. куб.м, лютий 3175 тис.куб.м, березень 2807 тис.куб.м, І квартал 9463 тис.куб.м, квітень 303 тис. куб.м, ІІ квартал 303 тис. куб.м, жовтень 388 тис.куб.м, листопад 1768 тис.куб.м., грудень 2837 тис.куб.м, IV 4993 тис.куб.м.
6.4. Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
6.5. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (пункт 3.1 Договору).
6.6. Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:
- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця в такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу погашається основна сума боргу (пункт 6.4 Договору).
6.7. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (пункт 7.2 Договору).
6.8. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3. Договору).
6.9. На виконання умов Договору, у січні-квітні 2015 та жовтні-грудні 2015, позивач постачав відповідачу природний газ на загальну суму 121 094 876,06 грн, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу (від 31.01.2015 за січень на суму 24 390 922,88 грн, від 28.02.2015 за лютий на суму 20 192 925,41 грн, від 31.03.2015 за березень на суму 27 815 189,29 грн, від 30.04.2015 за квітень на суму 5 873 062,02 грн, від 31.10.2015 за жовтень на суму 4 215 172,92 грн, від 30.11.2015 за листопад на суму 14 915 927,60 грн, від 31.12.2015 за грудень на суму 23 691 675,94 грн).
6.10. Відповідач неналежно виконував договірні зобов`язання перед позивачем, оплату проводив несвоєчасно, чим порушив умови пункту 6.1 Договору, у зв`язку з чим у нього виник борг у розмірі 17 504 770,59 грн.
6.11. На підтвердження порушення відповідачем строків розрахунків за спожитий газ, позивач надав виписку по операціях з відповідачем.
6.12. З посиланням на пункт 7.2 Договору, за період прострочення оплати, позивач нарахував пеню у розмірі 24 378 706,50 грн за період з 17.02.2015 до 27.01.2020 та 6 704 380,91 грн 7% штрафу, з урахування оплат відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених пунктом 4.3 частини першої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
6.13. Посилаючись на частину другу статті 625 ЦК України, на прострочений борг відповідача позивач нарахував 3% річних 1 856 447,79 грн за період з 17.02.2015 по 27.01.2020, індекс інфляції - 12 238 872,33 грн за період з березня 2015 по листопад 2015 року з урахування оплат відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених пунктом 4.3 частини першої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
6.14. Також встановлено, шо Відповідач щомісячно подає до НКРЕ звітність за формою № 1-НКРЕ (місячна) "Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії", які підтверджують використання газу у вказаному виробництві.
6.15. На підтвердження обставин використання газу для виробництва електроенергії відповідач додав до матеріалів справи Договір від 28.02.2001 №355/01 з додатками, укладений відповідачем з ДП "Енергоринок", акти купівлі-продажу електроенергії, складені відповідачем з ДП "Енергоринок" (у тому числі за спірний період постачання газу позивачем).
6.16. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі № 904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська ТЕЦ". Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство здійснено на сайті ВГСУ 18.12.2015 за номером публікації 26408. Даною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
6.17. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 провадження у справі № 904/10198/15 закрито на підставі пункту 12 частини першої статті 83, пункту 4-3 розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв`язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,9277 % статутного капіталу АТ "Дніпровська ТЕЦ".
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/719/20 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі пунктів 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).